Штепа О.О. Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г.Короленка

КЛАСИФІКАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ

ВЛАСНОСТІ У ВІТЧИЗНЯНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ

Як відомо, творча діяльність притаманна будь-якій діяльності людини, але не будь-яка творчість завершується досягненням певного об’єктивного результату, тобто не всі результати творчої діяльності стають об’єктами інтелектуальної власності. Залежно від результатів творчість традиційно поділяють на технічну, художню, наукову, виробничу та ін. [2, C.96].

Цивільним Кодексом України визначено чіткий перелік об’єктів права інтелектуальної діяльності. Відповідно ст.. 420 Кодексу це літературні та художні твори; комп’ютерні програми, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компарування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні найменування, торговельні марки, географічні зазначення; комерційні таємниці [1, C. 147].

Згідно з Конвенцією 1967 року об’єкти права інтелектуальної власності класифікують так:

- літературні, художні і наукові здобутки;

- виконавча діяльність артистів, звукозапис, радіо і телевізійні передачі;

- винаходи у всіх галузях людської діяльності;

- наукові відкриття;

- промислові зразки;

- товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення;

- захист від недобросовісної конкуренції;

- всі інші права, що належать до інтелектуальної власності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях [1, C. 28].

Деякі автори пропонують класифікувати інтелектуальну власність і виділити в ній промислову власність. Так, С.П.Гришаєв зазначає: «Інтелектуальну власність слід відрізняти від так званої промислової власності,яка є складовою частиною першої; характеризується тим, що ЇЇ об’єкти знаходять застосування у виробничій діяльності (винаходи, промислові зразки тощо). Його позиція базується на ст. 1 Паризької конвенції про охорону промислової власності на Гаазькій конференції 1925 року та на тому, що промислова власність базується на спеціальному охоронному документі, що видається компетентним органом (як правило, це патентна установа) [3; C.29].

Інтелектуальна власність – це сукупність прав як особистого, так і майнового характеру на результати інтелектуальної і, насамперед, творчої діяльності, а також на деякі інші прирівняні до них об’єкти, конкретний перелік яких встановлюється законодавством відповідної країни з урахуванням прийнятих нею міжнародних обов’язків. Тому, акцентуючи увагу на деяких термінологічних та понятійних відмінностях даних різними авторами визначень поняття «інтелектуальна власність» слід говорити:

- про віднесення авторської розробки до переліку тих здобутків, які захищаються законодавством окремих країн та міжнародними договорами;

- виходячи з того, що А.П.Сергєєв надає особливий статус інтелектуальній власності і вважає її підгалуззю цивільного права, яка має власні інститути і дає перелік таких інститутів, то доцільно розробити класифікацію складових елементів інтелектуальної власності.

Так, А.П.Сергєєв виділяє три специфічні інститути інтелектуальної власності:

- авторське право;

- патентне право;

- право на інші об’єкти інтелектуальної власності.

Такий підхід є звичним і для інших вчених, які виділяють і два види інтелектуальної власності:

- авторське право і суміжні права;

- право промислової власності та індивідуалізації суб’єктів та товарів [1; C.31].

С.Волков вважає, що до класифікації інтелектуальної власності слід підходити з різних позицій. Зокрема, трансформація думки вченого, письменника, загалом автора до остаточного продукту відбувається поступово і на різних етапах вона може стати об’єктом нападу, необережного висловлювання і «запозичення» іншими особами. Він вважав, що доцільно використовувати такі критерії класифікації:

- кваліфікацію отриманого результату за якістю, важливістю для науки, мистецтва, техніки або технології, здатність стати об’єктом цивільно-правових договорів;

- належність творчого доробку до певної галузі знань, наприклад, мистецтво, наука, техніка, технології;

- безпосередні права і похідні права на інтелектуальну власність;

- належність прав на інтелектуальну власність фізичній особі, юридичній особі або змішані права.

Такі критерії класифікації можуть допомогти більш чітко усвідомлювати і, головне, охороняти та захищати авторські права. В остаточному підсумку, для охорони і захисту авторських прав, інтелектуальної власності й існує законодавство та правова наука. При цьому, на думку автора, вважається необхідним з урахуванням отриманих результатів проводити охорону і захист інтелектуальної власності, які також мають бути розроблені з урахуванням значимості отриманого інтелектуального продукту [3; C. 32-33].

ЛІТЕРАТУРА

1) Цивільний Кодекс України.

2) Бошинцький Ю. Творчість як основа створення об’єктів інтелектуальної власності // Часопис Київського університету права . – 2007. - №2. – С. 95-98.

3) Волков С. Критерій класифікації об’єктів інтелектуальної власності // Юриспруденція: теорія і практика. – 2007. - №4. – С. 28-34.