Право/ 10. Господарське право

Студентка ЕПФ, ІV курс, група «І» Іваник Діана Олексіївна

Донецький національний університет, Україна

Визначення поняття збитків у законодавстві України

Категорія збитків у цивільному та господарському праві є одним з найбільш давніх та основоположних інститутів при захисті суб’єктом правовідносин своїх законних прав та інтересів. Проблеми попередження і відшкодування збитків давно є актуальними як для внутрішньодержавних, так і для міждержавних відносин. Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Натомість, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів (ч. 1 ст.224 ГК України).

Ч. 2 ст. 224 ГК України не дає загального визначення збитків, так само як і ст. 22 Цивільного кодексу України. ЦК України у ст. 22 та ГК України у ст. 225 встановлює лише обсяг збитків та ті складові збитків, які підлягають відшкодуванню правопорушником – учасником відносин у сфері господарювання. Проаналізувавши ч. 1 ст. 225 ГК України, яка закріплює склад збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, слід зазначити, що ГК України у складі збитків поряд із майновими втратами (вартістю втраченого, пошкодженого або знищеного майна, додаткових витрат, понесених стороною) додатково передбачає матеріальну компенсацію моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Таке положення виявляється дискусійним і потребує розгляду співвідношення понять «збитки» та «шкода». Ці два поняття співвідносяться як ціле й частина: будь-які збитки є шкодою, у той час як не всяка шкода є збитками. Збитки – це грошова оцінка матеріальної шкоди, заподіяної порушенням договору або позадоговірним правопорушенням. Шкода же – це будь-які (у тому числі моральні) несприятливі для потерпілого наслідки. Отже, поняття «шкода», за змістом є ширшим, ніж поняття «збитки».

Г.Ф. Шершеневич під збитками розумів «шкоду, понесену майном, яка виявляється в зменшенні його цінності, під яким ні в якому разі не можна розуміти моральну шкоду вже тому, що таке розуміння безсумнівно суперечить загальному сенсу статей про винагороду». О.С. Іоффе визначає збитки, як наслідки, викликані неправомірною поведінкою. Фактично він розглядає в якості збитків будь-який негативний наслідок у сфері цивільних правовідносин, тобто при скоєнні будь-якого цивільного правопорушення настає наслідок у вигляді збитків. Дещо іншої позиції притримується Л.А. Лунц, який розглядає під збитками грошову оцінку тієї шкоди, яка спричинена несправним боржником, деліквентом: «Суворо кажучи, - пише Л.А. Лунц, - термін «спричинені збитки» є неточним, тому що несправний боржник (або правопорушник) спричиняє не збитки в їх грошовому вираженні, а спричиняє шкоду в «натуральній формі». Слід зазначити також, що в нормативно-правових актах більшості країн (Франція, Німеччина, США) поняття «збитки» не визначено, а лише окреслено їх склад.

Необхідно розрізняти поняття збитків в економічному та юридичному сенсі. Збитки як економічну категорію неможна пов’язувати виключно з юридичними актами, наприклад, з невиконанням зобов’язання або іншими протиправними діями боржника, оскільки збитки залишаються збитками і в тих випадках, коли вони виникли в результаті дії сил природи, спричинені правомірними діями людини або викликані діями самого потерпілого. Інакше, об’єктивно існуючий факт (наявність збитків) змішується з юридичною оцінкою причин його виникнення, зокрема, з протиправністю спричинення. Як наслідок, в цих випадках загальне поняття збитків невиправдано звужується. Сутність збитків як економічного явища полягає в тому, що господарюючий суб’єкт несе додаткові майнові втрати чи не отримує доходи у порівнянні з витратами і доходами, що здійснюються та отримуються при оптимальному розвитку господарської операції. При цьому можуть мати місце збитки у формі додаткових витрат та в формі неодержаних доходів.

Необхідно також виявити взаємозв’язок категорій «збитки» та «відшкодування збитків» як статичної і динамічної сторони одного правового явища. Статична сторона досліджуваного правового феномену починає цікавити право, а відповідно, і регулюватися його нормами тільки з моменту вимоги про відшкодування збитків. Отже, у всіх дефініціях, що були дані на різних етапах цивілістичної та господарської науки і визначаючих збитки як один з заходів цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності, мова йде про досліджуваний динамічний прояв збитків, тобто «відшкодування збитків». Даний висновок підтверджується ст. 22 ЦК України.

Закріплення в законі поняття збитків через оціночні категорії надає цьому правовому явищу властивість «необхідності доказування» в будь-якому господарському процесі з додержанням норм процесуального права, інакше неможливо говорити про збитки в їх правовому (юридичному) значенні. У випадку «недоказаності» збитків сторона позбавляється права на їх відшкодування, отже, в цьому випадку «збитки» не одержують нової якості – юридичного значення, їх визначення в економічному сенсі потерпілою стороною не тягне за собою ніяких юридичних наслідків. Доказування збитків може здійснюватися тільки у встановленій законом процесуальній формі.

У випадку, якщо вимоги про відшкодування збитків виконані винною стороною добровільно, стан речей не змінюється, властивість доказування збитків, яка об’єктивно притаманна поняттю збитків, не зникає. При добровільному виконанні розмір збитків визначається сторонами виходячи з діючих норм права та існуючої судової практики, і з виникненням спору про межі відшкодування, відразу ж починає діяти «механізм доказування збитків», який примушує позивача за справою доводити понесені ним збитки. Отже, збитки, якими б очевидними вони не були, не можуть бути відшкодовані в примусовому порядку без виконання дій з їх доведення стороною по справі.

Отже, у законодавстві та теорії як України, так і інших держав не вироблено єдиного підходу до визначення поняття «збитки». Тому доцільно сформулювати нову дефініцію категорій збитків, як правового феномену і викласти її наступнм чином: «Збитки – спричинені незаконим діянням майнові втрати (витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною), що тягнуть за собою покладення на правопорушника (чи особу, визначену законом) обтяження з відновлення майнового стану потерпілого суб’єкта з покладенням обов’язку з доказування понесених втрат на останнього у встановленій процесуальній формі».

Література:

1. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №18, №19-20, №21-22.- Ст. 144.

2. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року // Офіційний вісник України. – 2003. - №11. – Ст. 461.

3. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.) / Г.Ф. Шершеневич. – М.: Фирма «СПАРК», 1995 г. – 556 с.

4. Иоффе О.С. Ответственность по гражданскому праву / О.С. Иоффе. – СПб.: Издательство Ленинградского университета, 1955. – 340с.

5. Прядко Д. «Цивільна» та «господарська» відповідальність // Юридичний журнал. – 2003. - № 5 // www.yur-gazeta.com/oarticle/155.

6. Мосейчук Р. Возмещение убытков при нарушении договорных обязательств // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - № 3. – С. 38-41.

7. Черешнюк В. Відшкодування збитків як форма відповідальності за порушення господарського договору // Юридична Україна. – 2006. - №9. – с.65 – 70.

8. Абрамов Н. Убытки потерпевшего должны полностью возмещаться правонарушителем // Підприємництво, господарство і право. – 2000. - № 11. – С.19 – 22.