Павлюкова Н.Ф.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

ЗАЛЕЖНІСТЬ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ УЧНІВ ДО ПРЕДМЕТУ БІОЛОГІЇ, ЇХ АКТИВНІСТЬ НА УРОЦІ ВІД ОСОБИСТОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

Професія педагога – одна з найважливіших в сучасному світі, є одночасно перетворюючою та керуючою. А для того, щоб керувати процесом розвитку особистості, необхідно бути компетентним. Сьогодні змінилися вимоги і до вчителя, і до учні. Для того, щоб досягти значних успіхів у своїй практичній діяльності, сучасний учитель повинен вміти правильно використовувати принципи і методи педагогічної технології, вміло користуватись показниками та інструментарієм впливу на особистість дітей. Отже вчитель задає спрямованість у вихованні учнів усім своїм способом життя.

Метою роботи було показати залежність пізнавальних інтересів учнів до предмету біології, їх активність на уроці від особистості та професійної майстерності вчителя.

Об’єктом дослідження був навчально-виховний процес, в якому досліджувались домінантні якості особистості успішних вчителів (умовно вчитель А, Б, В) та зацікавленість і успішність учнів 8-10 класів.

Базовою психодинамічною характеристикою, що досліджувалася у вчителів, був обраний темперамент, який являє собою біологічний фундамент особистості. Відносно до психологічної характеристики досліджуваних вчителів можна припустити, що вони будуть здатні до різноманітних форм спілкування з учнями.

Визначення формули темпераменту дозволило встановити, що серед досліджуваної групи успішних вчителів відсутні меланхоліки, а сама педагогічна ефективність холериків, сангвініків та флегматиків визначається об’єднанням цих динамічних складових частин з трьома іншими компонентами темпераменту. За отриманими результатами було визначено особисті портрети вчителів. Так, вчитель А, є достатньо вираженим холериком з середнім рівнем флегматичного і сангвіністичного темпераменту зі значним компонентом меланхолічного. Такий вчитель може встановлювати різносторонні контакти з дітьми та гармонійно пристосовуватися до різних педагогіко-виховних ситуацій, ефективно проводити різні типи уроків. Вчитель Б має переважання типу темпераменту сангвініка та холерика, що надає йому роль лідера. Вчитель В має специфічні ознаки флегматика, які значно впливають на характер його індивідуального стилю діяльності. Але незважаючи на те, що досліджувані особистості вчителів відрізняються за формулами темпераментів всі вони успішні в своїй педагогічній діяльності. Це свідчить про те, що соціально зумовлена активність не залежить однозначно від біологічних задатків особистості.

В зв’язку з цим здається доречним з’ясування причин такого явища. Аналізуючи отримані результати можна визначити варіанти пристосування темпераменту до умов діяльності: подолання негативного впливу темпераменту шляхом формування позитивного відношення до діяльності та відповідних мотивів, формування індивідуального стилю діяльності.

Важливу роль у відборі відповідного до темпераменту індивідуального стилю діяльності відіграє педагогічна комунікація, яка в значній мірі визначається особливостями інформації, що передається. Внаслідок цього комунікативність вчителя по своєму значенню є професійно значущою. В нашому дослідженні кожен із трьох вчителів проводив по декілька уроків, в ході яких відбувалась оцінка діяльності вчителя на уроці, рівня взаємодії вчителя та учнів, робота учнів на уроках різних типів, рівень засвоєння учнями нового матеріалу, а також ступінь їх зацікавленості та успішності в навчальному процесі. Так, переважання компонентів флегматичного темпераменту вчителя В призводить до того, що йому найкраще вдаються стандартні уроки, саме на них він досягає найвищої зацікавленості учнів. Замість того, вчитель Б, з переважанням компоненту темпераменту сангвініка майже однаково добре реалізує будь які типи уроків, навіть проведення їх за стандартною схемою суттєво не впливає на зацікавленість учнів навчальним матеріалом. Вчитель А, маючи переважання в компоненті темпераменту холерика, дещо гірше, ніж вчитель В, проводить стандартні уроки, але яскраво виражений нестандартний підхід до організації навчального процесу суттєво покращує ситуацію, а сама зацікавленість учнів під час уроку зростає.

Професійна компетентність вчителя характеризується його педагогічною діяльністю, вмінням спілкуватися, особистісними якостями, схильністю до засвоєння нової інформації та вмінням пояснювати матеріал учням. Результати дослідження пояснюють та характеризують необхідність в наявності саме таких якостей у кожного вчителя, який прагне досягнення високої ефективності уроку. Вчитель А, маючи найвищий ступінь майстерності, отримавши майже максимальний бал, є яскравим прикладом вдалого використання на практиці знання особливостей педагогічного процесу, уміння його побудувати і привести в рух, отримуючи необхідні результати, що виявляються в роботі учнів. Вчитель Б та вчитель В, маючи однакові результати високого рівня професійної майстерності за умов цілеспрямованості роботи над собою можуть досягти більш високих характеристик якості педагогічної професійності та відповідно отримати більш високий рівень зацікавленості учнями роботи на уроці.

Далі була проведена комплексна оцінка навчально-виховного процесу. Всі вчителі дотримуються поставлених цілей і вимог до уроку та особистості в навчально-виховному процесі, але в деяких аспектах знайшлася різниця, яка і відіграла роль у формуванні індивідуального стилю кожного з окремих вчителів. Так Вчитель Б є яскравим зразком прикладу для наслідування та вивчення його педагогічного досвіду. Щоб досягти найвищої ефективності в проведенні уроків необхідно дотримуватися поставлених цілей, бути чітким, послідовним та впевненим в собі, мати індивідуальний стиль роботи та пам’ятати про підтримку інтересів учнів в ході навчального процесу.