К.е.н. Васильєв С.В.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Україна

Оптимальне співвідношення землеволодіння і землекористування сільськогосподарських угідь

З теоретичної, так і з практичної точки зору важливо забезпечити більш-менш оптимального співвідношення форм землеволодіння і землекористування сільськогосподарських угідь. Таким оптимальним співвідношення можна вважати 1:1, принаймні орендовані землі не повинні перевищувати власні. Доцільність такого співвідношення підтверджує практика «природного» його формування. У більшості країн світу воно становить на макрорівні 6:4 на користь використання власної землі. В окремих господарствах воно може бути різним і є динамічним, що зумовлено низкою чинників і передусім розміром землекористування.

Земельна реформа в Україні включала комплекс соціально-економічних, організаційно-правових і політичних заходів, здійснення яких було спрямовано на удосконалення земельних відносин. Відповідно новий земельний устрій у порівнянні з існуючим в радянські часи, мав би забезпечити більш продуктивне використання земель сільськогосподарського призначення. Оціните це можна за даними таблиці 1.

Певні покращення можна спостерігати тільки в останні роки, і це в основному за рахунок підвищення врожайності зернових і зерно-бобових культур з 35,1 в 1990 р. до 43,7 ц/га у 2014 р. За всіма іншими показниками, що характеризують продуктивне використання землі, ще не досягнуто 1990 р. Тут також потрібно відмітити, що найбільш кращі результати були досягнуті в господарствах населення, які здійснюють господарську діяльність в основному на власній землі. Значно відстають показники розвитку у порівнянні з 1990 р. у тваринництві, причому як в сільськогосподарських підприємствах, так в господарствах населення.

В соціально-економічному аспекті не досягнуто проголошеного офіційно на початку земельної реформи основного її напряму: «землю тим, хто її обробляє». Абсолютна більшість земельних паїв передана їхніми власниками в оренду сільськогосподарським підприємствам. І як наслідок сектор сільськогосподарських підприємств (за виключенням невеликих фермерських господарств) практично повністю функціонує на орендованих землях. Так, в Дніпропетровській області із 283,7 тис. отриманих сертифікатів залишилося у одноосібників лише 42,4 тис. (14,9% до їх загальної кількості).

Таблиця 1. Використання сільськогосподарських угідь в Україні*

Показники результатів використання с. г. угідь	1990	1995	2000	2005	2010	2014	2014 у % до 1990
Валова продукція с. г. у постійних цінах 2010 р., млрд. грн.	282,8	183,9	152,0	179,6	194,9	251,4	88,9
в тому числі: продукція рослинництва	145,5	106,3	92,8	114,5	124,6	177,7	122,1
продукція тваринництва	137,2	77,6	58,2	65,1	70,3	73,7	53,7
Сільськогосподарські підприємства
Валова продукція – всього:	199,2	99,5	58,0	72,8	94,1	139,1	69,8
в тому числі: продукція рослинництва:	117,9	67,6	45,8	55,7	66,9	105,5	89,5
продукція тваринництва	81,2	31,9	12,2	17,1	27,3	33,5	41,3
Господарства населення
Валова продукція – всього:	83,6	84,4	93,0	106,9	100,8	112,4	134,5
в тому числі: продукція рослинництва:	27,6	38,8	47,1	58,8	57,7	72,2	261,6
продукція тваринництва	56,0	45,7	46,0	48,0	43,1	40,2	71,8

* Джерело: Статистичний збірник «Сільське господарство України»: за 2014 рік / Державний комітет статистики України. – К., 2015. – С. 44; 79.

В контексті форм землекористування на сьогодні в аграрному секторі економіки України сформована і функціонує двокомпонентна структура форм землекористування. При цьому щодо усіх сільськогосподарських угідь співвідношення власних і орендованих земель становить близько 30:70, що не відповідає більш-менш оптимальному – 60:40. Але головна проблема в нерівномірній структурі форм землекористування щодо секторів «господарства населення» і «сільськогосподарські підприємства». Їх питома вага у загальній площі сільгоспугідь у 2014 р. по Україні становила відповідно 43,6% і 56,4%. В кожному з цих секторів практично сформувалася однокомпонентна структура форм землекористування: в господарствах населення використовують власні землі, в сільськогосподарських підприємствах – переважно орендовані.

Відносно землеволодіння і землекористування в секторі сільськогосподарських підприємств, то на сьогодні актуальним завданням є:

- досягнення раціонального поєднання використання власних і орендованих земель;

- удосконалення орендних відносин. Більшість агроструктур (за виключенням малих і частково середніх фермерських господарств) практично не використовують власну землю, яка може слугувати заставою для одержання довгострокових кредитів, що забезпечує відтворення на інтенсивно-інноваційній основі. Земля, яка знаходиться у приватній власності у певній мірі є гарантією стабільного і передбачуваного розвитку господарства. Тоді як масове і широкомасштабне застосування оренди землі у цілому не сприяє економічній стабільності й ефективності тих агроформувань, в яких орендовані землі виключно переважають. А саме ці підприємства є великотоварними, базовими щодо забезпечення продовольчої безпеки.

Оренда землі може використовуватися насамперед як засіб досягнення оптимальних розмірів землекористування. І головне, що на сьогодні оренді землі притаманні «національні» особливості. По-перше, це нетривалі терміни орендних договорів. З точки зору ефективного й раціонального землекористування, такий стан орендних відносин не сприяє організації стабільного виробництва, фінансової стійкості агроформувань, є перепоною збереження й відновлення родючості ґрунту. Короткі терміни оренди землі призводять до того, що орендар не зацікавлений у збереженні родючості ґрунту, нерідко використовує «комерційні» сівозміни.