Федчик В.А.
Зіставний
аналіз українських і китайських соматизмів
Мова є найважливішим,
але не єдиним засобом людського спілкування. Значну роль у процесі комунікації відіграють
невербальні засоби спілкування. Характерно, що здебільшого мовці віддають
перевагу саме тій інформації, яку одержують через невербаліку [1, с.28–42; 4,
с.38–42; 12, с.284–289].
Однак невербальній
комунікації як в теоретичному, так і в практичному аспектах тривалий час
відводилася другорядна роль порівняно з вербальною [2; 3; 5; 7; 12]. Одна з
причин цього полягає в тому, що невербаліка найчастіше виявляється на
несвідомому рівні, а люди знають про це мало і не вміють її адекватно
розпізнати. Водночас невербаліка несе більш правдиву інформацію, ніж вербальні
засоби. З її допомогою передаються емоції, ставлення суб'єктів один до одного,
до змісту розмови. Причому інтерпретувати ці сигнали треба не ізольовано, а з
урахуванням контексту мовлення [5, с.128–146; 8, с.113–125; 9, с.98–135].
Серед невербальних
засобів важливе місце посідають соматизми – значущі жести, пози, міміка і вираз
обличчя. Людина може виразити згоду словесно, а може на знак схвалення підняти
руку (на зборах), або зааплодувати (на мітингу), або кивнути головою (у побуті).
Комунікативна функція соматизмів очевидна. Вони по праву можуть вважатися
найзручнішими, найекономнішими і тим самим найефективнішими засобами
спілкування після живого мовлення.
Метою цієї статті є
спроба здійснити зіставний аналіз українських і китайських соматизмів, що
презентують різні культурно-мовні спільності.
Соматизми
позначаються у вербальній мові спеціалізованими словами і словосполученнями, як
наприклад, кивнути головою, похитати головою, махнути рукою, потиснути руку,
знизати плечима, відмахнутися, обнятися, провести рукою по горлу, прикласти
палець до губ, переминатися з ноги на ногу, показати палюхом на своєму мізинці
найменшу частину тощо. Такі слова і словосполучення називаються соматичними
виразами. Як видно з прикладів, соматичні вирази найчастіше бувають двослівними,
але можуть бути і однослівними, трислівними, багатослівними.
Відмітною рисою
соматичних виразів є двох'ярусна структура їх семантики. Для аналізу візьмемо
типовий український соматичний вираз хитати головою. Він є єдністю форми
і змісту. Формальний бік становить певна кількість лексем, а зміст – значення,
яке виражається цією кількістю лексем, що є типовим для будь-якого вільного
словосполучення. Зміст цього соматичного виразу не є єдиним, нерозчленованим. Цей
зміст складається як би з двох ярусів. Перший ярус – значення конкретної,
зримої дії, в цьому разі поворот голови вліво і вправо, один або кілька разів.
Це первинне значення соматичного виразу хитати головою. Але зміст
соматичного виразу цим не вичерпується. Сама дія у свою чергу позначає
символічне (комунікативне, інтенціональне) значення – незгоди,
заперечення, що і становить вторинне значення цього соматичного виразу. Друге
значення безпосередньо з формою не пов'язане. Воно як би за допомогою
первинного значення встановлює зв'язок із звучною формою певного соматичного виразу.
Розгляньмо інші
приклади: первинне значення соматичного виразу простягти (простягнути) кому-небудь руку (руки) – виставити
руку (руки) вперед до адресата, а вторинне значення – примирення, знак дружби,
вітання; первинне значення соматичного виразу знизати плечима – підвести
плечі догори, а вторинне значення – здивування, нерозуміння, незнання,
презирство.
Соматичні вирази, що
мають двох'ярусну структурну семантику, відрізняються від ідентичних за формою
несоматичних виразів. Порівняймо такі речення:
1. А Ганні й зосталося тільки забрати торби та йти в
старці, простягати руку, просити хліба (І. Нечуй-Левицький).
2. Андрій простягає руку й
тихенько мацає щілину межи дошками, рука його несамовито тремтить... (І.Багряний).
