Химия и химические технологии / 4. Химико-фармацевтическое производство

О. В. Гречана

Запорізький державний медичний університет, Запоріжжя, Україна

Люцерна жовта як об’єкт фітохімічного вивчення

Рід Люцерна (Medicаgo L.) на території України має ареали 24 видів (світом нараховано і описано 61 вид). Всі види люцерни поділяють на три групи за кількістю хромосом: диплоїдні, тетраплоїдні і гексаплоїдні [ 1 ].

Люцерна жовта (серповидна або румунська) – багаторічна посухостійка і дуже зимостійка трав’яниста рослина заввишки 50-80 см, що є представником родини Бобових (Fabaceae L.). Це найдавніша культура - її почали вирощувати багато тисячоліть тому, імовірно в той же час, коли і пшеницю [ 1, 2 ].

Люцерна в Україні займає близько 121 тисячі гектарів. Посіви розосереджені 15 областями, серед яких лідирує Черкаська область (майже 15% всіх посівів) [ 3 ].

Люцерну використовують в сільському господарстві в якості корму для худоби; її заготовляють на сіно і роблять з неї сінне борошно [ 2 ].

Листя і плоди люцерни містять мінеральні елементи (калій, кальцій, фтор та ін.), вуглеводи, білки, жирні кислоти, ефірну олію, пектини, рослинні стероїди, ферменти, хлорофіл, алкалоїди, гормоноподібні речовини, каротин [ 4 ].

У народній медицині рослину застосовують при захворюваннях кишечника, шлунка, щитовидної залози, для поліпшення обміну речовин, нормалізації стану кровоносної системи, зниження рівня холестерину, підвищення рівня гемоглобіну в крові [ 4, 5, 6 ].

При широкому поширенні та використанні трави люцерни, немає наукових комплексних робіт з фармакогностичного дослідження представників рослин даного роду, вивчення вмісту груп сполук істинних кумаринів і їх 4-оксипохідних, присутність яких повинно бути характерною для даної триби.

Надземну частину (рослинний матеріал) заготовляли у період активного цвітіння - (травень - червень) у передмісті Запоріжжя (смт Приморське). Висушували на протязі під навісом.

Мікропрепарати для вивчення анатомічної будови готували зі свіжезібраної, фіксованої сировини. Анатомічну будову вивчали на препаратах з поверхні, поперечних та поздовжньо-радіальних зрізах, які робили за загальноприйнятою методикою [7].

Хімічний склад сировини досліджували за допомогою хроматографа Agilent Technologies з мас-спектрометричним детектором за загальноприйнятою методикою [6].

Черешок листка на поперечному зрізі має ниркоподібну форму. Клітини епідерми видовжені паренхімні або прозенхімні, 4- рідше 5 - 6 кутні.

Продихи зустрічаються не часто. Опушення епідерми середнє та представлене волосками, які можна зустріти на верхній та нижній епідермі листка. Відмінною ознакою опушення черешка є наявність біля основи волосків розетки, яка утворена базисними епітеліальними клітинами.

Під епідермою черешка розташовується 1 шар кутової коленхіми, нижче - основна паренхіма, яка представлена округлими тонкостінними клітинами, розміри яких ближче до центру збільшуються. В центрі черешка міститься 3 закритих колатеральних пучка, у яких над флоемою присутня добре розвинена склеренхімна обкладинка. Під ксилемою склеренхіма менш розвинена.

У процесі хроматографування екстракту з нативної висушеної сировини було знайдено 66 компонентів, з яких ідентифікували 38 сполук.

При проведенні ГРХ-хроматографії екстракту після проведення кислотного гідролізу було знайдено 52 компоненти. З них було ідентифіковано 41 сполуку.

Звертають на себе увагу присутність компонентів, що не визначались без проведення гідролізу - саліцилового альдегіду і саліцилової кислоти (відповідно - 0,54% і 0,89%), широкий асортимент спиртів, альдегідів та кетонів.

Представників класу істинних кумаринів в заготовлених надземних частинах люцерни румунської після гідролізу було ідентифіковано та визначено 3 найменування - кумарин (79,38%), дигідрокумарин (4,95%) і 6 метилкумарин (0,39%).

Аналізатором амінокислот після відповідної пробопідготовки був визначений склад зв’язаних білків у висушеній сировині вивчаємої рослини [ 8 ]. Звертали на себе увагу показники кількостей аспарагінової кислоти, проліну та фенілаланіну.

Література

1. Киселева К. В. Флора средней полосы России: Атлас-определитель. Ч. 2 / Киселева К. В., Майоров С. Р., Новиков В. С. М.: ЗАО «Фитон +», 2010. - 544 с.

2. Лубенец П. А. Люцерна - Medicago. Краткий обзор рода и классификация подрода Falcago (Rchb.) Grossh. // Труды по прикл. бот., ген. и сел. - Т. 47. Вып. 3. – 1972. - С. 3 - 68.

3. Агрокарта України, карта посівів, посівні площі, агросправочник online, agromap [ Електронний ресурс ]: Агрокарта України 2014. - Режим доступу: http://www.4sg.com.ua

4. Рыжкова П. Н. Лекарственные растения: от А до Я. / П. Н. Рыжкова, Е. Ю. Пикунов - Ростов-на-Дону: Феникс, 2006. - 413 с.

5. Косметология: препараты, процедуры, пластические операции: Практическая энциклопедия. - М.: СИА Интернейшнл ЛТД; ТФ Мир; Эксмо, 2005. - 640 с.

6. Гречана О. В. Фармакогностичне вивчення зв’язаних кумаринів у Medicago falcata L. subsp. romanica (Prodan.) O. Schwarz & Klink. / О. В. Гречана // Український медичний альманах, Т. 17, №3. – 2014. – С. 29-31.

7. Справочник по ботанической микротехнике. Основы и методы. / Р. П Барыкина., Т. Д. Веселова, А. Г. Девятов [ и др. ]. - М. : МГУ, 2004. – 311 c.

8. Гречана О. В. Амінокислотний аналіз сировини Medicago falcata L. subsp. romanica (Рrodan) O. Schwаrz & Klink. / О. В. Гречана // Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету. – 2014. - № 8. – С. 50 - 52.