Теоретичні
основи визначення доданої вартості підприємств
1.
Результати впровадження EVA (Economic Value Added) на практиці висвітлено у працях С. Вівера,
Г. Бідла, Р. Боуена та інших. Теоретичні аспекти доданої вартості
знайшло висвітлення у концепціях
відомих світових та вітчизняних дослідників: А. Сміта, Д. Рікардо,
К. Маркса та інших (класична концепція доданої вартості); Ж.Б. Сея, Дж.Б. Кларка (концепція факторів виробництва); М.
Портера (концепція ланцюга вартостей),
Р. Булиги, П. Кохна та інших (концепція інтелектуального капіталу) [1-2;
3, с. 49-58].
2.
Додана вартість (value
added) – це частина вартості
продукту, яка була створена на даному підприємстві. Це різниця між виручкою і
вартістю товарів і послуг, які придбані у зовнішніх організацій – вартістю
сировини і напівфабрикатів, ремонтних, маркетингових, сервісних послуг,
витратами на електроенергію та інше. Доданою є та вартість товару (або
послуги), на яку зростає вартість даного товару в процесі обробки до моменту
продажу його споживачеві. Вона включає в себе фонд оплати праці, орендну плату,
амортизацію, ренту, відсотки за користування кредитом, отриманий прибуток.
Західні економісти також виділяють поняття негативної доданої вартості, коли
додаткова обробка продукту не тільки не додає вартості товару, але і, навпаки,
зменшує її. На підприємстві додана вартість використовується за такими
напрямками: зарплатні виплати (заробітна плата, премії, компенсації, внески у
позабюджетні фонди); сплата податків (крім податків з продажів і ПДВ); виплати
банківських відсотків, дивідендів та інших платежів; інвестиції у придбання
основних фондів, НДДКР і нематеріальних активів; амортизація основних фондів.
Якщо після всіх проведених витрат у підприємства залишаються кошти, вони
називаються нерозподіленою доданою вартістю (Retained Value Added). Вона може бути також негативною, коли доданої вартості недостатньо для
покриття всіх витрат.
3.
Розрізняють поняття валової доданої вартості (ВДВ), яка розраховується на
рівні економічних галузей. Вона визначається як різниця між випуском товарів
(послуг) і проміжним споживанням. Підсумовування валової доданої вартості всіх
економічних секторів утворює в сумі ВВП на рівні виробництва. Проміжне
споживання – сукупна вартість спожитих товарів і послуг для виробництва інших
товарів (послуг). Сюди відносять сировину та матеріали, комплектуючі і
напівфабрикати, паливо, електроенергію та інше. Валовий випуск і проміжне
споживання є визначальним для основного узагальнюючого показника на макрорівні
для секторів і галузей економіки – валової доданої вартості [4].
4.
Економічна додана вартість (EVA) – один з методів оцінки економічного
прибутку, який застосовується при аналізі ефективності бізнесу з позицій
власників. Модель Economic Value Added (EVA) була розроблена та представлена
консалтинговою компанією Stern Stewart як всебічна модель оцінки ефективності діяльності
компанії, яка використовує змінні бюджетування капітальних витрат, фінансового
планування, постановки мети, комунікації з акціонерами, механізм заохочення
менеджерів та інше. Модель EVA розроблялась з урахуванням специфіки сучасного
бухгалтерського обліку. Це прибуток підприємства від діяльності за вирахуванням
податків і зменшенням на інвестування в капітал (за рахунок власних і позикових
коштів). Такім чином, економічна додана вартість менше прибутку (і, відповідно,
більше збитків) на величину плати за капітал. Даний показник можна
використовувати для порівняння ефективності альтернативних проектів,
господарських операцій у рамках підприємства, незважаючи на його розміри.
5.
Відсоток доданої вартості в загальному ВВП промисловості за даними
Всесвітнього банку [5, с. 3-5] за період 2010-2014 років склав в Україні – 9,59 %, 15,23%, 0,24 %,
(-3,82) %, (-14,59) %
відповідно; у Росії – 6,78%, 5,09%, 2,27%, 0,06%, 0,36%. За послугами,
зростання доданої вартості склало в Україні у 2010 р. – 3,15 %,
2011 р. – (- 4,38) %, 2012 р. – 1,58 %, 2013 р. – (- 1,34) %,
2014 р. – (- 4,7) %; у Росії у 2010 р. – 3,94 %, 2011 р. – 2,37
%, 2012 р. – 4,70 %, 2013 р. – 2,00 %, 2014 р. – 1,25 %. У Росії показник відсотку
доданої вартості у загальному ВВП промисловості та за послугами за п’ять років
виявився позитивним, що не можна сказати про Україну – дані 2011, 2013-2014
років виявилися негативними.
Управління
валовою доданою вартістю на рівні підприємства є основою підвищення якості
продукції та зростання потенціалу конкурентоспроможності вітчизняних
підприємств на світовому ринку, в умовах торгівлі з країнами ЄС, що потребує
дослідження впливу зовнішніх та внутрішніх факторів на забезпечення високої
доданої вартості продукції та підвищення інвестиційної привабливості
промислових підприємств, сучасних методів та показників оцінки діяльності
підприємств в Україні.
Література
1.
Петти В., Смит А., Рикардо Д. Антология
экономической классики / В. Петти, А. Смит, Д. Рикардо – Челябинск: Социум, 2002 – 283 с.
2.
Сэй Ж.-Б. Трактат по
политической экономии / Ж.-Б. Сэй. – М.:
Директмедиа Паблишинг, 2008. – 68 с.
3.
Булыга Р. Природа и
экономическая сущность интеллектуального капитала / Р. Булыга, П. Кохно //
Интеллектуальная собственность: Промышленная собственность. – 2006. –
№ 11. – С. 49-58.
4.
Поняття доданої, валової, економічної доданої вартості [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://tips-ua.com/164232-shho-take-dodana-vartist.html
5.
Промышленность,
добавленная стоимость, услуги (% ВВП, % годового роста). Индикаторы Всемирного
банка [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://search.worldbank.org/data/2015