Педагогические науки / 5. Современные методы преподавания

Канд. філол. наук, доцент Філь Г.О., старший викладач Лужецька Л.Б.

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка,

Україна

Самостійна робота учнів початкової школи як одна із форм їх пізнавальної активності

Постановка проблеми. Навчання учнів початкової школи спрямоване на підвищення результативності уроку через організацію діяльності як усього колективу, так і кожного учня зокрема. У Державному стандарті початкової загальної освіти зазначено, що мовлення й мова опановуються учнями від першого до четвертого класу, й наголошено на необхідності засвоєння обов’язкового мінімуму змісту програми з української мови та літературного читання [4, 112-163]. Виникає необхідність будувати урок так, щоб збільшити час для самостійної роботи молодших школярів, оскільки самостійність учнів є важливою передумовою свідомого і міцного оволодіння знаннями: вона розвиває зосередженість, цілеспрямованість, уміння міркувати, формує індивідуальний спосіб мислення. За такої умови навчання стає переважно активною самостійною діяльністю. Учитель має змогу в цей час працювати з окремими дітьми індивідуально.

Аналіз педагогічного досвіду з обстежуваної проблеми показав, що окремі вчителі теоретично знають про ефективність проведення самостійної роботи як однієї з форм пізнавальної активності учнів, однак практично не можуть її здійснювати, бо, як вони зазначають, відсутні навчально-методичні посібники та рекомендації, які б могли їм допомогти в організації такої роботи.

Спостереження за освітнім процесом у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 1 м. Дрогобича Львівської області засвідчили, що ті вчителі, які здійснюють самостійну роботу на уроках української мови, досягають вагоміших успіхів, ніж ті, які недооцінюють роль самостійної роботи.

Аналіз анкетування, яке ми проводили серед учителів початкових шкіл Дрогобиччини Львівської області, засвідчив, що більшість з них проводить самостійну роботу переважно на етапі закріплення або застосування знань та умінь учнів – 72%. Учителі пояснюють це тим, що в початковій школі треба вчити дітей учитися, а закріплення можна організовувати через самостійну роботу; інші вчителі (25%) вважають, що можна застосовувати різні види самостійної роботи під час вивчення матеріалу. Окремі вчителі (2%) не здійснюють самостійну роботу, посилаючись на вік дітей; 1% учителів проводить цю роботу епізодично, безсистемно.

Треба зазначити, що, у зв’язку з розробкою Державних стандартів освіти в Україні (керівник – академік О.Савченко) загалом та зокрема з української мови для початкової школи (керівник – академік М.Вашуленко), проблема самостійної роботи як однієї із форм пізнавальної активності учнів виходить на перший план.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення педагогічної і навчально-методичної літератури з проблеми організації самостійної роботи в початковій школі засвідчило, що науковці, методисти та учителі-практики цьому питанню приділяють незначну увагу. Вони відносять самостійну роботу до однієї із форм пізнавальної активності молодших школярів, яка більш характерна, на їх думку, для учнів середньої і старшої ланок школи (П.Блонський, О.Савченко, М.Вашуленко).

Е.Голант розробив теоретичні основи самостійної роботи школярів і виділив її три види: організаційну, технічну і практичну сторону самостійності та вказав способи проведення самостійної роботи у процесі пізнавальної діяльності [2, 3-18].

Важливим у плані нашого дослідження є внесок М.Данилова. Учений вважав, що самостійність має проявлятися в потребі та умінні учнів думати, мислити, у здатності орієнтуватися в новій ситуації, в умінні бачити проблему, завдання, знайти підхід до їх розв’язання [3, 11].

В.Стрезикозін зазначає, що самостійність учня під час навчання передбачає незалежність, ініціативу та його відповідальність [15, 46].

Великого значення самостійній роботі надавав В.Сухомлинський. На його думку, учні повинні знати мету, план, термін виконання завдань, пропонованих для самостійної роботи [16, 53]. Самостійна робота, зазначав учений, має сформувати в учнів уміння працювати самостійно, здійснювати взаємоконтроль і самоконтроль, допомагати один одному [16, 49] .

П.Підкасистий розробив класифікацію самостійних робіт учнів, розкрив специфіку формування самостійних дій [12, 18].

Учені пов’язують розвиток пізнавальної активності і самостійності із загальним розвитком молодшого школяра [1; 5: 6; 7; 11; 13]. Ця проблема знайшла своє відображення в чинних навчальних програмах, посібниках, підручниках для початкової школи, починаючи з 80-90 років минулого століття і до сьогодні.

