Медицина/12
Інфекційні хвороби
Вищий державний
навчальний заклад України
«Буковинський державний медичний університет»
* обласний клінічний
протитуберкульозний диспансер м. Чернівці
Вступ. Бешиха широко розповсюджена в усіх країнах світу
[1, 5, 6]. В Україні поширеність цієї хвороби складає 10-20 осіб на 10 000 тис.
населення [4]. В патогенезі бешихи, певну роль відіграє значна інтенсифікація
процесів вільнорадикального окислення ліпідів та дисбалансом про- та антиоксидантних
властивостей організму, тобто з виникненням оксидативного стресу [3, 4]. Однак
активні форми кисню спричиняють окиснювальну деструкцію не тільки ліпідів, а в
першу чергу білків [2]. Як свідчать існуючі дослідження, концентрація продуктів
ПОЛ у сироватці крові (СК) у хворих на бешиху, корегує з гостротою, характером,
площею запального ураження [1]. Відомо, що продукти ПОЛ – малоновий діальдегід
(МДА), дієнові кон’югати (ДК) та ін., пошкоджують клітинні та субклітинні
біомембрани із утворенням гігантських мітохондрій з подальшим їхнім руйнуванням
[4]. Однак в доступній літературі практично немає повідомлень щодо активності процесів
окиснювальної модифікації білків у хворих на бешиху.
Мета дослідження. Встановити інтенсивність процесів вільнорадикального
окиснення (окиснювальної модифікації білків у сироватці та поліморфноядерних
лейкоцитах крові, перекисного окиснення ліпідів сироватки крові) у хворих на
бешиху як показників антиоксидантного стресу.
Матеріали і методи дослідження. Обстеження проведені у 18 здорових осіб та 21
особи хворої на бешиху віком 48 до 65 років Серед хворих на бешиху було 9
чоловіків (42,9%) та 12 жінок (57,1%). Локалізація бешихового запалення у
вигляді місцевого вогнища на шкірі в більшості обстежених пацієнтів знаходилася
на нижніх кінцівках – переважно гомілці - 17 осіб (81% випадків), локалізація
місцевого вогнища бешихи на обличчі мала місце у 3 хворих (14,3%), верхніх
кінцівках – у 1 осіб (4,8%). За клінічними формами бешихи найбільше всього було
хворих з еритематозною - 11 пацієнтів (52,4%), потім еритематозно-бульозною формою
– у 8 осіб (38,1%) та бульозно-геморагічною бешихою – у 2 обстежених (9,5%). Первинна
форма бешихи спостерігалася у 12 пацієнтів (57,1%), рецидивуюча бешиха
відмічена у 5 пацієнтів (23,8%), на повторну бешиху страждали 4 пацієнта (19%).
З метою
цитохімічних досліджень окиснювальної модифікації білків тонкі висушені мазки
крові фіксували в парах формальдегіду і проводили цитохімічну реакцію з
бромфеноловим синім на «кислі» та «основні» білки за методом Mikel Calvo. Ця реакція дозволяє
кількісно оцінити окиснювальну модифікацію білків на основі цифрових копій
зображення [2] шляхом мікроспектрофотометрії через коефіцієнт R/B. Цифрові копії мікроскопічних
зображень поліморфноядерних лейкоцитів отримували за допомогою цифрової камери Olympus SP-550UZ. З кожного мазка крові
реєстрували параметри 100 поліморфноядерних лейкоцитів за допомогою комп’ютерної
програми ImageJ 1.41v (вільна
ліцензія).
Додатково до
загальноприйнятого клініко-лабораторного та інструментального обстеження у всіх
хворих вивчали стан ПОЛ за вмістом у крові проміжних продуктів пероксидації
ліпідів – ДК [2, 4, 5] та кінцевого продукту ПОЛ – МДА спектрофотометрично.
Статистичну
обробку проводили з використанням критерію Ст’юдента на підставі розрахунків
середньої арифметичної та її похибки. Для виявлення кореляційних залежностей
застосували лінійний коефіцієнт кореляції Пірсона.
Результати дослідження та їх обговорення. У результаті проведеного
дослідження встановлено, що у всіх обстежених хворих на бешиху окрім клінічних
симптомів та змін у результатах загальноприйнятих лабораторних досліджень
характерних для цієї патології мали місце також суттєві порушення з боку
процесів ПОЛ (таблиця).
Таблиця.
