Соляник В.І.
доцент,
Харкiвський нацioнальний педагогiчний унiверситет iменi Г.С.Сковороди
СТИЛIСТИЧНІ
ОСОБЛИВОСТІ ВІДОБРАЖЕННЯ
КОНЦЕПТУ «ЛЮДИНА» В МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ Ф. С.
ФІЦДЖЕРАЛЬДА
В сучасній лінгвістиці концепти розглядаються щодо їх динаміки в
ідіостилі письменника та способів вербалізації в художньому творі. Особлива
увага вчених приділяється дослідженню смислової структури концептів, яка
виявляється через аналіз мовних засобів її репрезентації [1, 2, 4].
Питанням створення портретної характеристики та її
впливом на художній твір у цілому цікавилися літературознавці, лінгвісти та
психологи. Літературознавці виділили різні типи портрета та визначили його
місце у літературному творі; мовознавці досліджували окремі засоби та стилі, що
використовувалися при створенні художнього портрета; психологи вивчали його
вплив на уяву читача. Невирішеним залишилося питання взаємодії різних
стилістичних засобів, яка і створює індивідуальну для кожного письменника
манеру відображення певних концептів через образні характеристики
персонажів їхніх творів.
Матеріалом даного дослідження було обрано
наступні твори Ф. С. Фіцджеральда: «Tender Is the Night», «The Rich Boy», «The Diamond as big as Ritz », «First Blood», «Boil some water – lots of it», «The Swimmers», «Heart in boots», «The Bridal Party», «A night at the fair», «The Ice Palace», «Babylon Revisited», «Two Old-Timers», «Dearly Beloved», «Ten years in the Advertising
Business», «Family in the Wind», «The Fiend», «News of Paris – fifteen years ago» [5].
У творах цього американського письменника портретні характеристики
з’являються досить часто як у вигляді окремих штрихів, що характеризують
людину, так і детальні описи головних чи другорядних персонажів. Стилю
письменника властиве нагромадження стилістичних засобів, які при взаємодії
створюють потужний ефект неповторності. Виділивши окрему рису зовнішності,
Фіцджеральд обігрує її, використовуючи щоразу нові засоби, будує незвичні асоціації, створює враження
взаємопроникненості зовнішніх рис та внутрішнього світу.
Найчастіше Ф. С. Фіцджеральд застосовує
епітет – образне означення, влучну характеристику особи, предмета або явища,
яка підкреслює їх суттєву ознаку та дає
ідейно-емоційну оцінку, та його "гібриди", які, як відомо,
утворюються при перетині окремих полів тропіки (іронічний, оксюморонний,
компаративний, метонімічний, лютотний / гіперболічний, метафоричний епітет) [3,
с.399-409].
При створенні портретних характеристик будь-який автор
намагається висловити своє ставлення до героїв взагалі чи у певній життєвій
ситуації. Без стилістичних засобів такі описи були б сухими та невиразними.
Кожен письменник має власну манеру створення портрета. Ф. С. Фіцджеральду властивий точний підбір
слів, який не залишає сумнівів щодо його ставлення до того чи іншого героя.
Наприклад, у романі «Tender Is the Night» він по-різному змальовує образ
Розмарі. Спочатку письменник милується квітучою юністю дівчини:
One’s eye moved on quickly to
her daughter, who had magic in her pink palms and her cheeks lit to a lovely
flame, like the thrilling flush of the children after their cold baths in the
evening. Her fine forehead sloped gently up to where her hair, bordering it
like an armorial shield, burst into lovelocks and waves and curlicues of ash,
blonde and gold. Her eyes were bright, big, clear, wet, and shining, the color
of her cheeks was real, breaking close from the surface to the strong young
pump of her heart. Her body hovered delicately on the last edge of childhood –
she was almost eighteen, nearly complete, but the dew was still on her [5, с.328].
Ф. С. Фіцджеральд
застосовує епітети та метафори, яка свідчать про красу і юність, яка
"світиться". Зовнішність Розмарі порівнюється з росою, полум’ям та
хвилями.
