Окрукова Т.О., Цимбал Т.В., Гуцалюк М.Ю., Гуцалюк Я.А.,

Шевчук О.А.

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

РЕСУРСИ ДЕЯКИХ ВИДІВ РОДУ PLANTGO L. СИНАНТРОПНОГО ФЛОРОЦЕНОТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ ВІННИЧЧИНИ

Синантропний флороценотичний комплекс являє собою широку групу видів (ценоелементів), які, як правило, утворюють специфічні угруповання антропогенного характеру – рудеральні і сегетальні угруповання. Синантропні рослини розростаються на ділянках з порушеним природним покриттям. До складу синантропного комплексу для території Вінницького району входить 25 видів лікарських рослин, які використовуються в офіційній медицині.

Видовий склад і структура цих угруповань залежать від багатьох факторів, тому їм властива значна динамічність. У зв’язку з цим виникають труднощі при визначенні площі поширення лікарських рослин, що вивчаються, і встановлені запасу їх сировини, тому ми обчислювали можливий об’єм щорічної заготівлі сировини, орієнтуючись на середню щільність і мінімальну площу, потенційно зайняту заростями цього виду.

Нами було досліджено поширення деяких видів лікарських рослин роду Plantago у синантропному комплексі Вінниччини.

Plantago major L. та Pl. lanceolata L. – багаторічні (рідше дворічні) трав’янисті рослини із родини Plabtaginaceae. Рослини із вкороченим кореневищем і численними придатковими нитковидними коренями.

Рослини містять полісахариди (20%), представлені пектиновими речовинами та нейтральними гліканами. Присутні також манніт, сорбіт, алантоїн, іридоїди (аукубі та каталпол), стероїди, флавоноїди, дубильні речовини. Листки і трава містять каротиноїди, вітаміни С і К.

Препарати цих рослин виявляють протизапальну, відхаркувальну, ранозагоюючу дію, стимулюють регенеративні процеси. Настойка подорожника внутрішньо застосовується при бронхітах, коклюші, астмі, зовнішньо лікує фурункули, свищі. Сік подорожника використовується при антацидних гастритах, виразках і хронічних колітах [1, 2].

Як ценоелемент синантропного комплексу ці рослини володіють широкою еколого-ценотичною амплітудою і ростуть як в типових рудеральних місцезростаннях (уздовж доріг, біля житла тощо), так і на луках, лучно-степових ділянках.

Нами встановлено, що в умовах досліджуваного району біологія цих видів дещо відрізняється (Таблиця). Так, подорожник великий віддає перевагу більш зволоженим місцезростанням, чим подорожник ланцетолистий. У рудеральних угрупованнях він інколи виконує роль тимчасового домінанта. По мірі осушування ділянок показники урожайності цього виду швидко знижується.

Таблиця

Інвентаризаційна відомість місцезростань Plantago major L.

Географіч-ний пункт	Загальна площа, га	Угрупован-ня	Проектив-не покриття, %	Щільність запасу повітр.-сух. сировини, г/м^2	Біологічний запас повітр.-сух. сировини, кг	Можливий щорічний об’єм заготівлі повітр.-сух. сировини, кг
Район населеного пункту Коло-Михайлівка	1,2	Синузія	15	19±1,5	210-246	70-82
Район населеного пункту Зарванці	0,7	Синузія	40	45±6,8	267-369	89-121
Район населеного пункту Саборів	1,4	Синузія	30	34,4±4,2	420-546	140-182

Plantago major L., як і Pl. lanceolata L., найкраще розвиваються на добре дренованих грунтах. При незначній конкуренції зі сторони інших видів і достатньому зволоженні проективне покриття його становить 50-60%, щільність запасу повітряно-сухої сировини – до 55 г/м².

Довжина листкової пластинки у вологих місцезростаннях дорівнює 10-12 см, ширина – до 7 см, при ущільненні і осушенні грунту ці розміри зменшуються до 4-5 см в довжину і 3-4 см в ширину. Найбільш часто Plantago major зустрічається в угрупованнях з Lolium perenne, Polygonum aviculare, Taraxacum officinale, утворюючи асоціації, які входять у порядок Plantaginetea majoris.

Результати наших досліджень свідчать, що дослідні види не утворюють великих масивів у межах району, однак із різним поширенням ростуть в усіх місцях.

Встановлено, що види лікарських рослин Plantago major L. і Plantago lanceolata L. не утворюють великих масивів у межах дослідних районів, однак із різним поширенням ростуть в усіх місцях Вінницького району.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Государственная фармакопея СССР // МЗ СССР.– 11-е изд., доп. – Вып. 1, 2 – М.: Медицина, 1987. – 336 с.

2. Лікарські рослини : Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А.М. Гродзінський. – К. : Голов. ред. УРЕ, 1990. – 543 с.