Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалиста

Аспірант Хохліна І.В.

Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України

Лекційна форма просвітницької діяльності Товариства «Знання»: історико-педагогічний аспект

На наше переконання, існує нагальна потреба вивчення наукової, а особливо педагогічної діяльності науково-технічних і просвітницьких товариств в Україні, оскільки копітка праця педагогів, інженерів-популяризаторів щодо розв’язання різноаспектних проблем з організації професійно-технічної та загальної освіти цього часу, започаткування шкіл і курсів, специфіка здійснення педагогічної діяльності постають маловідомою сторінкою в історії вітчизняної педагогічної та інженерно-педагогічної думки. Серед яскравих прикладів просвітницьких товариств доцільно виокремити Товариство «Знання». Доцільним є аналіз особливостей його педагогічної, зокрема, лекційної діяльності.

Товариство «Знання» України – найбільш масова громадська науково-просвітницька організація України, заснована 16 січня 1948 р., яка з перших років своєї діяльності об’єднала зусилля провідних українських учених, викладачів ВНЗ, учителів, відомих діячів літератури і мистецтва, інженерів, лікарів у спільній роботі з поширення наукових знань шляхом організації масових публічних лекцій, наукових конференцій, створення постійно діючих та пересувних лекторіїв, підготовки висококваліфікованих лекторів.

З 60-70-х років Товариство все більшу увагу приділяло системним формам роботи. Значна увага приділялася наданню практичної допомоги лекторам: діяли науково-методичні кабінети, досвідчені консультанти виїздили до населених пунктів області з семінарами і консультаціями для лекторів, створювалися школи молодих лекторів.

Всі верстви населення були охоплені лекційною роботою. Особлива увага приділялася роботі з молоддю й жителями сільської місцевості, а також поширенню досвіду передовиків виробництва, будівництва і транспорту, прогресивних технологій у сільському господарстві та ін.

Незважаючи на активне втручання партійних структур, діяльність Товариства з року в рік розширювалася. Так, якщо у 1948 р. було прочитано близько 5,2 тисяч лекцій зусиллями 2 тисяч 387 лекторів, то через 20 років кількість становила понад 4 мільйони лекцій і 503597 тисяч лекторів відповідно. [2; 4].

У цілому, читання публічних лекцій було і залишається найбільш популярною та масовою формою роботи Товариства протягом всього періоду діяльності. Лекція була тим заходом, на якому, з одного боку, населення мало змогу почути про використання нових технологій у науці з метою впровадження у господарську діяльність, а з іншого, лектор міг покращити рівень лекторської майстерності.

Про безперечні успіхи Товариства «Знання» у лекційній діяльності свідчить той факт, що у 1957 р. уряд УРСР повністю передав йому функції лекційних установ і відтоді лекційна робота в Україні, за винятком партійної і комсомольської пропаганди, була зосереджена в руках зазначеної громадської науково-просвітницької організації.

У 70-х роках перед лекторами ставилися такі головні завдання: підвищувати теоретичний рівень лекторської майстерності, розширяти актуальну тематику лекцій, майстерно висвітлювати найбільш актуальні питання виробництва, тісно пов’язувати теоретичні положення з практикою, життям. У тематиці лекційної пропаганди наголос робився на її ефективності.

Як свідчать результати наукового пошуку, упродовж 1981-1985 рр. використовували такі форми лекційно-пропагандистських заходів: цикли лекцій; лекторії; конференції; семінари; дні науки; дні спеціаліста, якості, новатора, винахідника і раціоналізатора; школи вченого; школи передового досвіду, бригадирів, господарського управління; школи-семінари; зустрічі за «круглим» столом; консультаційні пункти; угоди про творчу співпрацю; місячники пропаганди техніко-економічних знань.

