К

К.е.н. Кривонос А.О.

Дніпропетровський інститут Приватного акціонерного товариства

«Вищий навчальний заклад

«Міжрегіональна Академія Управління персоналом», Україна

Прокопенко Ю.О.

Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне», Україна

Адаптація менеджменту підприємств сучасної України в умовах європейської інтеграції

Для сучасного менеджменту підприємств України, разом з управлінським раціоналізмом, вираженим в ефективній організації виробництва, проектування, розробки, надання послуг, зниження витрат, при відповідному регулюванні внутрішніх чинників на підприємстві існує проблема гнучкості і адаптивності до постійних змін зовнішнього середовища. Зовнішнє середовище підприємства характеризується, як сукупність змінних і чинників, що знаходяться за межами і що не є сферою безпосередньої дії його менеджменту. Важливу роль при цьому грають економічні, політичні, правові, соціально-культурні, технологічні, економічні, фізико-географічні чинники, а також змінні. Чинники і змінні зовнішнього середовища підприємства можливо умовно класифікувати по формах дії: непрямої і прямої. Непряма дія – політика, економіка, право, технології і т. п. Пряма дія – акціонери, постачальники, конкуренти, споживачі, місцеві органи влади урядові органи і т. д. Діяльність організації залежить від енергетичних, інформаційних і інших ресурсів, що надходять ззовні. Але для ефективного менеджменту принципово важливо розуміти єдність зовнішньою і внутрішньою середовищ. Так, згідно з ситуаційним підходом до управління, структура підприємства і її елементи є не що інше, як відповідь на різні дії ззовні.

Припустимо, що держава забезпечила відповідне правове поле, економічну та приватну безпеку. Головним чинником при цьому є ситуація, тобто конкретні обставини, що впливають на роботу підприємства в заданий період часу. Підприємство, як відкрита система в умовах євроінтеграції, взаємодіє з оновленим зовнішнім середовищем. Зміни останнього передбачають:

- можливі зміни напрямів діяльності відповідно до нових або додаткових умов;

- вільний доступ до додаткових видів ресурсів, обмежений власними можливостями;

- відповідальність суб'єкта відповідно до оновленого правового поля, необхідність виконання усіх зобов'язань, відповідальність за можливі втрати і неефективні рішення;

- постачання продукції на новий ринок, відповідно до діючих, в його рамках, стандартів і сертифікатів якості;

- можливість застосування і впровадження інноваційних моделей розвитку в економіці, техніці, виробництві і інших сферах;

- відкрита і прозора схема управління підприємством;

- вибір співвиконавців і виробників відповідно до ринкової кон'юнктури, що змінилася, співвідношенням попиту і пропозиції.

Зміна напряму діяльності підприємства можлива після проведення комплексного аналізу підприємства.

Безумовно, можливо взяти за основу при побудові системи управлінського контролю підприємств та компаній, вартісно-орієнтовані матриці, які можуть бути використані з метою підготовки до роботи на міжнародних ринках капіталу, зокрема, матриці, побудовані на основі показників SVA (Shareholder Value Added), CFROI (Cash Flow Return on Investment), EVA (Economic Value Added) та ін., але за однієї принципової умови – підприємство або компанія мають бути забезпечені сучасними засобами виробництва, сучасними технічними засобами, відповідати принаймні європейським стандартам, або бути на стадії оновлення відповідно до вимог Євросоюзу.

Згідно концепції підприємства з позиції системного підходу з метою забезпечення високої якості «виходу» системи, спочатку необхідно забезпечити високу якість «входу», а потім високу якість процесу і сприятливі умови зовнішнього середовища.

Таким чином, для того щоб прийняти максимально вірне рішення, необхідно визначити поточний стан підприємства, основні фонди підприємства (виробничі та невиробничі, у першу чергу машини та обладнання; транспортні засоби;. інструменти, прилади та ін.), а також оцінити стан за допомогою таких показників, як: початкова, справедлива та відновлена (переоцінена) вартість основних фондів, залишкова вартість, ліквідаційна вартість, ступінь фізичного зношення, моральне зношення, фондовіддача, фондомісткість, рентабельність та багато інших.

Вільний доступ до додаткових ресурсів має бути обумовлений відповідним організаційно-економічним механізмом державної структурної політики. Щодо окремих підприємств – необхідна чітка стратегія, з урахуванням реальної ситуації та можливостей з імпортозаміщення.

