Фінагіна Є. Г.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені  Михайла  Туган-Барановського, Україна

Особливості обліку інвалютного внеску до статутного капіталу

Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на терито­рії України у вигляді різного майна, у тому числі ­й у вигляді іноземної валюти.  З обліком цих операції виникає чимало питань, бо вони ма­ють не тільки «інвестиційні» особливості, та вони ще й пов'язані з «валютною» специфікою. Сучасні автори по-різному ставляться до вирішення законодавчих суперечностей.

Законом «Про режим іноземного інвестування» визначено правила оцінки іноземних інвестицій, включаючи внески до статут­ного капіталу, здійснюють в іноземній конверто­ваній валюті та в гривнях за згодою сторін «на ос­нові цін міжнародних ринків або ринку України» та перерахунок сум в іноземній валюті у гривні провадиться за курсом, встановле­ним НБУ. При цьому не зазначено дату, на яку здійсню­ють такий перерахунок. А в разі створення підпри­ємства таких дат може бути, як мінімум, три, вважає Кушина О. :

·        дата підписання установчих документів;

·        дата реєстрації підприємства у держреєстра­тора ;

·        дата фактичного внесення (отримання) інвалютного внеску .

Дату реєстрації фінансової інвестиції особливо виділяти не має сенсу, оскільки для встановлення дати перерахунку іноземної валюти у гривні користуються курсом НБУ на дату фактичного внесен­ня внеску. При цьому розмір статутного капіталу встано­влюють у гривнях.

В установчих документах за згодою сторін вважає автор Кушина О. краще зазначити:

·        суму внеску в іноземній валюті з одночасним її перерахунком у гривні за курсом, встановленим НБУ, на дату підписання цих установчих документів;

·        або суму внеску тільки в гривнях.

Тоді чітко будуть визначені частки у статут­ному капіталі учасників, обчислені виходячи з суми усіх внесків, приведених до одного знаменника (гривні).

Іноді в установчих документах може бути визначено, що внесок інвестора становить «N грн., що в перера­хунку на гривні за офіційним курсом НБУ становить M дол. США». Це формулювання при­пускає неоднозначні трактування. Так, можна подумати, що в цьому випадку учасник повинен внести або зазначену суму гривень, або долари, які в перерахунку на гривні на дату фактичного внесення становитимуть цю суму. Але заборгованість інвестора все одно зазначена в доларах (адже він, за задумом засновників, повинен вносити долари). Тобто частка в статутному капіталі, розмір якої розраховано в установчих документах, кош­тує M дол. США (не більше і не менше за аналогією з товаром, на який встановлено ціну). Та для недопущення двозначності все одно слід уникати таких формулювань, вважає Г. Беднарчук.

На жаль, у Законі про прибуток взагалі немає правил визначення балансової вартості іноземної валюти, отриманої як внесок до статутного капіталу. Деякі фахівці вважають, що за відсутності порядку визначення балансової вартості іноземної валюти, отриманої як внесок до статутного капіталу, балансової вартості як об’єкта обліку немає і її розраховувати не потрібно. Однак у такому разі підприємство втрачає право на валові витрати. Тому Марченко В. дає рекомендує розраховувати балансову вартість, але він не визначає яким чином.

На практиці балансову вартість зазвичай розраховують виходячи з курсу НБУ, що діяв на момент отримання іноземної валюти. За відсутності прямих норм цей варіант, справді, є найбільш виваженим. Але між датою підписання уста­новчих документів і датою реєстрації підприємства є дата фактичного отримання внес­ку, й усі вони навряд чи збігатимуться. В цьому випадку для встановлення розміру статутного капіталу (у гривнях) і частки кожного учасника (як у гривневому еквіваленті, так і в процентному спів­відношенні) потрібно керуватися установчими до­ку ментами, та щоб уникнути суперечностей до установ­чих документів ліпше внести зміни вважає Кушина О., де будуть пе­рераховані внески (а значить, і частки учасників) вже на дату реєстрації, інвалютний внесок доведеться пе­рераховувати у гривні на дату фактичного його отримання.

Однак при розкритті даного питання слід враховувати певні особливості. Найбільш поширеною нині організаційно-правовою формою господарського товариства є товариство з обмеженою відповідальністю, де кожен з учасників до моменту реєстрації товариства зобов’язаний внести до статутного капіталу не менше 50% вказаного в установчих документах вкладу. Підприємство як суб’єкт господарювання існує лише після його державної реєстрації, тому всі господарські операції (у т.ч. і визначення балансової вартості валюти) слід розраховувати і відображати після отримання свідоцтва про державну реєстрацію такого підприємства. Тому, на думку Марченко В., балансову вартість іноземної валюти потрібно розраховувати на дату події, що сталася пізніше, — дату зарахування коштів на рахунок товариства або дату його державної реєстрації.

Під час ві­дображення операцій зі статутним капіталом на­самперед відбувається його формування: записом за дебетом рахунку 46 «Неоплачений капітал» і креди­том рахунку 40 «Статутний капітал» визнають за­боргованість засновників у сумі, що виражена у грив­нях і встановлена установчими документами. Щоб заборгованість в іноземній валюті виразити в грив­нях, її слід перерахувати із застосуванням валют­ного курсу.

Але виникає пи­тання, пов'язане з тим, на яку дату слід визнавати заборгованість іноземних інвесторів за внеском до статутного капіталу (від цього залежить курс НБУ, за яким її слід перераховувати). Виходячи з поло­жень П.5 ПБО-21 таку заборгованість слід перера­ховувати «на дату здійснення операції (дата визнан­ня активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат)».

Заборгованість іноземних інвесторів слід перера­ховувати «на дату здійснення операції» та оскільки підприємство як таке починає існувати на дату його реєстрації, то й заборгова­ність засновників в іноземній валюті потрібно перераховувати на дату реєстрації–рекомендує Беднарчук Г. Але якщо курс на дату реєстрації не збігається з кур­сом на дату підписання установчих документів, виникне проблема. Після перерахунку заборгованості в інвалюті за внесками, логічно одразу ж визнати доходи або витрати, що виникли внаслідок зміни курсу. Або перерахувати заборгованість за­сновників на дату підписання установчих докумен­тів і з цієї дати до дати реєстрації підприємства вести віртуальний баланс, визнаючи доходи й витра­ти у звичайному порядку (кінцевий результат і в пер­шому, і в другому варіанті все одно вийде однаковий)—зазначає Беднарчук Г..

Отже, багато моментів законодавчо не регламентовані або є суперечними, тому у вирішенні питань обліку іноземних інвестицій дуже важливим є професіоналізм бухгалтера.

Литература:

1)     Марченко В. Іноземні інвестиції: внесення, облік, податки : [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.dtkt.com.ua/.

2)     Беднарчук Г. Інвестування в іноземній валюті. : [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.dtkt.com.ua/

3)     Кушина О. Інвалютний внесок до статутного капіталу: [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.buhgalteria.com.ua/