Вважаємо за доцільне наголосити, що з плином часу значно зростали вимоги до лекції. У 80-ті роки крім загальних інформаційно-виховних задач перед лектором поставлена нова задача – спонукати слухачів до творчого сприйняття, переосмислення, застосування у своїй роботі набутих нових знань. Згідно досвіду роботи лектора товариства «Знання» кандидата технічних наук М. Ржецького [3], значний ефект давав метод проблемного викладу, який дозволяв слухачам систематично включатися у роботу над проблемними запитаннями, поставлені лектором, що сприяє більш глибокому вивченню наукових і народногосподарських задач, залучення до пошуку шляхів найбільш перспективних напрямків подальшого розвитку науки, техніки, промисловості.

Значна увага приділялася підтримці молодих лекторів, авторів відкриттів, науковців у їх лекційній діяльності, зокрема шляхом видання відповідних методичних матеріалів. Наприклад, лектор товариства «Знання» М. Шейко у брошурі «Логічні основи побудови лекції по науково-технічній тематиці», звертає увагу на те, що лектори допускають таку помилку, що у висновках не зазначають нових проблем, що виникли після викладу. І радить робити наступним чином: ставити задачі, спонукати слухачів до дії, намагатись впливати на їх життєву позицію.

Необхідно акцентувати увагу на тому, що особлива увага приділялася специфіці підготовки і читання лекції на науково-технічну тематику. Наприклад, доктор технічних наук Н. Гаркаві [1] радив лекторам подумки уявляти собі ті проблеми, які він розкриває, «бачити» прилад, конструкції, які описуються – тоді не потрібно запам’ятовувати текст лекції. Виводячи формули, доводячи теорію на практиці, лектор повинен чітко уявляти кінцевий результат, вихідні передумови. Загалом особистість лектора повинна поєднувати в собі в рівній мірі якості педагога, вченого, оратора. Він повинен бути художником слова, викладаючи факти науки і техніки, а також описуючи конструкції, формули із пристрастю і натхненням. У 80-х роках широко застосовувався метод «активного слухання», коли лекція читається так, що слухачі відкривають для себе той або інший висновок, до того, як його озвучить лектор. Що створює особливий психологічний настрій, коли слухачі з задоволенням відмічають свою здатність не тільки зрозуміти матеріал, але і самим зробити висновки.

Особлива увага приділялася оцінці якості лекції. Для підвищення якості лекції важливо, щоб лектор знав, як і якими критеріями вона оцінюється. Слід відмітити, що найбільш правильною оцінкою лекції вважалася така, яка передбачала врахування факту використання її основних положень на практиці. Якщо те нове, що було описано в лекції, впроваджувалося у виробництво, це означало, що лекція досягла своєї мети, лектор виконав заплановані завдання, а аналізувати її недоліки немає сенсу.

Проведений аналіз дає підстави для наступного висновку. Публічна лекція була традиційною формою просвітницької діяльності Товариства «Знання» протягом його більш ніж півстолітньої історії та отримала потужний розвиток у теоретичному та методичному забезпеченні. Багатий досвід просвітництва Товариства, професійної підготовки лекторських кадрів, накопичений упродовж усієї його історії, може бути використаний у поєднанні з сучасними освітніми технологіями для подальшого вдосконалення системи безперервної освіти дітей, всіх категорій молоді й дорослих в Україні. Розвиток мережі подібних товариств може стати поштовхом до підвищення рівня розвитку інтелектуального потенціалу України.

Література

1. Гаркави Н. Как подготовить и прочитать лекцию на научно-техническую тематику. – Л.: ЛДНТП, 1984. – 19 с.

2. Онищенко О. Общество «Знание» Украинской ССР, 1982–1987 годы: [Текст]: крат. справ. – К.: [б. и.], 1987. – 73 с.

3. Ржецкий Н.Н. Проблемное изложение материала в лекциях по научно-технической тематике. – Киев: Общество «Знание» УССР, 1981. – 19 с.

4. Товариству «Знання» України – 60 років! / упоряд.: В. Чепіга, В. Бойко. – К.: Товариство «Знання» України, 2008. – 91 с.