Динаміка показників ПОЛ
та ОМБ серед хворих на бешиху (M±m)
|
Показники |
Здорові особи (n=19) |
Хворі на бешиху (n=21) |
Р |
|
|
до лікування |
після лікування |
|||
|
МДА, мкмоль/л |
2,95±0,2 |
6,3±0,23* |
4,8±0,2** |
<0,05 |
|
ДК, мкмоль/л |
8,62±0,45 |
17,9±0,5* |
15,7±0,21** |
<0,05 |
|
ОМБ, 370 нм о.о.г./мл |
1,72±0,05 |
3,3±0,06 * |
2,9±0,04 ** |
<0,05 |
|
ОМБ, 430 нм о.о.г./мл |
0,89±0,02 |
1,72±0,05* |
1,52±0,04** |
<0,05 |
Примітка: * -
вірогідність різниці відносно здорових (р<0,05)
** - вірогідність різниці до і
після лікування (р<0,05)
Як
видно з таблиці, у всіх хворих на бешиху до початку лікування спостерігалося
суттєве підвищення вмісту продуктів ПОЛ у сироватці крові. Це свідчить про
зниження резистентності біомембран еритроцитів до дії пошкоджуючих факторів в
наслідок активації процесів ліпопероксидації.
За
мікроспектрофотометричними даними, були знайдені закономірності змін білку в поліморфноядерних
лейкоцитах. Так, у практично здорових осіб, коефіцієнт R/B становив 1,14 ± 0,081, а у хворих
на бешиху 1,44 ± 0,098. Вказані середні цифри хворих на бешиху відрізнялися від
середніх цифр практично здорових осіб з високим ступенем вірогідності (р<0,001).
Таким
чином, зростання інтенсивності окиснювальної модифікації білків в плазмі крові,
супроводжувалося у середньому зростанням окиснювальної модифікації у поліморфноядерних лейкоцитах крові. Даний
висновок підтверджувався і кореляційним аналізом. Так, у практично здорових
(n=19) лінійний коефіцієнт кореляції Пірсона коефіцієнту R/B з показником інтенсивності ОМБ за довжиною хвилі 370 нм склав «+0,76», а за
довжиною хвилі 430 нм – «+0,79», що свідчило про значну кореляційну залежність.
У хворих на бешиху (n=21) лінійний коефіцієнт кореляції Пірсона коефіцієнту R/B з показником інтенсивності ОМБ за
довжиною хвилі 370 нм склав «+0,94», а за довжиною хвилі 430 нм – «- 0,98», що
вказує на сильну кореляційну залежність яка була достовірно більш сильною (при
вірогідності р=0,044) у порівнянні з практично здоровими.
На
нашу думку, даний зв’язок можна пояснити здатністю продуктів ОМБ викликати
інактивацію ферментів, порушувати цілісність мембран клітин.
Аналіз
стану ліпопероксидації після лікування хворих на бешиху загально прийнятими
засобами вказує на тенденцію до покращення вивчених показників. Проте, у хворих
на бешиху, ці показники залишилися суттєво більшими за норму. При цьому
показник МДА у сироватці крові залишався в середньму в 1,6 рази вищим за норму
(р<0,05), складаючи (4,8±0,2 мкмоль/л); концентрація ДК – в 1,8 раз вище
норми (р<0,05) та становила 15,7±0,21; показник ОМБ – в 1,7 раз вище норми
та досяг значень за довжиною хвилі 370 нм 2,9±0,04 о.о.г./мл, а за довжиною
хвилі 430 нм - 1,52±0,04 о.о.г./мл.
Висновок. Отже, застосування у терапії
хворих на бешиху лише засобів загальноприйнятої терапії не забезпечує
нормалізацію процесів ПОЛ та ОМБ, що зумовлює необхідність проведення подальших
досліджень щодо оптимізації патогенетично обґрунтованого лікування даних
пацієнтів з підвищенням активності системи антиоксидантного захисту.
Література:
1. Біляєва О.О. Бешиха:
особливості клінічного перебігу, структури та частоти захворювання // Хірургія
Україні. – 2015. - №4. – С. 95-99.
2. Мироник О.В., Давиденко О.М.,
Давиденко І.С. Окислительная модификация белков в цитоплазме сегментоядерных
лейкоцитов крови у больных хроническим гепатитом С //Уральский науковий вісник.
– 2014. - №11., С.71-75.
3. Лущак В.І., Багнюкова Т.В.
Показники оксидативного стресу. Пероксиди ліпідів: методи // Украї\нський
біохімічний журнал. – 2006. - №6. – С. 113-120.
4. Пересадин Н.А., Юган Я.Л.,
Антонова Л.Ф. Динамика показателей активности перекисного окисления липидов у
больных рожей // Український морфологічний альманах - 2011. – Том 9, № 1. - С.
94-96.
5. Ратникова Л.И., Лаврентьева
Н.Н., Жамбурчинова А.Н. Современная клинико-эпидемиологическая характеристика
рожи // Российский медицинский журнал. – 2007. -№4. – С. 33-34.
6. Crickx B. Erysipelas: evoluton
under treatment, complications / B. Crickx // Ann. Dermatol. Venerol. – 2001. –
Vol. 128, №3, pt. 2. – P. 358-362.