Васьківська К.М., Івченко Д.М.

Національний університет Державної податкової служби України

Щодо структури колізійної норми

Питання структури колізійної норми має понад сторічний вік. Однак і досі вони викликають неоднозначні наукові оцінки, а практичні підходи до їх регулювання в різних правових системах відрізняються один від одного.

Актуальність теми. Колізійні норми як юридичні утворення за структурою є складними нормами. Стверджують, що вони, як і інші норми, мають у своєму складі гіпотезу, диспозицію та санкцію. Але в міжнародному приватному праві утвердилася позиція, відповідно до якої кожна колізійна норма складається з двох частин: обсягу та прив’язки. В даній роботі є спроба врегулювання даного спору і виведено дещо інший аспект зображення структури колізійної норми.

Предметом дослідження є нормативні акти, міжнародно-правові документи, правові інститути і правові явища, що містять колізійні норми. Щоб розібратися, в чому ж їх специфіка, необхідно розглянути структуру колізійної норми, яка має цілий ряд характерних особливостей.

Кожна колізійна норма складається з двох елементів: обсягу і прив’язки. Обсяг колізійної норми вказує на правовідносини цивільно -правового характеру з іноземним елементом, які потребують врегулювання і до яких ця норма застосовується, а прив’язка – це частина колізійної норми, яка містить вказівку на закон, який підлягає застосуванню до даного виду правовідносин. Так, наприклад, у колізійній нормі «право власності та інші речові права на рухоме майно, що за правочином перебуває в дорозі, визначається правом держави, з якої це майно відправлене, якщо інше не встановлено законом» ( ст. 41 ЗУ «Про міжнародне приватне право»). Виходячи з цього обсяг норми позначається словами " право власності та інші речові права на рухоме майно, що за правочином перебуває в дорозі ", а її прив’язка - «визначається правом держави, з якої це майно відправлене, якщо інше не встановлено законом». В іншій колізійній нормі – «цивільна дієздатність фізичної особи визначається її особистим законом» (ст. 18 ЗУ «Про міжнародне приватне право ») Обсяг і прив’язку норми становлять відповідно вказівки на цивільну дієздатність фізичної особи і країну, громадянином якої він є. Розглянемо елементи норми докладніше.

Обсяг колізійної норми відбиває ту різноманітність суспільних відносин, які виникають в процесі міжнародних контактів громадян і юридичних осіб. Ці відносини неможливо підпорядкувати дії лише обмеженого числа колізійних норм, вони потребують диференціації з урахуванням сфери їх дії, яку визначає обсяг колізійної норми.
Треба відзначити, що подібна диференціація обсягу колізійної норми властива практично всім сучасним правовим системам, і в міру розвитку міжнародного приватного права вона стає все більше детальною.

Як правило, обсяг колізійної норми визначається за допомогою обрання одного з інститутів цивільного права (громадян, юридичної особи, власність та інші речові права, договори та їх окремі види, позадоговірні зобов'язання, успадкування тощо), сімейного права (шлюб, опіка, усиновлення) і т.п. Поступово в цій системі з’являються нові правові інститути, зумовлені розвитком міжнародного обігу, наприклад, інтелектуальна власність, або потребами створення особливого правового режиму, наприклад, договори зі споживачами.

Другим основним елементом колізійної норми є прив'язка, яка вказує право якої країни підлягає застосуванню до розглянутих правовідносин. Це найбільш важливий елемент колізійної норми, бо застосоване право визначає кінцеві результати правового регулювання. А так як регламентація одних і тих самих правовідносин у багатьох державах різна, то від того, яка правова оцінка буде дана, залежить результат справи.

Формулювання колізійної прив'язки здійснюється у двох формах.
Вона містить вказівку в якості застосовуваного права на право певної країни. Таким зазвичай є право країни, в якій прийнята дана колізійна норма. Але можлива і вказівка загальної ознаки, на підставі якої визначається застосоване право. Такі загальні ознаки зводяться до шести формул прикріплення:

а) особистий закон учасників відносин (закон громадянства, доміційний закон про місце постійного проживання або закон держави, з яким особа має найбільший зв'язок);

б) закон місця знаходження майна;

в) закон місця здійснення акта;

г) закон місця здійснення діяльності;

д) закон суду (арбітражу);

е) закон, з яким дане відношення найбільш тісно пов'язано.

