Іванченко Н.М.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Україна

Оцінка інвестиційної привабливості аграрної сфери

України

Використання інвестицій як головного елемента реформування економіки допомагає досягти більш високого рівня перетворень, проте цей засіб вимагає розроблення й використання ефективного механізму їхнього залучення не тільки у межах країни та її регіонів, а й у межах конкретного підприємства.

Оцінка інвестиційної привабливості країни та її регіонів є важливим моментом для іноземного інвестора в процесі прийняття рішень. Для прийняття інвестиційного рішення використовуються різні підходи. Основним критерієм виступає дохід на капітал.

Економічне середовище діяльності підприємств АПК в Україні має свої особливості та відмінності від інших країн, що обумовлено специфікою національного законодавства. При стратегічному плануванні діяльності підприємства повинні враховувати не тільки внутрішні резерви і можливості, але й умови економічного середовища, що є багатофакторним індикатором макроекономічної ситуації в країні. Загальний стан макросередовища оцінюється на основі макроекономічних показників.

Аграрний сектор економіки України формує 8,89% валового внутрішнього продукту та 21,21% вартості експорту (2014 р.). Площа сільськогосподарських угідь – 41525,8 тис. га. (68,8%) загальної території України), кількість діючих сільськогосподарських підприємств – 55858 одиниць, кількість зайнятого населення в цій галузі – 3577,5 тис. осіб (17,53%) від загальної кількості.

Кількість діючих підприємств у сільському господарстві у 2014 році зменшилась на 8,7% по відношенню до 2002 року. Серед усіх представлених організаційно-правових форм господарювання лише кількість приватних підприємств практично не змінилася, поряд з тим, як значно зменшилася кількість виробничих кооперативів (на 61,6%), державних підприємств (на 51,2%), підприємств інших форм (на 26,8%), господарських товариств (на 11,2%), фермерських господарств (на 5,1%).

Варто відзначити, що більше 70% усіх підприємств у сільському господарстві представлені фермерськими господарствами.

Фермерські господарства вважаються прогресивними формами приватної підприємницької діяльності, але їх конкурентоспроможність та інвестиційна привабливість є в основному значно меншою від гігантів агробізнесу, тому перспективою розвитку фермерських господарств повинно бути їх об’єднання та кооперування з виробництва, зберігання, переробки і збуту сільськогосподарської продукції.

Основним мотиватором активізації інвестиційних процесів є все ж таки показники результативності діяльності сільськогосподарських підприємств. Особливої уваги заслуговує один з таких показників – валова продукція сільського господарства.

Переведення аграрного сектора на інноваційну основу залежить від обсягів та джерел інвестиційних вкладень, як щодо модернізації техніко-технологічної бази, так і налагодження випуску конкурентоспроможної продукції.

Так можна спостерігати, що за останні роки проявляється диспропорція в галузі рослинництва та тваринництва. Так у 2014 році співвідношення валової продукції рослинництва та тваринництва складає 69,6% та 30,4% відповідно.

В агробізнесі рослинництво забезпечує порівняно швидку оборотність капіталу, високу рентабельність продукції, і швидку окупність інвестицій із порівняно меншими ризиками.

У 2014 році порівняно з 2013 роком спостерігається зменшення рентабельності продукції рослинництва на 11,2 відсоткових пунктів, що пов’язано із зменшенням ефективності виробництва зернових, насіння соняшника. Ефективним виявилося вирощування та реалізація картоплі та овочів відкритого ґрунту. Спостерігається зниження рентабельності тваринництва – на 3%. В галузі тваринництва реалізація молока була більш ефективнішою порівняно з 2013 роком. Рентабельність вирощування великої рогатої худоби скоротилася на 13,7% і досягла своєї рекордної збитковості (-43,2%).

Наявність пільгових режимів оподаткування забезпечує притік інвестиційних коштів в сільськогосподарське виробництво, зокрема через: забезпечення прибутковості діяльності сільгосппідприємств та, відповідно, наявності у них коштів для капітальних інвестицій; сприятливої та прогнозованої на середньострокову перспективу податкової системи, що формує привабливість для залучення інвесторів.

Таким чином, на формування інвестицій у сільському господарстві впливає цілий комплекс як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Це означає, що необхідно створювати сприятливі умови передусім для нарощування власних коштів товаровиробників, зокрема за рахунок пошуку вигідних ринків збуту продукції, розширення масштабів її експорту, а також для залучення коштів іноземних та інших інвесторів.