3. Андрій дивувався. Невже
се він одною рукою мав силу завдати залізу такі глибокі рани? Він переводив очі
од своїх рук на машини і тільки здвигав плечима. Невже се він? (М.Коцюбинський).
4. Ілюзіоніст знизав
плечима і видобув з капелюха наступного голуба («Україна молода»).
У реченнях 1 і 3 простягати
руку і здвигав плечима є соматичними виразами. Двох'ярусність їх
семантики очевидна. У реченнях 2 і 4 ті ж вирази не повинні бути віднесені до
соматичних, їх зміст вичерпаний однією дією. Вони нічим не відрізняються від
звичайних дієслівних словосполучень типу протягнув портсигар, повернув
голову.
Соматичні вирази
бувають неоднозначними. Той самий соматичний вираз нерідко позначає декілька соматизмів. За свідченням
одних дослідників, вираз махнути рукою відображає принаймні п'ять різних
жестів [7, с.163], за свідченням інших – вісім [4, с.83]. Причому кожен з цих соматизмів у свою чергу може
мати декілька самостійних вторинних значень. Так, соматичний вираз ляскати
пальцем, який має одне первинне значення – різким відривом сполучених
великого і середнього пальців робити короткі звуки, в різних мовленнєвих
ситуаціях передає значення радості, бажання пригадати забуте, схвалення хорошої
ідеї, досаду [2, с.161].
Виділення і виявлення
первинних і вторинних значень соматичних виразів має велике практичне значення
для порівняльного вивчення соматизмів різних культурно-мовних спільностей.
Національна
самобутність соматичних виразів виявляється як в їх первинних, так і у
вторинних значеннях. Співвідносні соматичні вирази двох мов можуть збігатися
або розходитися в представлених цими виразами конкретних діях і передаваній
цими діями інформації. На цій основі і будується порівняльне вивчення
соматичних виразів різних мов.
Зіставляючи
співвідносні українські і китайські соматичні вирази, ми поділили їх на такі
групи.
1. Українські і
китайські соматичні вирази з повним збігом як первинних, так і вторинних
значень.
Український соматичний
вираз показати палюх позначає як первинне значення жест «виставити палюх
вгору під час стиснення решти пальців у кулак», який виражає у свою чергу
вторинне значення високої оцінки «відмінно», «молодець». Той самий жест з тим
же значенням спостерігається і у китайців. Український соматичний вираз хитати
головою позначає два соматизми: 1) поворот голови вліво і вправо; 2) похитування
головою то до лівого, то до правого плеча. Перший
соматизм виражає значення
заперечення, заборони, сумніву, жалості; для другого соматизма типові значення
задоволення, здивування, докору. Те ж саме і у китайців.
До цієї ж групи належать
і такі поширені вирази, як потиснути руку, хмурити брови, робити великі (круглі)
очі, взятися в (під) боки, засукати рукава (рукави), скалити (шкірити, щирити,
вишкіряти, вишкірювати, вищиряти) зуби, кривити (скривляти) рот, клокати язиком,
прикласти палець до губ (губів), підпирати голову рукою, бити себе по коліну, скубти
(скубати) кого-небудь за вухо, бити кого-небудь по щоці, затуляти (закривати,
заціплювати, замикати) кому-небудь рота (рот, вуста) і так далі.
2. Українські і
китайські соматичні вирази з повним збігом первинних і частковою розбіжністю
вторинних значень. Під частковою розбіжністю розуміємо значення, які неповністю
збігаються, хоча і є близькими, або збіги не всіх значень, коли їх декілька.
Типовим прикладом можуть бути соматичні вирази знизати плечима і розвести
руками, які в українській мові мають найрізноманітніші значення. Із знизуванням плечима пов'язані значення
здивування, нерозуміння, незнання, презирства, невизначеності, поступки,
відмови і т. д., а з розведенням руками
– значення здивування, нерозуміння, безпорадності, фізичної слабкості,
відсутність чогось і так далі. Китайці рідко удаються до цих жестів, і
знизування плечима, власне, обмежується значеннями здивування і незнання, а
розведення руками – безпорадності, жалю. Сюди можуть бути віднесені і інші
соматизми. Прикласти руку до
серця: спільним для українців
і китайців є значення завірення в щирості, але значення вибачення, подяки,
прохання і освідчення в коханні, прийняті в українців, для китайців нетипові.
