Економика / 6. Маркетинг и менеджмент

к.е.н., доцент Невмержицький В. І., к.м.н. Дерезюдк А.В., Дерев’янко І.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Організаційні системи управління підприємства

За умов адміністративно-командної економіки проблема відповідності організаційної структури управління цілям і задачам підприємства, а також внутрішнім і зовнішнім факторам, які впливають на неї не вивчалась. Існували оргструктури бюрократичного типу з жорсткими ієрархічними зв'язками, високим рівнем формалізації, централізованим прийняттям рішень. Дана структура вважалася ефективною для будь-яких умов і форм. В той же час, зовсім не зверталася увага на те, що оргструктура і управління нею не можуть бути стабільними, вони постійно змінюються і удосконалюються в залежності від умов. В умовах ринкової економіки підприємствам необхідно швидко реагувати на зміни зовнішнього середовища й адаптувати оргструктури відповідно до змін.

Виробничі підприємства визначають промисловий потенціал народного господарства і безупинно змінюються в міру розвитку продуктивних сил і поглиблення виробничих відношень. На кожному етапі розвитку економіки переважне поширення одержують ті або інші типи виробничих організацій. У народному господарстві відбувається безупинне удосконалювання чинних організаційних структур управління і пошук нових, більш раціональних форм організації управління. Пізнання закономірностей і теоретичне пояснення цих процесів мають велике значення для підвищення ефективності промислового виробництва.

Організаційна структура управління — це форма поділу праці, що закріплює певні функції управління за відповідними структурними підрозділами апарата управління. У широкому розумінні задача менеджерів полягає в тому, щоб обрати ту організаційну структуру, яка найкраще відповідає цілям і задачам підприємства, а також внутрішнім і зовнішнім факторам, що впливають на неї. Найкраща структура — це та, яка найкращим чином дозволяє підприємству ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем, продуктивно і доцільно розподіляти і спрямовувати зусилля своїх співробітників і таким чином задовольняти потреби клієнтів і досягати своїх цілей із високою ефективністю.

Багато часу і коштів витрачається непродуктивне через невміння окремих керівників добре організувати робочий процес. Щоб попередити такі втрати, приступаючи до реалізації плану належить передбачати наступне:

1. Наявність працівників необхідної кількості, складу і кваліфікації.

2. Кожен працівник повинен знати свою роль в організації і взаємозв'язок своєї роботи з задачами інших робіт.

3. Кожен працівник повинен знати, за яку частину плану він відповідає.

4. Кожен працівник повинен мати підготовку, яка забезпечує виконання тієї частини плану, за яку він відповідає.

5. Для виконання плану працівникам повинно бути надано все необхідне (приміщення, обладнання, інструменти і матеріали) в потрібний час і в заданому місці. [1,с.40-42].

Незалежно від того якою складною буває організаційна структура фірми, теорія менеджменту виділяє два класи організаційних структур управління: бюрократичні і адаптивні.

Бюрократичні (механістичні) організаційні структури характеризуються високим рівнем поділу праці, розвинутою ієрархією управління, ланцюгом команд, строгою відповідністю фахівців займаним посадам.

Концепція бюрократії (від французького "бюро, канцелярія" або грецька влада; Букв. Панування канцелярії) була запроваджена німецьким соціологом Максом Вебером на початку XX століття і, в ідеалі, є однією з найкорисніших ідей в історії людства й більшість сучасних організацій є варіантами бюрократії. Вони негнучкі, неподатливі до змін.

Адаптивні (органічні) організаційні структури є такими, що забезпечують можливість реагувати, пристосовуватися, адаптуватися до змін макросередовища та впроваджувати новації. Однак адаптивні структури не можна в будь-якій ситуації вважати більш ефективними, ніж бюрократичні, тому що і ті і інші є крайнощами в теорії, а реальні структури реальних організацій знаходяться між ними і мають ознаки і бюрократичних, і адаптивних структур у різних співвідношеннях. Наприклад , в крупних організаціях застосовують у виробничих підрозділах бюрократичні структури, а в науково-дослідних - адаптивні.

Основними типами бюрократичних організаційних структур є наступні:

а)Лінійний тип організаційної структури управління виробництвом характерний лінійним зв'язкам між ланками управління і, як наслідок, концентрацією всього комплексу функцій управління, управлінських рішень в одній ланці управління. Тобто, кожен керівник свого підрозділу здійснює всі функції управління сам, а кожен працівник підрозділу підпорядковується тільки цьому своєму керівнику, виконуючи тільки його керівні вказівки. Дотримуючись принципу єдності керівництва, вищий керівний орган не має права віддавати розпорядження працівникам, оминаючи їхнього безпосереднього начальника, тому цей тип і називається лінійним, тобто є прямим безпосереднім керівництвом.

б) функціональний тип організаційної структури управління базується не на лінії підлеглості, а на диференціації процесу менеджменту на функції управління і створення структури виконавців функцій, дотримуючись принципу первинності функцій і вторинності виконавців.

