Дробязко С.І.
Дніпропетровський
університет
економіки та права,
ст.викладач, аспірант
Удосконалення методів амортизації окремих видів основних засобів
авіаперевізника
Загальна ефективність парка
повітряних суден авіаперевізників України значно відстає від світового рівня. І
це не тільки тому, що в Україні використовуються повітряні судна старого
покоління, які неодноразово вичерпали свій ресурс, а й основним чином,
використання повітряних суден, розмірність яких не відповідає сучасній
структурі перевезень. Лише у незначній частині випадків регулярних рейсів
застосовуються повітряні судна, оптимальні за розмірами, хоча високу топливну
ефективність парку літаків можна отримати тільки завдяки використанню сучасних
повітряних апаратів, які відповідають конкретним повітряним трасам.
В авіакомпаніях основні фонди
поділяються на виробничи та невиробничі. Структура основних виробничих фондів
має такий вигляд [1]:
-
виробничі будівлі — 9,6 %;
-
споруди та передаточні пристрої — 16,5 %;
-
машини та обладнання — 14,9 %;
-
транспортні засоби — 58,0 %, у тому числі
повітряні судна — 52,7 %;
-
інструменти та інші основні фонди — 1,0 %.
Наведені
данні свідчать, що в авіакомпаніях більше 50% припадає на активну частину
основних фондів (літаки, гелікоптери, авіаційні двигуни).
Відповідно до П(С)БУ № 7 “Основні
засоби” [2] основні фонди авіакомпаній
обліковуються за такими видами оцінки:
-
первісна вартість;
-
справедлива вартість;
-
залишкова вартість;
-
поновлена вартість;
-
ліквідаційна вартість.
Під час
експлуатації виробничі фонди поступово втрачають свої властивості та вартість,
тобто зношуються.
Розрізняють такі види зносу:
фізичний та моральний.
Фізичний знос основних фондів
авіакомпаній — це змінення їх якісних характеристик в наслідок експлуатації або
під впливом природних явищ. Він залежить від якості металу, міцності
конструкції, обсягу та часу роботи об'єкта основних фондів, навантаження та інтенсивності використання.
Моральний знос виражається у
економічній недоцільності використання придатної до експлуатації техніки.
Грошовий вираз зносу характерізує
амортизація. Відповідно до норм П(С)БУ № 7 [2] до
основних фондів авіакомпаній застосовуються такі методи
нарахування амортизації:
-
прямолінейний;
-
зменшення залишкової вартості;
-
прискореного зменшення залишкової вартості;
-
виробничий;
-
кумулятивний;
-
“податковий” метод.
З метою прискорення оновлення та
технічного розвитку активної частини основних фондів (машин, обладнання,
транспортних засобів) авіакомпаніям більш доцільно використовувати метод
прискореного зменшення залишкової вартості особливо по відношенню до повітряних
суден та авіаційних двигунів. Бо саме ця частина основних фондів
авіаперевізника несе найбільше експлуатаційне навантаження, потребує
переодичної заміни (відповідно до нальоту годин).
Сьогодні переважна більшість авіаперевізників
за вимогою податкового законодавства застосовує саме “податковий ” метод
нарахування, якій не сприяє стимулюванню технічного оновлення парка повітряних
суден.
Основна частина авіаперевізників
користується вітчизняними повітряними суднами (ЯК-40, ЯК-42, АН-24, ТУ-134,
ТУ-154), строк використання яких перевищує нормативний у 2-3 рази. Також
використовуються літаки іноземного виробництва (Boing-737, Boing-767, Boing-777, Embraer-145), у яких подовжений термін
промислової експлуатації за рахунок заміни авіаційних двигунів та окремих
елементів планера, що невирішує загальної проблеми.
Тільки деякі авіаперевізники, які
праціють переважно у класі бізнес-перевезень використовують нові повітряні
судна малої місткості від 13 до 27 пасажирських місць (Legacy, Falkon-900, Cessna XLS).
Жорстка конкуренція між
авіакомпаніями на завнішньому і внутрішньому ринку авіаперевезень примушує їх
знижувати розмір амортизаційних відрахувань, що дозволяє пропонувати
кункурентноспроможні ціни, але не мати коштів для придбання нової авіаційної
техніки.
Виходом з ситуації для багатьох
авіакомпаній є придбання техніки у лізинг та підвищення ефективності
використання основних фондів за рахунок:
-
збільшення льотних годин;
-
розрахунку ортимального завантаження авіатехніки;
-
державної підтримки вітчизняних авіаперевізників
за рахунок надання пільгових кредитів та цільового фінансування на придбання
нової авіаційної техніки.
Література: