Тріска І.І.

Науковий керівник: Гайдукова О.О.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Інтеграція України в структури світового господарства та забезпечення економічної безпеки держави

Зараз Україна стоїть перед процесом невідворотної глобалізації та необхідністю швидкого включення в міжнародні економічні відносини. Однак ефективна інтеграція можлива лише за умов сильної конкурентоспроможності економіки, яка базується на інноваційних факторах зростання.

Інтеграція України в структури світового господарства (інтеграційні об’єднання: Євросоюз, СНД; міжнародні організації: МВФ, ЄБРР, СОТ та ін.) детермінує необхідність вивчення і глибокий аналіз провідних тенденцій розвитку світових ринків, міжнародного поділу праці з метою повнішого та ефективнішого включення економіки України в сучасні глобалізаційні процеси. На сучасному етапі розвитку зовнішньоекономічної політики нашої держави доцільним напрямом економічної інтеграції є одночасна співпраця з багатьма структурами світового господарства, а не безоглядна спрямованість на якийсь один інтеграційний напрям.

Східний вектор інтеграції на найближчі десятиріччя є основним для України, і тому створення у 2003 році єдиного економічного простору (ЄЕП), до якого, крім України, увійшли Російська Федерація, Білорусь та Казахстан, слід розглядати як запізніле виправлення помилки, зробленої ще під час створення СНД. Східний вектор інтеграції передбачає також тісну співпрацю у промисловій сфері з Китаєм та країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

Західний вектор на державному рівні проголошений як пріоритетний, що знайшло відображення в ряді указів Президента, у Стратегії й Програмі інтеграції України до ЄС. Однак за нинішніх умов швидка інтеграція України до ЄС (з його вільним рухом товарів, капіталу й робочої сили) є неможливою навіть через непідготовленість національного господарського комплексу для ефективного функціонування в таких умовах [1, с. 24].

Інтеграція у світові економічні структури вимагає від України здійснення ряду реформ, зокрема в зовнішньоекономічній сфері, які передбачають ряд поступок з боку нашої держави, що може зумовити негативні наслідки. Тому здійснення будь-яких інтеграційних намірів повинно проходити в рамках забезпечення належного рівня економічної безпеки через реалізацію національних економічних інтересів.

Найбільшою проблемою забезпечення економічної безпеки нашої держави в контексті інтеграційних процесів є відкритість національної економіки, яка ставить у залежність економіку країни від іноземних держав. Інтеграція України в будь-яку світову чи регіональну економічну структуру призведе до ще більшої відкритості національної економіки, що, у свою чергу, може спричинити занепад окремих галузей виробництва внаслідок їх неконкурентоспроможності на зовнішніх та внутрішньому ринках.

Відкритість економіки України призводить до високого рівня її залежності від стану світової кон'юнктури на ринках металургійної продукції, енергоносіїв та хімічної промисловості. Так, експорт металопродукції становить більше ніж 40% усього українського експорту, продукції хімічної промисловості - близько 10% [4].

Іншою проблемою є діалектика інтеграційних процесів. З одного боку, Україна проголосила курс євро інтеграції, який є стабільним та незмінним, а з іншого боку, залишається залежною від співпраці з Російською Федерацією. При цьому економіка нашої держави є надто енергоємною, внаслідок чого залежною від постачання енергоресурсів з Росії. Тому спостерігається певне балансування національних економічних інтересів між стратегічною метою вступу до Євросоюзу та поточною необхідністю забезпечення функціонування національної економіки. Таке балансування призводить до негативних наслідків, які виявляються на прикладі газових домовленостей обох країн.

Забезпечення економічної безпеки також гальмується незбалансованою структурою експорту з України й імпорту до України товарів та послуг. Так, структура імпорту до України має в основному споживацький характер. Натомість з України експортується багато сировини з низьким рівнем обробки.

Саме тому при виборі зовнішньоекономічної стратегії розвиту нашої держави в рамках інтеграційних процесів у світові та регіональні економічні структури необхідно виходити із забезпечення конкурентоспроможності України на зовнішніх ринках. Однак при цьому не слід забувати про необхідність захисту внутрішніх інтересів країни, основним з яких є добробут її громадян.

Тому здійснення інтеграційних процесів у європейські економічні структури не повинно стати на заваді розвитку відносин з Російською Федерацію і навпаки. З метою реалізації ефективної політики євроінтеграції необхідно паралельно здійснювати заходи щодо зменшення економічної залежності від Росії шляхом виходу українських товарів на ринки інших країн, зменшення енергетичної залежності через диверсифікацію постачальників нафти та газу [2, с. 35].

Таким чином, будь-які інтеграційні наміри нашої держави мають виходити з таких завдань: по-перше, забезпечення економічної безпеки через максимальну реалізацію національних внутрішніх та зовнішніх інтересів; по-друге, забезпечення конкурентоспроможності економіки держави в рамках інтеграційної структури.

Список використаних джерел:

1. Антонюк Р.Л. Напрями й умови інтеграції України в структури світового господарства // Економіка та держава. - 2007. - № 2. - С. 21-26.

2. Криклій А.С. Економічна безпека держави в контексті інтеграційних процесів // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - №3. - С. 19-24.

3. www.bank.gov.ua - сайт НБУ, дані платіжного балансу України.