Китайці цим жестом виражають значення об'єктивного самоаналізу і самоперевірки
(мень сінь цзи вень), чого немає в українській мові мові.
Бити рукою по столу: крім спільних для українців і
китайців значень заклику до уваги і тиші, хвилювання і гніву, в китайській мові
цей жест виражає також захоплення і вихваляння (пай ань цзяо цзюе). Стояти на
колінах (навколішки, навколішках): як і українці, китайці, наприклад,
моляться або просять вибачення в такій позі, але в Китаї не було прийнято навіть
і в давні часи, щоб чоловік під час освідчення в коханні опускався на коліно. Підняти
палець: спільне – показати цифру «один». Значення привернення загальної
уваги, активне в українській мові, нетипове для китайської. З другого боку,
багато китайців цим жестом позначають «будинок №1», тобто туалет, такого
значення зовсім не знають українці.
3. Українські і
китайські соматичні вирази з повним збігом первинних і повною розбіжністю
вторинних значень. Український соматизм провести рукою по горлу, який
має значення вищої міри, означав би в китайській мові самогубство, а інший вираз
– ударити ребром долоні по шиї – того ж значення китайці зрозуміли б як
«відрубати голову».
4. Українські і
китайські соматичні вирази з частковою розбіжністю первинних і повним збігом
вторинних значень. Вираз кликати (звати,
підкликати) рукою має
значення 'звати до себе' і позначається згинанням і розгинанням складених
пальців. Різниця в українців і китайців тільки в тому, що в українців рука
розгорнена до себе і можна підкликати одним вказівним пальцем, а у китайців п’ясть
руки – від себе і кликати одним пальцем не прийнято.
Тикати себе в груди в значенні 'вказати на себе' украинець може великим і
вказівним пальцем, для вираження того ж значення китаєць направляє вказівний
палець на ніс, палюх у цьому разі привносить відтінок зарозумілості.
5. Українські і
китайські соматичні вирази з частковою розбіжністю як первинних, так і
вторинних значень.
Український соматичний
вираз кивати головою позначає два соматизми: 1) нахилення голови вниз
і вгору, 2) підіймання голови знизу догори. Відповідний китайський вираз (дянь тоу) другого соматизма не позначає, і у
зв'язку з цим, природно, відпадають значення вказівки на предмет або на людину,
яка виражає цей соматизм в українців. До того ж, крім спільних з
українською мовою значень вітання, підтвердження, згоди, подяки, цей китайський
вираз у поєднанні з іншими виразами нахилитися в попереку (дянь тоу ха
яо) виражає глибоку пошану з погляду виконавця дії і запобігливі лестощі з
погляду сторонніх спостерігачів.
6. Українські і
китайські соматичні вирази з розбіжністю первинних і збігом вторинних значень.
Іншими словами, те
саме значення в українців і китайців виражається різними соматизмами. Зображаючи горду і
бундючну людину, українці піднімають пальцем ніс або задирають ніс, а китайці кажуть,
що вона високо піднімає ноги, закинувши голову (чжи гао ці ян). У разі повної
ситості українці проводять рукою по горлу, а китайці ударяють рукою по животу.
Ридаючи у відчаї від великого горя, українці рвуть на собі
волосся, а китайці ударяють себе кулаками в груди і тупотять ногами (чуй сюн дунь цзу).
7. Українські
і китайські соматичні вирази з повною розбіжністю первинних і частковою
розбіжністю вторинних значень. Українське клацати
нігтем палюха по зубах і поводити по
шиї означає свого роду клятву не видати і є жаргоном. Китайське бити себе в
груди (пай сюн пу) має приблизно таке ж
значення. Цим жестом китайці як би ручаються за себе або за кого-небудь іншого
під час здійснення якої-небудь справи. Той, хто жестикулює, бере на себе
відповідальність. Вираз має фамільярний відтінок.
До цієї ж групи
належить опис жестового зображення лічби і цифр. Тут спостерігається
вельми цікава і досить строката картина.
