Гіков Л.В.

Чернівецький національний

університет ім. Ю.Федьковича

Способи вираження майбутньої дії в німецькій мові

Питання функціонування категорії часу німецьких дієслів є актуальними з огляду не невичерпність проблематики багатозначності часових форм. Як за­значає У. Енгель, у сучасному дослідженні часових форм існує різноманітність думок не лише щодо часу темпоральних форм, а й щодо частки часу в їх зна­ченні [1: 495]. Впродовж тривалого часу граматична семантика дієслова була предметом спеціальних досліджень: G.Bech, 1949; К.Baumgartner / D.Wunderlich, 1969; О.Шендельс, 1970; В.Жеребков, 1972; М.Веденькова, 1977; Л.Самуйлова, 1978; І.Харитонова,1982; О.Москальська, 1983; В.Іванюк,1988; W.Abraham, 1989; Y.Vater, 1994, A.Fuchs,1999; M.Hennig, 2000; G.Helbig/ J.Buscha, 2001; O.Leierbuckt, 2004; U.Engel, 2004; K.Welke, 2005; Ю. Бєлозьоро­ва, 2005.

У даній  роботі зроблено спробу висвітлити вираження майбутньої дії як граматичним способом, тобто з допомогою конкретних темпоральних значень часових форм, так і лексичним, тобто з допомогою семантики дієслова. Матері­алом для дослідження слугують приклади вживання часових форм у публіцис­тичних текстах журналів „Spiegel” і „Stern”.

Специфіка системи форм майбутнього часу проявляється в характері зна­чення і вживання цих форм. Відомо, що часові форми німецького дієслова ба­гатозначні: одна й та сама форма може в різних контекстах мовлення виражати дії, які знаходяться в різних часових площинах: у минулому, теперішньому чи майбутньому. Відтак граматичний спосіб вираження часу дії – це локалізація дії, стану чи процесу в часі з допомогою часової форми дієслова. Відповідно до цього кожна часова форма отримує в мовленні конкретне темпоральне значен­ня, яке актуалізує відношення моменту мовлення до моменту дії. Дію, яка про­слідує за моментом мовлення, тобто відбудеться після нього – майбутню дію, позначають такі значення часових форм: футуральний презенс, футур І, футур II та футуральний перфект.

Кількісний аналіз ілюстративного матеріалу свідчить про те, що майбутня дія найчастіше передається формою презенса в футуральному значенні, для якого час дії і час розгляду збігаються і йдуть за часом мовлення. Це явище протягом багатьох віків, сягаючи давньоверхньо- й середньоверхньонімецького періоду, міцно вкоренилося в німецькій мові. Не тривіальним буде зауважити, що футуральний презенс не має ознаки модальності, значить дія, що виража­ється ним, повинна відбутися після того, як про неї було повідомлено: „Bald gibt es nur noch so genannte Notstandshilfe”[2: 31]. „Wenn wir endlich mehr Geld für Milch kriegen, dann steigen wir hier volles Rohr bei der Milchproduktion ein“ [2: 127].

Футур I має таке ж відношення моменту дії до моменту мовлення, як і фу­туральний презенс, але відмінність у тім, що футур I має ознаку модальності, внаслідок чого неможлива їх повна взаємозамінність. „Da wird Frank wohl mal wieder eine Überstunde draufpacken” [3: 90].

„Kein Krimi ohne Türken oder Vietnamesen, bald werden sie auch Russland­deutsche Kasten” [3:124]. „Jetzt kommt das Wichtigste, ich werde auch in meiner Firma eine Mordswerbung für den Wechsel machen” [2: 122].

В останньому прикладі, незважаючи на те, що обставина часу jetzt, вказує на те, що дія повинна відбутися в момент мовлення, дієслово kommen своєю семантикою локалізує дію у майбутньому, крім того відповідний контекст створює темпоральне оточення, яке теж актуалізує дію дієслова kommen у май­бутньому.

Футуральний перфект на вираження завершеної, результативної майбут­ньої дії, час дії передує часу розгляду, час розгляду і час дії слідують після часу мовлення, вживається рідше:

„Bis zu jener Zeit hat in Deutschland eine gewisse Gewährung an hohe Ar­beitslosigkeit schon stattgefunden” [2:112]. „Er mochte versuchen, den Schmuck vorerst bei den Amerikanern zu deponieren, bis die Verhältnisse sich beruhigt haben” [2: 125].

Нетипова для розмовної і писемної мови часова форма Футур II, час дії якої передує часові розгляду, час розгляду слідує за часом мовлення, час дії йде за часом мовлення, вживається дуже рідко: Er wird bis April diese Firma verlas­sen haben [2: 54].

Лексичний спосіб вираження майбутньої дії базується на здатності діє­слова у формі інфінітива виражати певний часовий план відносно дії, яка лока­лізується в часі часовою формою дієслова, що може виражати час дії абсолют­но (локалізувати її у минулому, теперішньому чи майбутньому) або відносно, тобто ставити її перед чи після іншої дії, зате лексична семантика інфінітива може виражати тільки відносну дію: „Für diese politische wie kulturelle Leistung muss sich niemand verstecken” [3: 83]. „Klar, nach so viel aufwärts muss es jetzt aber wieder abwärts gehen” [3: 93].

Сказане вище приводить до логічного висновку, що для вираження май­бутньої дії в публіцистичних текстах німецької мови домінує футуральний пре­зенс почасти конкретизований лексичними підсилювачами wohl, hoffentlich, bald тощо. Модальна ознака футура І проявляється при передачі неминучості, категоричності, майбутньої дії, або, навпаки, невпевненості у ній. Футуральний перфект, завершуючи майбутню дію може вживатися також і відносно для ви­раження слідування майбутньої дії. Форма футур ІІ реалізується рідко і є сино­німом футурального перфекта, оскільки виявляє одні й ті ж відношення між компонентами темпоральної семантики. Лексичне вираження майбутньої дії базується на здатності інфінітива виражати майбутність своєї дії стосовно дії фінітного дієслова.

1.       Engel U. Deutsche Grammatik. München: IUDICIUM Verlag GmbH, 2004. – 485 S.

2. Der Spiegel № 1/31.12.2007.

3.   Der Stern №2 3.1. 2008.