УДК 338.439
Валінкевич Н.В.
к.е.н., доцент, докторант
Житомирський державний технологічний
університет, Україна
Економічна
модернізація підприємств як закономірність процесу ринкової трансформації
В реаліях
сьогодення в наукових колах широко
обговорюється необхідність модернізації вітчизняної економіки, головні
ідеї якої при найближчому розгляді представляються як альтернативні, націлені
на подальший політичний, соціальний та економічний розвиток держави.
Підприємство як первинна ланка економіки та, зокрема, проблеми його економічної
модернізації, все ще не перебувають у центрі уваги пріоритетів політики
держави. Модернізація підприємств є фактором економічного росту та відноситься
до числа найбільш актуальних задач ринкової трансформації економіки в умовах
глобалізаційних викликів, яка покладена в основу економічної політики держави,
її інноваційної сфери та перспектив вітчизняного бізнесу. На макроекономічному
рівні доцільно виокремити наступні трактування поняття «модернізація»:
техніко-економічна, соціальна та політична. Наша увага буде приділена лише
необхідності подальшого здійснення процесу економічної модернізації підприємств
харчової промисловості України, оскільки об’єктом дослідження обрана дана тема.
Головною метою здійснення економічної модернізації підприємств, на нашу думку,
є створення нової, сучасної економіки та відповідних соціальних взаємозв’язків,
виробництво конкурентноздатних товарів. Багатовекторність сценарію модернізації визначає і відносини
до планів його реалізації.
Відсутність
єдиного підходу до стратегії впровадження економічної модернізації підприємств,
недостатнє опрацювання конкретних її напрямів та ресурсного забезпечення
проекту, невизначеність термінів та етапів її проведення, а також низька
швидкість сучасних перетворень економічної та організаційної модернізації
харчової промисловості обумовлює вибір та актуальність дослідження.
Підприємства
харчової промисловості задіяні і функціонують в системі потоків всього
народного господарства країни та його нової (понад «сильної») ринкової
інфраструктури.
Процес
економічної модернізації підприємств сьогодні є закономірністю всього
трансформаційного процесу, вона виражає тренд до змін в реформуванні та
функціонуванні нової економічної системи в умовах глобалізації. Проте, деякі економісти вважають, що в основі
глобалізації лежить, головним чином, економічна глобалізація – процес діалектичної взаємодії
національних і глобальних економічних відносин, за якої відбувається поступове
обмеження національних рис людини економічної і відповідних економічних
відносин та їх поступове підкорення системі глобальних економічних відносин, що
управляється відповідними законами та закономірностями і здійснюється під
егідою національних економічних структур. ЇЇ ознаками, зазначають науковці, є поступовий
процес глобалізації продуктивних сил, усуспільнення виробництва і праці, з
одного боку, і відносин економічної власності в транснаціональній формі – з
іншого. Поступова інтернаціоналізація (продуктивних сил, техніко-економічних,
організаційно-економічних, відносин економічної власності та господарського
механізму) є структурним елементом економічної глобалізації, що
підпорядковуються дії законів як підсистемних, так і загальних. Найповніше
економічна глобалізація відбувається в межах окремих інтеграційних угруповань і
насамперед в ЄС, а для ефективного входження України в цю спільноту необхідно
досягти високого рівня міжнародної конкурентоспроможності національних
економічних систем [1, с.130-131].
Основною метою діяльності та розвитку
підприємств харчової промисловості є задоволення потреб населення в достатній
кількості продуктів харчування, що є головним завданням продовольчого
забезпечення країни. Тому ця проблема безпосередньо пов’язана із забезпеченням
життєдіяльності людини, що робить дане дослідження, безперечно, актуальним. У
монографії В.Ф. Іванюти зазначається, що для забезпечення здорового харчування
потрібна не лише його енергетична цінність, а й забезпечення якісних та
структурних складових. Досягнення норм здорового харчування потребує збільшення
виробництва на 1-го пересічного громадянина до 2015 року – м’яса, у 2 рази
більше, молока – в 1,4 раза, плодів і ягід – у 2,4 раза, овочів і баштанних
культур – у 1,3 раза порівняно із минулими роками. Як зазначає автор, проблеми
вступу України в Євросоюз повинні враховувати в першу чергу збільшення доходів
домогосподарств до рівня країн ЄС - адже сьогодні населення країни витрачає на
продовольчі товари понад 60 відсотків сімейного бюджету, коли у
постсоціалістичних країнах з порівняно високим рівнем ВВП на душу населення
(Чеська республіка, Угорщина, Словаччина, Словенія) частка витрат на харчування
у загальних витратах домогосподарств складає 20-30 відсотків [2, с.266-268].
У сучасних
умовах суб’єкт господарювання є предметом уваги великого кола учасників
ринкових відносин, які зацікавлені у кінцевих результатах його функціонування.
Для забезпечення впевненого виживання підприємства в сучасних умовах,
зазначають вітчизняні науковці, управлінському персоналу необхідно насамперед
уміти реально оцінити фінансовий стан свого підприємства та потенційних
конкурентів. Таке визначення, на їх думку,
допоможе зміцнити потенціал ділового співробітництва та
конкурентоспроможність підприємства в цілому, забезпечить правильне управління
рухом фінансових ресурсів і капіталу, що знаходяться в його розпорядженні, а
також є основою для прийняття вірних рішень фінансового характеру, спрямованих
на виживання підприємства, його лідерство в боротьбі з конкурентами,
забезпечення рентабельної роботи, максимізацію прибутку та мінімізацію витрат
[3, с.5]. На наш погляд, неможливо досягнути конкурентоспроможності
підприємства та ефективного господарювання лише за визначенням фінансового
стану. Насамперед, потрібно впровадити економічну модернізацію діяльності
господарюючого суб’єкта.
Підсумовуючи
вищезазначене підкреслимо, що технологічна, технічна та інноваційна
модернізації не мають сенсу в сучасних умовах розвитку економічних відносин без
врахування та застосування економічної модернізації. Відставання підприємств у
впровадженні економічної модернізації, на наш погляд, остаточно зруйнує ринкові
відносини організаційно-правової власності з іншими суб’єктами господарювання
та призведе в галузі до слабкої інноваційної діяльності в сфері технологій, застійних
явищ («морально зношених») в системі управління виробництвом, погіршення якості
та конкурентоспроможності виробленої продукції, радикальних змін або кризи в
кадровому потенціалі. Адже економічна модернізація полегшує працю, підвищує її
продуктивність, якість виробленої продукції, але реальне здійснення такої
модернізації потребує значних зусиль. Отже, ми вважаємо, що економічна
модернізація підприємств харчової промисловості України являє собою реальний
спосіб забезпечення «прориву» соціально-економічного розвитку країни.
Література:
1.
Економічний енциклопедичний словник / [Мочерний С.В., Ларіна Я.С., Устинко
О.А., Юрій С.І.]; под ред. С.В. Мочерного. - [У 2 т. Т.1]. – Львів: «Світ»,
2005. – 616 с.
2.
Іванюта В.Ф. Регіональна стратегія підприємництва в умовах євро інтеграції:
монографія / В.Ф. Іванюта. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 310 с.