Экономические науки/16.Макроэкономика

к.е.н., доцент Сьомченко В.В., Пікалова А.М.,

Запорізький національний університет, Україна

ПРОБЛЕМИ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ЕНЕРГОРЕСУРСІВ В УКРАЇНІ

Існує низка проблем, злободенних як для України, так і для країн Європи, вирішення яких обумовлює необхідність взаємопов’язаного та комплементарного ділового співробітництва.

Теоретичні основи глобального економічного розвитку та його технологічного й енергетичного базису, процеси транснаціоналізації бізнес-діяльності та формування глобального конкурентного середовища, структура глобального ринку і специфіка функціонування його енергетичного сегменту, ключові тенденції розвитку світового енергетичного ринку і корпоративні стратегії нафтогазових ТНК розкрито у працях таких вітчизняних та зарубіжних вчених, як: В. Бушуєв, К. Вайлдер, О. Власюк, Н. Воропай, Ф. Грей, А. Громов, В. Гуревич, Д. Джостон, Г. Дугінець, Ю. Єршов, Т. Кальченко, А. Коржубаєв, В. Крюкова, А. Макаров, О. Маслов, А. Мастепанов, Я. Мошков, І. Нестеров, М. Ніколаєв, Л. Разумнов, Дж. Рендерс, М. Саліхов, Д. Соловйов, Д. Форд, Б. Хейфец, М. Хуберт, А. Черніков та багатьох інших.

Нині проблема енергетичної безпеки набуває міжнародного характеру. Існує ряд суттєвих переваг для держави, якщо вона дотримується принципів диверсифікації постачання енергоресурсів [2]. По-перше, диверсифікація є важливим засобом управління ризиками. Якщо країна отримує значну частину енергоресурсів лише від одного постачальника, то будь – які зміни такі як погіршення міждержавних відносин із країною-експортером, політична нестабільність, збройні сутички, стихійні лиха чи аварії на трубопроводах часто призводять до перебоїв у постачанні. За високого рівня диверсифікації газопостачання зниження обсягів імпорту газу з якогось окремого джерела можна компенсувати шляхом збільшення обсягу постачання від інших країн. І навіть коли такої компенсації не відбулося, що цілком імовірно, це неістотно вплине на енергодефіцитність, оскільки питома вага окремого постачальника в загальних обсягах імпорту перестає бути домінуючою.

По-друге, диверсифікація дає змогу країнам імпортувати газ за прийнятними цінами, оскільки за наявності альтернативних постачальників і нових джерел постачання набагато простіше вести енергодіалог із окремими експортерами стосовно кінцевої ціни [3].

До основних проблем відносять такі:

1. Структура енергетичного балансу України характеризується абсолютним домінуванням невідновлювальних вуглеводневих ресурсів – газу, нафти та вугілля.

2. Україна є монозалежною від зовнішніх постачань енергоресурсів, що є наслідком панування старої моделі регіонального поділу праці. В силу цих обставин кількісно-якісні параметри енергетичного балансу України не відповідають критеріям постіндустріальної економіки насамперед в частині енергомісткості ВВП; частки відновлювальної енергетики в енергобалансі; галузево-секторального розподілу енергоспоживання та рівня енергоефективності виробництва.

3. Енергетичний баланс вимагає розробки нової енергетичної стратегії держави, яка б враховувала світові тенденції в енергетичній сфері та забезпечила б перехід вітчизняного енергосектору на ринкові принципи функціонування та конкуренції.

4. Енергетичний дисбаланс, який проявляється у непропорційному видобутку та споживанні енергоресурсів [1].

З метою перетворення паливно-енергетичного комплексу України на сучасний конкурентний сектор національної економіки та забезпечення енергетичної безпеки держави невідкладними заходами мають стати докорінна модернізація вітчизняної економіки на основі енергоефективних технологій; диверсифікація зовнішніх джерел постачання енергоресурсів; налагодження вітчизняного виробництва синтез-газу, біопалива та скрапленого газу; нарощування власного видобування мінеральних ресурсів; видобуток сланцевого газу; нарощування в енергетичному балансі України частки водовугільного палива; розвиток усіх видів відновлювальної енергетики; лібералізація та забезпечення транспарентності енергетичного ринку [4]. При цьому головним рушієм зростання промислового виробництва повинні бути сектори вітчизняної економіки, що характеризуються високою енергетичною ефективністю.

Література:

1. Енергетичний баланс України за 2013 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://energefficiency.in.ua.

2. Перфілова О. Є. Проблеми диверсифікації видів і ринків енергоносіїв у контексті забезпечення енергетичної безпеки України / О. Є. Перфілова // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – No 29 (104). – С. 40-47.

3. Волович О. Перспективи диверсифікації джерел постачання енергоносіїв в Україну / О. Волович [Електронний ресурс] // Національний інститут стратегічних досліджень. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/ Monitor/mart2009/5.htm.

4. Характеристика паливно-енергетичного комплексу України: Конспект лекцій до вивчення базових тем дисципліни (для студентів 3 курсу денної і заочної форми навчання за напрямом підготовки 0502 (6.030601) -«Менеджмент») / Авт.: І.О. Самойленко - Х.: ХНАМГ, 2009. — 132 с.