І.Чередов зазначає, що самостійність – це якість, яку потрібно виховувати у процесі навчання [17, 69]. На думку Ю.Мальованого, самостійна робота учнів посідає основне місце на уроках формування умінь і навичок у практичній діяльності молодших школярів. Її бажано організовувати на пізнавальному етапі уроку, де вивчається новий матеріал [9, 145]. Д.Луцик розглядає проблему самостійної навчальної діяльності учнів через площину самоосвіти і зокрема зазначає, що в основі самостійної навчальної діяльності лежить потреба в знаннях. Вона часто виходить за рамки виконання домашніх завдань й спрямована на самостійне поглиблене вивчення шкільних предметів та задоволення власних потреб з різних проблем [8, 129-130] .

У навчальному посібнику “Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів” О.Савченко розкрила сутність таких понять, як “самостійність”, “пізнавальна самостійність”, “активність” [14, 35]. На її думку, пізнавальна самостійність, яка формується в процесі пошукової діяльності дітей молодшого шкільного віку, передбачає одержання нових знань і способів дій [14, 87].

Виклад основного матеріалу. Головним в організації самостійної роботи є не її обсяг, а характер самої пізнавальної діяльності молодших школярів. Навчальна функція самостійної роботи полягає в тому, щоб допомогти учневі краще засвоїти програмний матеріал, орієнтуватися у виборі засобів залежно від мети та умов, за яких відбувається спілкування. Функція контролю під час самостійної роботи реалізується у процесі роботи над тестами та завданнями з навчальних дисциплін.

Для самостійної роботи контрольного характеру властиві перевірочні завдання, спрямовані на перевірку мовних знань та формування мовних і мовленнєвих умінь та навичок.

Самостійну роботу молодших школярів під час вивчення нового матеріалу ми організовували за допомогою різних форм – фронтальної, індивідуальної форми навчання; роботи в малих групах та в парі.

Індивідуальний характер самостійної роботи передбачає діяльність учня під час виконання індивідуальних завдань з української мови без контакту з іншими учнями, але з дотриманням одного для всіх темпу. Завдання пропонувалися учням на окремих картках або з дидактичних матеріалів.

Самостійна робота має відбуватися від 5 до 7 хвилин на різних етапах уроку: сприйняття, осмислення та усвідомлення, закріплення і застосування нового матеріалу.

За характером самостійну роботу поділяють на виконавську і творчу. Перша включає оволодіння, закріплення і застосування учнем знань і умінь на основі спеціальних роз’яснень, вказівок, рекомендацій та алгоритмів, які пропонує учитель. Друга – це конструювання та переконструювання вправ, побудованих на рівні слова, речення, тексту.

На основі програмних вимог ми виділили такі мовні та мовленнєві вміння, які можна формувати в учнів початкової школи під час самостійної роботи на уроках української мови:

І. Уміння на сприймання мовного матеріалу: ♦ сприймати на слух слова, словосполучення, речення та нескладні зв’язні висловлювання; ♦ вичленовувати у мовному потоці після 1-2 прослуховувань окремі його елементи; ♦ розрізняти серед слів назви предметів, ознак, дій; ♦ відрізняти українські слова від слів іншої мови; ♦ з допомогою вчителя або самостійно групувати почуті слова за певними ознаками; ♦ розмежовувати на слух різні за метою висловлювання речення; ♦ виділяти на слух типи мовлення: розповідь, опис, міркування, комбіновані тексти (на основі характерних ознак як за змістом, так і за формою викладу); ♦ розрізняти тексти різних жанрів: казки, оповідання, вірші; ♦ виділяти послідовність подій у тексті; ♦ висловлювати власну думку щодо змісту прослуханого, вчинків персонажів, фактів чи подій, відображених у прослуханих текстах.

ІІ. Уміння на осмислення та усвідомлення мовного матеріалу: ♦ слухати, сприймати і розуміти прослухане; ♦ читати тексти різних жанрів; ♦ відтворювати, розігрувати діалог за прослуханим або прочитаним твором; ♦ складати діалог за малюнком, описаною ситуацією – з опорою на допоміжні матеріали і без них; ♦ дотримуватися правил мовленнєвого етикету, культури спілкування; ♦ переказувати текст за поданим планом або за допомогою сполучення слів; переказати епізод із переглянутого фільму; ♦ висловлювати свою думку про предмет розмови, обґрунтовувати її; ♦ повторювати за зразком зв’язне висловлювання, подане вчителем, вносити деякі доповнення, зміни в текст; ♦ складати зв’язне висловлювання (розповідь, опис, міркування) за малюнком, ситуацією та з опорою на допоміжні матеріали – за поданим початком, опорним сполученням слів, за колективно складеним планом; ♦ самостійно складати висловлювання на задану або обрану тему; ♦ оцінювати складені діалог або зв’язне висловлювання, з допомогою вчителя відзначати у ньому переваги, бачити те, що вимагає доопрацювання; ♦ удосконалювати текст, тобто редагувати за змістом, структурою, мовним оформленням, граматичною правильністю.