в) Лінійно-функціональний тип організаційної структури управління покликаний усунути недоліки попередніх двох, бо тут функціональні ланки позбавлені впливу на виконавців - вони готують рішення для керівника лінійного, вони є його дорадчими органами. В цьому випадку приорітет має лінійна організація, але чим вищий рівень управління, тим роль функціонального управління більша.

г ) Продуктовий тип організаційної структури управління передбачає створення в структурі фірми самостійних господарських підрозділів - виробничих відділень, покликаних виробляти та збувати конкретні види продуктів однієї групи або ж одного продукту. В цьому випадку в головній компанії є відділення управління спеціалізовані за видами або групами продуктів з повноваженнями управління виробничими та збутовими дочірніми компаніями і своєї країни і за кордоном.

д ) Регіональний тип структури управління виробництвом передбачає повну відповідальність регіональних самостійних підрозділів компанії, які за змістом і характером діяльності можуть бути як виробничі відділення і бути центрами прибутку, а можуть організовуватися в формі дочірніх компаній і бути центрами відповідальності.

Адаптивні організаційні структури управління передбачають здатність організації бути хамелеоном, тобто пристосовуватися до обставин зовнішнього середовища.

Матричний тип організаційної структури управління утворюється шляхом суміщення структур двох типів - лінійної та програмно-цільової. По-вертикалі, як лінійне будується управління професійно спеціалізованими видами діяльності: НДДКР виробництво, збут, постачання. По горизонталі створюється управління програмами, проектами, темами. Такі структури прийнятні для великих технопарків, проектних інститутів та ін.

Конгломератний тип організаційної структури управління передбачає вирішення конкретної ситуації і тому в одному відділенні фірми може бути застосована структура продуктового типу, а в іншому - функціональна, а в ще іншому - матрична. Конгломератна структура прийнятна для наукоємних галузей, де потрібно швидко переходити на нові види продукції та швидко припиняти випускати застарілу.

Розглянемо побудову організаційної структуру управління на прикладі СП “Здоров'я”. Досліджуване підприємство створене, як підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Перед початком діяльності на підприємстві була розроблена і затверджена організаційна структура управління, необхідність якої полягає в тому, що вона визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів. Адже в організаційній структурі управління тим чи іншим суб’єктом господарювання кожний її елемент має певне місце й відповідні зв’язки з іншими елементами. На СП "Здоров'я" затверджена лінійна організаційна структура управління, яку розглянемо схематично.

Рис 1.1 Лінійно-організаційна структура управління СП "Здоров'я".

Немалу роль в досягненні успіхів на спільному підприємстві відіграла організаційна структура управління, яка має лінійну форму і дає чіткість взаємовідносин, однозначність команд, оперативність підготовки та реалізації управлінських рішень, а також надійний контроль. Керівники на спільному підприємстві висококваліфіковані, тому й застосували лінійну організаційну структуру управління, так як вони здатні вирішити будь-які стратегічні й поточні питання діяльності підпорядкованих їм підрозділів, про це свідчать значні фінансові успіхи в діяльності даного підприємства. Сучасний етап розвитку економіки України ставить нові вимоги до побудови організаційних структур управління підприємствами. Так, забезпечення широких можливостей для підприємництва зумовлює необхідність наступних змін в організаційній структурі: посилення функцій, зв'язаних з маркетингом; підвищення ролі стратегічного планування (всупереч переважаючим в даний час функціям оперативного управління) на вищих рівнях управління; здійснення системної оцінки керівних кадрів з врахуванням комплексних результатів їх праці, а також мотивації; тісну взаємодію між торговельно-збутовими підрозділами, відділами, які займаються технічним розвитком і керівництвом підприємства.

У сучасних умовах господарювання організаційні структури управління повинні передбачати функції, зв'язані з оцінкою ефективності підприємства порівняно з світовим рівнем: систематичне порівняння рівня розвитку підприємства з рівнем, досягнутим фірмами-конкурентами; порівняння техніко-економічного рівня продукції даного підприємства з світовими стандартами; системний аналіз та оцінки ефективності власного виробництва, впровадження прогресивних принципів управління в окремих цілях; середньо- та короткотермінове планування з акцентом на фінансовому плані, який набуває першочергового значення порівняно з іншими формами планування.

Література:

І.Кредісов А. І., Панченко Є. Г., Кредісов В. А. Менеджмент для керівників.-К.:

Т-во „Знання", 2006.-556с.

2.Немцов В. Д.,. Довганов Л. Є., Сініок Г. Ф. Менеджмент організацій: навч. Посібник, - К.: ТОВ УВПК „Ене Об", 2008.-392 с.

3.Тарнавська Н. П., Пушкар Р. М. Менеджмент: теорія та практика: підручник для вузів. -Тернопіль: Карт-бланш, 2007.-456 с.

4.Хміль Ф. І. Менеджмент: підручник.-К.: Вища пік.., 2005.-351с.