Цифри 1, 2, 4, 5
українці і китайці показують однаково, тобто для позначення цифри 1 – вказівний
палець, 2 – вказівний і середній пальці, 4 – чотири пальці руки за винятком палюха,
5 – всі пальці однієї руки. Далі спостерігаються розбіжності. Цифру 3 показують
трьома способами: 1) вказівний, середній і безіменний пальці, 2) великий,
вказівний, середній пальці, 3) середній, безіменний пальці і мізинець.
Українці удаються до перших двох способів, китайці – до першого і третього.
Цифри 6–10 українці показують двома руками, тобто до п'яти пальців однієї руки
(зазвичай лівої) по черзі додають пальці іншої руки. Цей жест показу прийнятий
і у китайців, але вони частіше жестикулюють однією рукою: 6 – виставлені палюх
і мізинець при притиснутих до долоні інших пальцях, 7 – великий, вказівний і
середній пальці, зібрані в пучку, 8 – великий і вказівний пальці, 9 – зігнутий
у вигляді крюка вказівний палець при стисненні інших, 10 – перехрещувані вказівні
пальці двох рук.
Лічать на пальцях
українці і китайці теж по-різному. Українці рахують з мізинця, по черзі
загинаючи пальці до долоні, з 6 можна лічити на тій же руці, розгинаючи пальці
від великого до мізинця, можна лічити і на другій руці. Китайці ж під час лічби
загинають пальці з палюха до мізинця, розгинають від мізинця до палюха.
8. Українські
соматичні вирази, зовсім відсутні в китайській мові, і, навпаки, китайські
соматичні вирази, не властиві українській мові.
Ці вирази глибоко
національні. Так, українське постукати по дереву пов'язане з колишнім
повір'ям, ніби до повного здійснення справи не можна про неї говорити, а якщо
все ж таки вголос згадали про неї, то треба три рази постукати по дерев'яному
предмету і цим відвести можливу невдачу. Інший вираз плювати через ліве
плече три рази теж пов'язаний з повір'ям, ніби цим можна рятуватися від
біди (наприклад, у разі, коли чорна кішка перебіжить тобі дорогу). Китайський вираз
метнути рукавом (фу сю ер цюй) позначає велику
незадоволеність і пов'язаний з тим, що за старих часів китайці носили одяг з
довгими і великими рукавами. Коли вони були незадоволені, вони йшли, махнувши
рукавом.
Зіставляючи
українські і китайські соматичні вислови, хотілося б зробити ще декілька
загальних зауважень.
1. Загалом
українці жестикулюють більше і активніше, ніж китайці. І амплітуда жестів в
українців більша.
2. Роль і
активність різних частин тіла в жестикуляції в українців і китайців дещо
відрізняються. Так, для вказівки на предмет, людину або напрями українці часто
удаються до кивків головою, що у китайців спостерігається рідко, китайці ж
часто користуються вказівним пальцем або рукою, нерідко і губами (ну цзуй).
3. Відмінності
спостерігаються також у частоті і сфері застосування соматизмів. Наприклад, не
можна сказати, що китайці не обнімаються і не цілуються або значення цих
соматизмів чимось відрізняються від українських, та все ж в публічній
обстановці китайці дуже рідко обнімаються або цілуються. Так, на прощання не
обнімаються і не цілуються навіть рідні. Українці цьому здивувалися б. Обійми і
поцілунки в цьому разі вважаються у них обов'язковими, і навіть не один раз.
У зв'язку з
розширенням міжнародних зв'язків у царині соматичних виразів спостерігається
так звана акультурація, під якою розуміють процес засвоєння особистістю, що
виросла в культурі а, елементів культури б
[1, с. 36]. Так, дуже поширений тепер у Китаї потиск рук не є, звичайно,
споконвічно китайським, оскільки за старих часів під час зустрічі китайці,
узявши в одну руку іншу, стиснуту в кулак, гойдали ними двічі (бао цюань цзу і)
і цим самим вітали один одного. Елементом акультурації є також і посилання руками повітряних
поцілунків, які останніми десятиліттями поширилися на китайській сцені.
Отже, зіставний
аналіз українських і китайських соматизмів дає змогу зробити такі висновки.
