Вінницький національний аграрний університет,
Україна
В Україні
протягом останнього десятиріччя формується нова система економічних відносин, в
основу яких покладені сучасні ринкові принципи та засади державного регулювання
соціально – економічних процесів, фінансово – економічна криза попередніх років
значною мірою зумовлена тим, що, застосовуючи широкий набір методів та інструментів
у регулюванні економічних процесів, законодавча та виконавча влада мало
враховують їх причинно-наслідкові зв’язки, особливо у сфері встановлення і
стягнення податків як основного джерела формування доходів бюджету. Існуюча на
сьогодні система оподаткування є надто недосконалою, що не дозволяє забезпечувати
своєчасне і достатнє формування доходів зведеного бюджету.
Питання
податкової політики, її місце в державному регулюванні економічного розвитку
розглядали у своїх працях такі зарубіжні вчені, як Ф.Кене, У.Петті, А.Сміт,
Д.Рікардо, Д.Черник, І.Янжул. До вітчизняних науковців, які займаються
проблемами дослідження податкової політики варто віднести В.Андрущенка, О.Василика,
В.Вишневського, А.Крисоватого,
В.Гейця,
А.Даниленка, О.Данілова, Т.Єфименко, В.Загорського, Ю.Іванова.
Розвиток економіки будь-якої країни має
забезпечувати держава. З цим пов’язані як право, так і обов’язок державних
органів впливати на цей розвиток – стимулювати, коли стан національної
економіки погіршується, та встановлювати обмеження. Роль України зводиться до
розроблення та реалізації економічної політики, спрямованої на забезпечення
економічного зростання. Одним із складників економічної політики є податкова
політика [2, С.80].
Податкова
політика являє собою діяльність держави у сфері податків і є однією зі
складових економічної і фінансової політики. Податкова політика
використовується як інструмент регулювання відтворювального процесу та
соціального добробуту суспільства. Самостійну податкову політику Україна
розпочала проводити, коли здобула незалежність. Взагалі податкова політика є
одним із елементів системи оподаткування, вона визначає, по-перше, яку частку ВВП (валового внутрішнього продукту) за допомогою податків
вилучити до бюджету, по-друге, як ця частка має розподілятися між окремими
платниками податків, між окремими територіями, між соціальними верствами
населення.
Податкова
політика передбачає: встановлення і зміну податкової системи (визначення видів
податків, а також ролі кожного з них у формуванні бюджету); визначення
податкових пільг, податкових ставок, їх диференціацію; визначення
податкоспроможності даного регіону; визначення механізму обчислення і
зарахування податків до відповідних бюджетів.
Існують два
методи, за допомогою яких держава може впливати на економіку: прямий та
непрямий. Переважання прямих методів є ознакою адміністративно-централізованої
економіки, а пряме втручання може відбуватись за рахунок встановлення державних
цін, обсягів виробництва або імпортування товарів, рентабельності, тощо.
Непрямі методи економічного регулювання застосовуються в умовах ринкових
відносин, і включають в себе досить багато інструментів.
Податкова
політика є одним із найважливіших інструментів втручання
в економічні процеси. Це є наслідком постійно зростаючої ролі держави в житті
суспільства, що потребує додаткових фінансових ресурсів. Рівень перерозподілу
валового внутрішнього продукту через загальнодержавні фонди є дуже суттєвим в країнах з ринковою
економікою, а тому здійснення податкової
політики, яка оперує величезними коштами суспільства здійснює значний вплив на
економічний розвиток, навіть якщо держава і не використовує податкову політику
для активного втручання у відтворювальний процес [1, С.59-60].
Існування
крім податкової політики інших важелів непрямого впливу на економіку піднімає
ряд питань щодо того, яким чином ці важелі повинні застосовуватись: одночасно в
одному напрямку, в різних напрямках чи по черзі, не одночасно. Теоретичні
концепції не мають єдиної точки зору щодо вирішення цієї проблеми. Практика
застосування цих важелів також свідчить про різні форми їх використання в
процесі регулювання економічних процесів.
При здійсненні
оцінки тієї чи іншої податкової політики необхідно виходити із наступних
критеріїв: задоволення фіскальних потреб держави, що включає достатність та
еластичність податкових надходжень, яка трактується в даному випаду як
можливість швидкого збільшення абсолютної суми податкових надходжень без
значної зміни податкової системи; вплив податкової політики на відтворювальні
процеси та вирішення соціальних завдань.
Податкова
політика, що нині проводиться в Україні, має ряд суттєвих недоліків, через що
не змогла стати надійним джерелом підтримки прогресивних починань незалежної держави.
У цьому зв’язку особливо актуального значення набуває проблема такої
трансформації податкової політики, щоб вона реалізувала свої значні потенційні
можливості у подоланні загальної кризи та сприяла сталому
соціально-економічному розвитку української держави.
Проведення
податкової політики передбачає розв'язання перш за все потреб держави у
формуванні її фінансових ресурсів.
Щодо перспектив податкової політики у ринковій економіці нині існують дві точки
зору.
Згідно з
першою точкою зору, слід стримуватися від різких змін у податковій системі,
дати підприємствам звикнути до чинних правил. За цей час необхідно прийняти
Податковий кодекс, врегулювати податкові механізми і процедури, сформувати
жорстку систему податкового контролю і на цій основі у подальшому перейти до
загального зниження податкових ставок.
Прихильники
другої точки зору вважають, що за діючих податкових ставок подолати економічну
кризу неможливо. Необхідно максимально зменшити податковий тягар, і передусім
на виробників [3, С.75-77].
Таким чином, податкова
політика має бути гнучкою, оптимально пов’язувати інтереси держави з інтересами
товаровиробників, рядових платників податків, суттєво впливати на
забезпеченість підприємств обіговими коштами.
Отже, зміни у
реалізації податкової політики забезпечують комплексний підхід до вирішення
наболілих проблем оподаткування і закладають фундамент для створення
цивілізованих відносин з приводу стягнення податків в Україні. Основні засади
та шляхи здійснення податкового реформування створюють умови, коли сплата
податків становиться більш вигідною і дешевою, ніж ухилення від неї. При цьому
прогнозується зростання обсягу надходжень в бюджет за рахунок інтенсивного
розвитку легального сектору економіки та зменшення її тіньової частини.
Література:
1. Андрущенко, В. Податкова політика
як інструмент регулювання економіки/В. Андрущенко//Вісник
податкової служби України. – 2009. – Листопад–грудень. – С. 58–63.
2. Дорош, Н. Податкова політика України/Н. Дорош//Фінанси України. – 2007. - № 6. - С.
75–82.