Экономические науки/ 3. Финансовые отношения.

К.е.н. Ковалевич Д. А.

Чернівецький торговельно – економічний інститут КНТЕУ, Україна

Сучасні підходи до оцінки ризику кредитного портфеля комерційного банку

Банки є фінансовими інститутами , що активно впливають на розвиток суспільних відносин у будь-який період розвитку суспільства. Вони накопичують і розповсюджують платіжні кошти, здійснюють кредитні операції, беруть участь у реалізації важливих загальнодержавних програм з фінансової підтримки розвитку пріоритетних галузей економіки, впроваджують у практику ефективні кредитні інструменти , впливають на соціально-економічні і політичні процеси. В Україні, яка переживає політичну та економічну кризи , не вистачає надійних інструментів для акумулювання і розподілу наявних фінансових ресурсів.

Дослідження макроекономічних факторів відображає загальний стан економіки, а також регіону, в якому банк здійснює діяльність. Крім того, серед них виділяються чинники, обумовлені рівнем інфляції, а також бюджетним дефіцитом, який покривається в основному за рахунок зовнішніх і внутрішніх запозичень.

Суттєву роль відграє активність грошово-кредитної політики НБУ. Одним з визначальних ризик-факторів є рівень розвитку банківської конкуренції, який впливає на збільшення концентрації банківського капіталу в окремих регіонах і розширення спектру банківських операцій і послуг. Кредитна діяльність є головною для комерційного банку. Основною економічною функцією банків є кредитування їх клієнтів. Від того, наскільки добре банки реалізують свої кредитні функції, багато в чому залежить економічний стан регіонів, що ними обслуговуються. У процесі кредитування суб'єктів господарювання, банк повинен раціонально й виважено підходити до вирішення проблем, пов'язаних з поверненням наданих позик та отриманням належних процентів. Адже від цього залежить основний його дохід. Розробляючи кредитну політику, банк повинен чітко визначити взаємовідносини з позичальником.

Банківська сфера виокремлюється ризиковістю , поскільки банки мають багато партнерів, клієнтів, позичальників, фінансовий стан яких безпосередньо впливає на їхнє становище. Здійснення кожної банківської операції пов'язане з можливістю реалізації кількох ризиків.

Управління ризиком покликане забезпечити оптимальне співвідношення прибутку (приросту ринкової вартості) та ризику, його прийнятний (допустимий) рівень [1, с.119].

Банківська система повинна уособлювати надійність і безпеку, очевидна необхідність розробки і впровадження методів формалізації і оцінки ризиків, виявлення значимих критеріїв, а також розробка і впровадження налагодженої системи прийняття рішень, що приводить до ефективного результату . Кредитна діяльність є головною для комерційного банку. Банк повинен раціонально підходити до вирішення проблем, пов'язаних з поверненням наданих позик та отриманням належних процентів. Для цього він розробляє основну стратегію кредитної політики, яка передбачає стратегію управління кредитними ризиками, які виникають у процесі кредитної діяльності.

Вона є основою всього процесу управління кредитним ризиком, оскільки визначає цілі і правила поведінки банку на ринку кредитних послуг.

Теоретично можна виділити три види ризикових кредитних стратегій:

а) високо ризикова стратегія, яка передбачає загальну орієнтацію на значну питому вагу високо ризикових та одночасно високоприбуткових кредитних операцій;

б) стратегія диверсифікація ризику, що характеризується раціональним поєднанням операцій з різним ступенем ризику;

в) стратегія мінімізації ризиків, яка передбачає загальну орієнтацію на обмеження масштабів високо ризикових операцій [2, с.76].

Кредитний ризик банку буде мінімальним тоді , якщо сума кредиту точно відповідатиме потребам фінансування конкретного проекту.

Проблема управління кредитним портфелем вимагає формування такої методики оцінки його ризикованості, що може бути уніфікована у певній мірі, адже кожний банк має свою клієнтуру, сегмент ринку, галузеву специфіку, певні можливості . Необхідно визначити мінімальний склад показників оцінки кредитного ризику, оскільки це допомагає банкам розробити власну систему підтримки управлінських рішень із надання позичок і забезпечує якість кредитного портфеля банку , а також визначити показники, які характеризують сукупний кредитний ризик банку , його кількісну та якісну оцінки.

Сутність кредитного ризику комерційного банку полягає в тому , що банк-позичальник через відсутність коштів може не виконати своїх зобов’язань у визначений термін. Позичальники можуть використовувати отримані кредити для надання позичок своїм клієнтам , а це в свою чергу призводить до збільшення кредитного ризику.

Наявність кредитного портфеля з середнім рівнем ризику може привести до втрати більшої частини своїх доходів при прогнозі підвищення якості портфеля в довгостроковій перспективі.

Кредитний портфель з високим рівнем ризику за кредитними операціями, загрожує функціонуванню банківської установи.

Одним із завдань банку є захистити себе вiд ймовiрних збиткiв та потрясiнь. Тому, у кредитнiй полiтицi перед банком стоїть завдання у досягненнi безпеки, зниженнi ризиковостi кредитних вкладень , запобiганнi втрат активiв та банкiвського капiталу.

Література:

1. Вітлінський В. В., Наконечний C.I., Шарапов О. Д. Економічний ризик та методи його вимірювання: підручник. – К.: КНЕУ, 2000. – 354 с.

2. Кабушкин С.Н. Управление банковским кредитным риском: учебное пособие. – 2-е изд. – М.: Новое знание, 2005. – 336 с.