1. Соматичні
вирази по праву можуть вважатися найзручнішими, найекономнішими і тим самим
найефективнішими засобами спілкування після живого мовлення.
2. Відмітною
рисою соматичних виразів є двох'ярусна структура їх семантики. Перший ярус пов’язаний
із значенням конкретної, зримої дії, однак зміст соматичного виразу цим не
вичерпується. Сама дія у свою чергу позначає символічне (комунікативне, інтенціональне) значення. Це вторинне
значення як би за допомогою первинного значення встановлює зв'язок із звучною
формою певного соматичного виразу, хоча безпосередньо з цією формою не
пов'язане.
3. Співвідносні
соматичні вирази двох мов можуть збігатися або розходитися в представлених цими
виразами конкретних діях і передаваній цими діями інформації.
Співвідносні
українські і китайські соматичні вирази логічно поділяються на такі групи.
3.1. Українські
і китайські соматичні вирази з повним збігом як первинних, так і вторинних
значень.
3.2. Українські
і китайські соматичні вирази з повним збігом первинних і частковою розбіжністю
вторинних значень.
3.3. Українські
і китайські соматичні вирази з повним збігом первинних і повною розбіжністю
вторинних значень.
3.4. Українські
і китайські соматичні вирази з частковою розбіжністю первинних і повним збігом
вторинних значень.
3.5. Українські
і китайські соматичні вирази з частковою розбіжністю як первинних, так і
вторинних значень.
3.6. Українські
і китайські соматичні вирази з розбіжністю первинних і збігом вторинних
значень.
3.7. Українські
і китайські соматичні вирази з повною розбіжністю первинних і частковою розбіжністю
вторинних значень.
3.8. Українські
соматичні вирази, зовсім відсутні в китайській мові, і, навпаки, китайські
соматичні вирази, не властиві українській мові.
4. Національна
самобутність соматичних виразів виявляється як в їх первинних, так і у вторинних
значеннях. Тому виділення і виявлення первинних і вторинних значень соматичних
виразів має велике практичне значення для порівняльного вивчення соматизмів різних культурно-мовних спільностей.
Література:
1. Акишина А.А., Кано X. Национальная специфика коммуникации
и словарь русских жестов // Словари и лингвострановедение: Сб. ст. под
ред. Е.М. Верещагина. – М.: Русский язык, 1982. – С.28–42.
2. Акишина А.А., Кано X. Словарь русских жестов и мимики. – М.: Наука, 1980. – 341 с.
3. Амбарцумова Ж. Э. Лингвостилистический анализ соматических
речений современного русского языка. Дисс. ... канд. филол. наук. – М., 1985.
4. Амбарцумова Ж.Э. К вопросу о национально-культурной специфике языкового выражения
психологизма художественной литературы: соматические речения // Русский
язык за рубежом. – 1983. – №3. – С.38–42.
5. Ботвина
Н.В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділового спілкування. – К.:
АртЕк, 2000. – 192 с.
6. Бугай Н.І.
Український етикет. – К.: Бібліотека українця, 2000. – 272 с.
7. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура: Лингвострановедение
в преподавании русского языка как иностранного. – М.: Русский язык, 1990. –
247 с.
8. Етика
ділового спілкування: Курс лекцій / Т.К. Чмут, Г.Л. Чайка,
М.П. Лукашевич, І.Б. Осетинська. – К.: МАУП, 1999. – 208 с.
9. Радевич-Винницький
Я. Етикет і культура спілкування. – К.: Знання, 2006. – 291 с.
10. Хан Синдэ. Лингвострановедческий подход к презентации русской
фразеологии и афористики в китайской аудитории // Русский язык за рубежом.
– 1988. – №5. – С.39–43.
11. Хаун Сухуа. Некоторые особенности перевода с китайского языка на
русский // Русский язык за рубежом. – 1989. – №1. – С.49–51.
12. Якобсон Р.О. «Да» и «нет» в мимике
// Язык и человек: Сб. статей памяти проф. П.С. Кузнецова (1899-1968) / Публикации
отделения структурной и прикладной лингвистики фил. фак. МГУ. – Вып. 4. – М.:
МГУ, 1970. – С. 284–289.