ІІІ. Уміння на закріплення мовних знань і первинних умінь мовного характеру; формування мовленнєвих умінь учнів початкової школи під час роботи над програмним матеріалом: ♦ удосконалювати навички миттєвого впізнавання добре відомих слів, їх форм і сполучень слів; ♦ розвивати навички плавного (вільного) читання слів, речень, зв’язних текстів; ♦ правильне інтонувати речення зі звертаннями; ♦ виділяти силою голосу (логічним наголосом) слова, найважливіші для висловлення думки; ♦ дотримуватися вимовних норм під час читання слів, написання яких не збігається з вимовою, чітко вимовляти дзвінкі приголосні в кінці слів і в кінці складів перед наступними глухими; ♦ читати тексти, різні за комунікативним призначенням: інструкції до навчальних та ігрових завдань; листи (особисті і колективні), повідомлення, телеграми, оголошення, запрошення, привітання тощо; ♦ читати текст з діалогом, знаходити слова автора і персонажів; ♦ читати вголос і мовчки тексти – правила, інструкції, пояснення та обговорювати зміст прочитаного.

ІV. Уміння на застосування мовних знань і мовленнєвих умінь молодших школярів: ♦ складати і записувати 2-3 зв’язаних між собою речень, у яких є опис малюнка, частини інтер’єру класу, навчальної ситуації на уроці тощо; ♦ складати і записувати 2-3 запитання на задану тему, а також відповідати на запитання, подані однокласником; ♦ працювати з деформованим текстом: виділяти відсутні абзаци, переставляти частини тексту, вилучати речення, які не відповідають темі, додавати відсутнє прикінцеве речення; ♦ писати переказ (розповідний текст 40-60 слів) за колективно складеним планом, використовувати допоміжні матеріали; ♦ письмово переказувати висловлювання про будь-який факт, подію; ♦ висловлювати свою думку про те, що є предметом письма, обґрунтовувати свою думку; ♦ самостійно складати висловлювання (близько 60 слів) про прочитаний твір, епізод переглянутого фільму, ситуації з життя класу або сім’ї; ♦ складати записку, яка містить пояснення певного факту; привітання, запрошення на свято (ранок, концерт, конкурс тощо); ♦ обговорювати свої письмові роботи в парах, невеликих групах; бачити позитивні сторони роботи однокласника, дати йому пораду щодо її доопрацювання, орієнтуючись на пам’ятку, підготовлену вчителем; ♦ уміння удосконалювати написане [10, 40-54; 84-97].

У дослідному навчанні ми розробили підготовчі та основні вправи для самостійної роботи учнів з української мови. Мета першого виду вправ – підготовка до сприймання нового матеріалу, актуалізація опорних знань і мовних умінь. Основні ж вправи передбачають активізацію мовних знань, роботу над усвідомленням, закріпленням та застосуванням мовних і мовленнєвих умінь. Ця мета реалізується через створення ігрових, мовленнєвих та проблемних ситуацій, через пошукову діяльність учнів індивідуально, попарно, у малих групах та через виховання інтересу в учнів до мовних явищ чи фактів, які вивчаються за навчальною програмою [10].

Покажемо, як можна організувати самостійну роботу з учнями початкової школи на різних етапах уроку – під час сприймання нового матеріалу, його усвідомлення та осмислення, закріплення і застосування. Ми дібрали завдання з провідних тем програми з української мови для учнів початкової школи і визначили роль і місце виконавських самостійних робіт. Вправи мали комплексний характер: роботу з текстом, його темою, головною думкою, заголовком; вивчення, повторення та застосування мовного матеріалу; аналіз, порівняння мовних явищ; класифікацію або групування мовних фактів та їх узагальнення.

Ми розробили такі види підготовчих вправ із завданнями: ♦ на списування (з додатковими завданнями); ♦ на складання нових речень на основі деформованих речень; ♦ на побудову нового тексту (на основі деформованого); ♦ на вживання виучуваного мовного матеріалу в реченнях і текстах (наприклад, списати текст, поширити або скоротити речення).

Плануючи самостійну роботу, ми визначили її місце на уроці в залежності від рівня вимог до учнів на різних етапах оволодіння мовним матеріалом. З цією метою ми склали пам’ятку для вчителя, яка включала поради вчителеві передбачати труднощі, що виникають в учнів під час оволодіння українською мовою: ♦ визначати зміст та обсяг завдань, пропонованих для самостійної роботи учнів; ♦ об’єднувати дітей у групи, які будуть виконувати спільні завдання; ♦ визначати тривалість самостійної роботи в залежності від дидактичної мети: навчального чи контрольного характеру роботи; ♦ добирати цікавий за змістом навчальний матеріал (з підручника чи навчально-методичного посібника); ♦ добирати вправи і завдання навчального або контрольного характеру.