Та
навпаки, коли автор засуджує вчинок Розмарі, він описує його з іронією та
зневагою:
Her hair was not curly, and now it lay in lank lifeless blocks on both sides of her suddenly pale face. It was ugly as sin – she had known it would be ugly as sin. Her face’s
chief charm had been a Madonna – like simplicity. Now it was gone and she was well, frightfully mediocre –
not stagy; only ridiculous, like a Greenwich Villager who had left her
spectacles at home [5, с.330].
Метафоричний епітет lifeless blocks, порівняння ugly as sin, like a Greenwich Villager та
компаративний епітет a Madonna-like simplicity вказують на зневагу та неприязнь.
Крім вищезазначеного, при описі зовнішності
дуже виразно звучать порівняння, ефект яких підсилюється повтором:
There was a trio of women sitting on the bench. They were all tall and
slender, and as they talked their heads waved gracefully about above dark
tailored suits, rather like long-stemmed flowers and rather like cobras’ hoods; and simultaneously the three cobra women noticed her; their long necks
darted toward her and they fixed finely critical glances upon her [5, с.332].
У одному зі своїх оповідань «Winter Dreams» Ф. С.
Фіцджеральд описує головну героїню декілька разів, кожного разу акцентуючи
увагу на рисах, властивих її зовнішності:
The little girl who had done
this was eleven – beautifully ugly as little girls are apt to be who are
destined after a few years to be inexpressibly lovely and bring no end of
misery to a great number of men. The spark however was perceptible. There was a
general ungodliness in the way her lips twisted down at the corners when she
smiled, and in the – Heaven help us! – in the almost passionate quality of her
eyes. Vitality is born early in such women. It was utterly in evidence now,
shining through her thin frame in a sort of glow. She wore a blue gingham
dress, rimmed at throat and shoulders with a white edging that accentuated her
tan. The quality of exaggeration, of thinness, which had made her passionate
eyes and down-turning mouth absurd at eleven, was gone now. She was arrestingly
beautiful. The color in her cheeks was centred like the color in a picture – it
was not a "high" color, but a sort of fluctuating and feverish
warmth, so shaded that it seemed at any moment it would recede color and the
mobility of her mouth gave a continual impression of flux, of intense life, of
passionate vitality – balanced only partially by the sad luxury of her eyes [5, с. 312].
Для досягнення найбільшого ефекту Фіцджеральд
використовує повтор. Так, слова flow, passion та vitality зустрічаються
двічі; по-різному описується незвичайна усмішка дівчини: her lips twisted down at the corners when she smiled – down-turning mouth – as she smiled at him – mobility of her mouth, а слово gold повторюється
тричі [5, с.315]. Усі ці
засоби створюють образ сяючої краси, чогось надзвичайного, унікального.
Індивідуальність цього образу підкреслюється
оксюморонним епітетом beautifully ugly, порівнянням like a color in a picture та вживанням ефекту наростання та кульмінації [5, с.320].
Таким чином, можна стверджувати,
що Ф. С. Фіцджеральд створює портретні характеристики героїв своїх творів,
застосовуючи різноманітні стилістичні засоби у власній йому манері. Образи творів цього представника
американської англомовної літератури XX ст. символічні, слова та фрази передають
настрої, надії та мрії людей того часу.
Литература:
1. Кубрякова Е.С. Язык и знание: На пути получения знаний о языке:
Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познани мира / Кубрякова Е. С.
– М.: Языки словянской культуры,
2004. – 560 с. 2. Лисиченко Л.А.
Структура мовної картини світу.
Мовознавство / Лисиченко Л.А. –
Х., 2004. – № 5-6. – С. 36-41. 3. Розенталь Д. Э., Теленкова М. А. Словарь-справочник лингвистических терминов. Изд.
2-е. / Д. Э. Розенталь, М. А. Теленкова. –
М.: Просвещение, 1976. – 543 с.
4. Соляник В.І. Концепт
«Людина» як основа антропоцентризму (на матеріалі творів Ф.С. Фіцджеральда). Лінгвістичні дослідження / Соляник В.І. – Харків,
2014. – Випуск 37. – С. 169-171. 5. Fitzgerald, F. Scott. «Selected
Short Stories» / F. Scott Fitzgerald. – Moscow : Progres Publishers, 1979. – 357 p.