Відповідальність підприємства та забезпечення зобов’язань будуть реалізовуватись згідно з законодавством країн Європи, а суперечки улагоджуватися у відповідності до міжнародних правових норм.

Увага до питань якості продукції, що виробляється в Україні, підвищується пропорційно до кількості українських підприємств, залучених до міжнародної торгівлі. Тим паче, що концепція державної промислової політики України направлена на реалізацію стратегії випереджаючого розвитку і євроінтеграції, одним із завдань якої є прискорення процесів вступу України у Всесвітню торгівельну організацію і перехід до європейських і світових стандартів. Тому наявність на підприємствах сертифікованої системи управління якістю дає вітчизняним товаровиробникам серйозні переваги при здобутті замовлень, забезпечує зниження ризиків юридичної відповідальності за якість продукції і дозволить перейти на якісніший рівень організації виробництва.

Підприємства Європи діють відповідно до стандартів якості ISO Міжнародної організації стандартизації серії 9000. У багатьох країнах світу (Австрія, Німеччина, Франція і Великобританія і ін.) ці стандарти прийняті як національні. Поряд із стандартами серії 9000 застосовуються європейські стандарти систем якості серій 14000 і 8402, що визначають модель взаємозалежних видів діяльності, котрі впливають на якість продукції.

Впровадження системи управління якістю на основі міжнародних стандартів ISO 9000 і 14000 вимагає проведення організаційно-економічних заходів, направлених зрештою на підвищення рівня управлінських рішень. Так, в стандартах ISO 9000 використовується, як правило, метод Тейлора, заснований на жорсткому нормуванні контролю за дотриманням нормативних вимог.

В умовах розвитку ринкової економіки в Україні різко зростають вимоги до якості управлінських рішень. Це пояснюється тим, що в умовах конкуренції з європейськими підприємствами навіть невеликі погрішності в рішеннях можуть привести до небажаних наслідків на підприємстві. У науковій літературі якість управлінських рішень визначається по-різному. Це пояснюється, в першу чергу, тим, що категорія якості є досить складною з точки зору різних аспектів.

Під якістю управлінських рішень розуміють ступінь відповідності параметрів вибраного рішення певній системі характеристик, розробників, що задовольняють його, споживачів і що забезпечують можливість ефективної реалізації. До необхідних характеристик якості управлінських рішень відносять наукову обґрунтованість, своєчасність, несуперечність, адаптивність і реальність. Оцінити у повному обсязі якість управлінського рішення можливо лише за умови, коли воно завдяки своїй правильності досягне поставленої мети, але необхідно розуміти ступінь впливу управлінського рішення на подальші шляхи розвитку підприємства в умовах нового ринку.

Проаналізувавши ряд чинників, що впливають на якість управлінського рішення (а саме: цілі і завдання; об'єм, якість і цінність наявної інформації; час і своєчасність ухвалення рішення; форми і методи його реалізації; оцінка варіантів вибору рішення; система експертних оцінок рівня якості і ефективності виконання рішення; компетентність і ступінь відповідальності, а також багато інших), необхідно зазначити, що якість управлінських рішень не в останню чергу залежить від рівня інформаційного забезпечення, кваліфікації і рівня підготовки менеджменту підприємства.

Реалізований на основі наявної інформаційної бази, комплексний підхід в аналізі змін певної кількості чинників внутрішнього і зовнішнього середовищ, що впливають на систему управлінських рішень, є одним з пріоритетних для менеджменту європейського напрямку і залежить від великого числа суб'єктивних і об'єктивних змінних, які вимагають обліку при дослідженнях і розробці методів підготовки, прийняття, контролю і кореляції управлінського рішення.

Література:

1. Курочкін О.С., Операційний Менеджмент: Навч. Посіб.– К.: МАУП, 2000.

2. Гудзій З.М., Впровадження вартісно-орієнтованого управління як елемент підготовки компанії до виходу на європейські ринки капіталу: Матеріали ІV всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції. – Львів.: Видавництво Львівської комерційної академії, 2015.

3. Грабовская И.В. Совершенствование управления инновационными процессами повышения экономической эффективности предприятий. [Електронний ресурс] / И.В. Грабовская. – Режим доступу: http://elar.khnu.km.ua/jspui/bitstream/123456789/3586/1/Статья%20Грабовская%20И_В.pdf

4. Лепа Р.Н. Влияние качества управленческих решений на эффективность функционирования предприятия.

[Електронний ресурс] / Р.Н. Лепа. – Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/2943/St_34_13.pdf