Експериментально-досліджувальні завдання мають важливе значення для розвитку учнів, оскільки включають питання про взаємовідношення теорії і практики. Треба знайти вміле поєднання цих основних компонентів, типових для будь-якого дослідження згідно з учнівськими завданнями. Такий підхід максимально активізує мислення учня із самого початку розв’язання творчого завдання, розвиває його уяву, полегшує розробку методики його використання.

Спостереження показують, що і багатослівні, і надто лаконічні пояснення вчителя не забезпечують ритмічної, зосередженої роботи молодших школярів. Усні вказівки, скажімо, для учнів третього класу мають включати не більше 2-3 дій, висловлених учителем чітко, роздільно, короткими розповідними реченнями. Вчитель спокійно, виділяючи голосом ключові слова, пояснює завдання, витримує кілька секунд паузи, щоб діти осмислили, відшукали потрібний матеріал, і дає можливість цілком самостійно виконувати роботу.

Застосування відомих методів навчання в умовах класу пов’язане з тими видозмінами, які стосуються їх місця на уроці, тривалості, рівня самостійності учнів. Використання підручників, індивідуального роздаткового матеріалу, таблиць передбачає внесення в зміст завдань, пояснень, інструкцій, коментарів, які допоможуть учням виконувати самостійну роботу.

Висновки. Організація самостійної роботи учнів початкової школи як однієї з форм їх пізнавальної активності – складова частина проблеми вибору методів, форм навчальної діяльності. Розв’язання її на належному рівні дає можливість навчити учнів вчитися, включати їх в активну пошукову діяльність, що значно розширює освітні можливості уроків, підвищує ефективність в опануванні учнями знаннями та вміннями, викликає позитивне ставлення до навчання.

Література:

1. Вашуленко М.С. Методика навчання української мови в початковій школі: Навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів / М.С.Вашуленко. – К.: Літера ЛТД, 2010. – 364с.

2. Голант Е.Я. Некоторые принципиальные вопросы развития самостоятельности школьников // Ученые записки ЛДПИ им. А.И.Герцена / Е.Я.Голлант. – М.: Кыпгтым, 1944. – Т. 52. – C.3-18.

3. Данилов М.А. Воспитание у школьников самостоятельности и творческой активности в процессе обучения / М.А.Данилов. – М.: Просвещение, 1961. – С.11.

4. Державний стандарт початкової загальної освіти. Книга вчителя початкової школи: довідково-методичне видання / Упоряд. Г.Ф.Древаль, А.М.Забіяка. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. – С.112-163.

5. Зміст, структура, технології проведення практичних занять з методики української мови. Методичні рекомендації для студентів ІІІ-V курсів педагогічного факультету / Укл.: М.Проць, А.Зимульдінова. – Дрогобич: Вимір, 2003. – 63 с.

6. Коляда О. Комплексні завдання для самостійних робіт з української мови / О.Коляда // Початкова школа. – 1997. – № 2. – С.14-18.

7. Кононенко О.Л. Самостійність учня – джерело творчих здібностей / О.Л.Кононенко // Початкова школа. – 1991. – № 10. – С.21-27.

8. Луцик Д.В. Дидактика початкової школи / Д.В.Луцик. – Дрогобич: Посвіт, 2013. – 172с.

9. Мальований Ю.І. Про сучасний урок // Молодому вчителеві / Укладач Є.С.Березняк. – К.: Радянська школа, 1998. – С.137-150.

10. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою. 1-4 класи. – К.: Видавничий дім “Освіта”, 2012. – 392с.

11. Пантюк М.П. Самостійна робота з педагогіки / Методичні рекомендації для студентів педагогічних навчальних закладів / М.П.Пантюк. – Дрогобич: НВЦ “Каменяр” ДДПУ, 2002. – 62с.

12. Педагогика. Учебник / Под ред. Пидкасистого П.И. – М.: ВЛАДОС-Пресс, 2006. – 608 с.

13. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи / О.Я.Савченко. – К.: Абрис, 1997. – 416с.

14. Савченко О.Я. Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів / О.Я.Савченко. – К.: Радянська школа, 1982. – 341с.

15. Стрезикозин В.П. Актуальні проблеми початкового навчання / В.П.Стрезикозин. – М.: Просвещение, 1976. – 206с.

16. Сухомлинський В.О. Слово рідної мови / В.О.Сухомлинський // Українська мова і література в школі. – 1987. – №1. – С.53-57.

17. Чередов И.М. Формы учебной работы в средней школе / И.М.Чередов. – М.: Просвещение, 1988. – 158с.