Зустрічаються також і деякі інші формули прикріплення, наприклад закон валюти боргу, закон прапора, закон укладення шлюбу і т.д. Однак такі спеціальні прив'язки не міняють загальної картини.

Деякі колізійні прив'язки можуть використовуватися тільки для окремих груп відносин. Наприклад, особистий закон придатний для визначення правового статусу суб'єктів міжнародного приватного права, а закон знаходження речі - для речових прав на майно, закон місця вчинення акта - для правовідносин, які виникають в силу такого акта.

До числа колізійних прив'язок іноді відносять так звану автономію волі, в силу якої відношення може бути підпорядковане праву, обраному учасниками цих відносин. Однак таке відношення схожих, але в той же час різних правових інститутів не є правильним. Автономія волі - не вид колізійної прив'язки, а самостійний інститут міжнародного приватного права, що має більш широке значення і специфічні риси та умови застосування.

Довгий час в юридичній літературі переважала думка, що в структурі колізійної норми виділяються лише два елементи - обсяг і прив’язка, однак в останні роки набула поширення точка зору, згідно з якою в структурі колізійної норми може бути виділена ще й гіпотеза, під якою розуміються умови застосування даної колізійної норми.

Гіпотеза закладена практично в кожній колізійній нормі, так як вона логічно необхідна для застосування будь-якого нормативного припису.
Але у зв’язку з тим, що в багатьох випадках така гіпотеза очевидна або ж є частиною обсягу колізійної норми - в особливому словесному її виділенні немає необхідності. Однак у міру вдосконалення цивільно-правових зв'язків та розвитку колізійного права в інтересах досягнення більш точних і гнучких правових рішень виникає необхідність спеціально відобразити в колізійній нормі умови її застосування.

З вищевикладеного випливає, що колізійна норма має такий складовий елемент класичної норми права, як гіпотеза, яка може являти собою: а) спеціально сформульовані законодавцем умови застосування колізійної норми; б) передбачену законодавцем можливість вибору застосовуваного права сторонами, обмежує дію колізійної норми в таких випадках (принцип автономії волі сторін); в) універсальна умова застосування колізійної норми - наявність у приватних правовідносинах іноземного елементу.

Залишається відкритим питання про наявність санкції в колізійній нормі. У вітчизняній юридичній літературі це питання висвітлюється вкрай рідко. Особливий інтерес викликає позиція видатного російського вченого
О. Н. Садикова, в якій стверджується, що санкція колізійної норми являє собою передбачену цивільно-правовим законом можливість визнання угоди недійсною, приведення сторін в первісне положення, відшкодування збитків тощо. Дана точка зору є досить спірною. Оскільки норма не адресована власне сторонам правовідносин, то такі цивільно-правові санкції, як визнання угоди недійсною, відшкодування збитків і т.д. не можуть бути наслідками порушення колізійної норми. Сторони не можуть порушити колізійну норму, тому наслідки її порушення не повинні лягати на них. У цьому сенсі порушити колізійну норму може тільки суд, у випадку не застосування або неправильного застосування норм матеріального права при питанні про вибір правової системи, яка підлягає застосуванню в даних правовідносинах. Тому, санкцію колізійної норми слід сформулювати лише як можливість скасування судового рішення у разі її недотримання.

В даний час у сучасній правовій доктрині з’явилася позиція, що припускає наявність у структурі колізійної норми диспозиції правової норми. Диспозиція колізійної норми визначається, як правило, поведінкою для правозастосувального органу і вказує на застосування до конкретних приватноправових відносин правову систему. Причому саме правило поведінки складається з двох органічно взаємопов’язаних частин: обсягу і прив’язки.

Таким чином структуру колізійної норми можна зобразити в такому аспекті: диспозиція, яка містить в собі основні елементи колізійної норми: обсяг і прив’язку, гіпотеза – умови застосування колізійної норми, санкція, але щодо її існування в структурі норми є низка невирішених питань, які потребують глибокого наукового підходу і поглибленого вивчення.