І.В. Семенко

Вищий державний навчальний заклад України "Буковинський державний медичний університет"

До питання про характерні образи дітей у творах Hilarie Belloс (from "Cautionary Tales for Children")

Серед англійських письменників початку ХХ століття почесне місце посідає Belloc, Joseph Hilaire Pierre (1870-1953), історик, критик, автор декількох біографій відомих діячів, зокрема, Робесп'єра, Олівера Кромвеля тощо. Х. Беллок написав багато есе, епіграм, гумористичних віршів про дітей і для дітей, про відомих і знаменитих людей, зробив вагомий внесок до гумористичної поезії критичного спрямування.

Найбільш відомими книгами, написаними ним для дітей стали книги: ''The Bad Child's Book of Beasts" (1896), "More Beasts for Worse Children'' (1897), "Cautionary Tales for Children (1908)''.

Окремі розділи цих книжок увійшли до книги "Topsy Turvy World" (English Humour in Verse) – "Світ Навиворіт" (англійський гумор у віршах). До зазначеної книги увійшло 16 віршів Х. Беллока, деякі з яких стали предметом дослідження репрезентованої статті.

Метою дослідження даної статті є лексико - семантичний, морфолого - орфографічний, стилістичний аналіз, а основними методами дослідження стали порівняльний та квалітативно - квантитативний методи.

У вступі до "Cautionary Tales for Children" Belloc звертається до дітей з порадою та проханням: Child! Do not throw this book about;

Refrain from the unholy pleasure

Of cutting all the pictures out!

Preserve it as your chiefest treasure.

Child, have you never heard it said

That you are heir to all the ages?

Why, then, your hands were never made

To tear these beautiful thick pages!

Your little hands were made to take

The better things and leave the worse ones.

They also may be used to shake

The Massive Paws of Elder Persons.

And when your prayers complete the day,

Darling, your little tiny hands

Were also made, I think, to pray

For men that lose their fairy lands.

Дитя! Не розкидай книжок навколо,

утримайся від нездорових задоволень,

від звички всі малюнки з книжки виривати.

Дитя, невже ніколи ти не чуло,

що ти нащадок всіх століть

і дані тобі ручки не були створені для того,

щоб вирізати всі малюнки цікавих книг …

Насправді руки ці згодяться

Багато добрих справ робити,

щось прекрасне сотворити,

когось гідно привітати,

молитись Богу за всіх тих,

хто збивсь з дороги.

Звертаючись до дітей, автор називає їх Darling (дорогі), апелює до їх духовності, про що свідчать слова to pray (молитись), prayers (молитви); книжки він називає the chiefest treasure (найголовніший скарб), а краса сторінок підкреслюється епітетом beautiful pages, нарешті, триразовий повтор слова hands передає ідею важливості рук у житті, у їх призначенні творити прекрасні, корисні речі, які переходять від покоління до покоління.

У вірші GODOLPHIN HORNE who was cursed with the sin of pride, and became a boot- black мова йде про:

Godolphin Horne was Nobly Born;

He held the Human Race in Scorn,

… The Lad was Deadly Proud!

He never shook your Hand or Bowed,

But merely smirked and nodded thus:

How perfectly ridiculous! Alas!

That such Affected Tricks Should flourish in a Child of Six!

(For such was Young Godolphin's Age)

… But years passed so now Godolphin is the boy who blacks the Boots at the Savoy.

Мораль: Той, хто у шість років жодному з дорослих не вклонився, на весь люд завжди з презирством дивився, ставши дорослим, до дна суспільства докотився.

Розглянемо вірш з назвою About John, Who lost a Fortune by Throwing Stones

John's rich uncle William adored the lad

whom he bequeathed the whole amount of what he had.

The years passed, the uncle became from the age,

and once, sitting in his arm-chair in the garden,

he sank into a dose and soon reposed.

But not for long this repose lasted,

a stone came whizzing through

the trees and caught him smartly in the eye.

He woke with an appalling cry… and

changed John's name for that of his devoted nurse.

Багатий дядько Джона обожнював його

і мав за сина, і все, чим володів, для небожа він заповів.

З роками дядько постарів, знесилився від віку, захворів,

і ось одного разу, сидячі у кріслі свого саду, розслабився,

але недовго бідолаха почивав, каміння з свистом полетіло з-за дерев,

і влучило біднязі прямо в око; старий прокинувся,

від болю дико закричав, і нянечку у сад позвав;

вона папір і ручку принесла, і дядько Джона

своїй єдиній вірній помічниці весь свій статок на її ім'я переписав.

Мораль тут бачиться одна: Нема потреби поспішати, тим більш, негідникам весь спадок свій заповідати.

Наступним було обрано вірш: Jim, who Ran Away From His Nurse and was Eaten by a Lion

There was a Boy whose name was Jim;

His friends were very good to him.

…You know – at least you ought to know,

For I have often told you so –

That Children never are allowed

To leave their Nurses in a Crowd;

Now this was Jim’s especial Foible,

He ran away when he was able,

And on this inauspicious day

He slipped his hand and ran away!

He hadn’t gone a yard when – Bang!

With open Jaws, a Lion sprang,

and hungrily began to eat

The Boy: beginning at his feet.

… Далі ми опустимо натуралістичний опис процесу пожирання втікача до того, як Лев досягнув голови хлопчика – невдахи, який від няньки утікав та "з вогня у полум’я попав". В оригіналі по це сказано, що Jim came to his miserable end ( він прийшов до жалюгідного кінця, а щоб з його друзями такого лиха не сталось,

… His farther, who was self-controlled,

Bade all the children round attend

To Jim’s miserable end,

And always keep a-hold of Nurse

For fear of finding something worse.

Попросив усіх дітей навколо

і порадив їм завжди триматись нянечок,

щоб не сталось чогось гіршого, ніж те,

що сталось з його сином.

У вірші Jack and his Pony, Tom (from "New Cautionary Tales") X. Belloс написав наступне:

Jack had a little pony – Tom;

He frequently would take it from the stable where he used to stand

And give it sugar at his hand.

He also gave it oats and hay

And carrots twenty times a day.

Джек мав маленького поні – Тома, І давав йому цукор з руки, і давав морковку 20 раз на день.

Далі в семи реченнях перераховуються продукти харчування, які з'їдав поні And all in such a quantity As ruined his digestion wholly… and pony swelled and swelled, and swelled… until its stomach touched the floor- різні види продуктів перераховуються у такій надмірній кількості, що поні все більше і більше опухає так, що шлунок торкається підлоги, і починаються муки від перегодування. Це триває до того часу, поки вимучена, знесилена тварина, падає мертвою на підлогу. До цього часу Джек сльози лив, молився богу, та поні нічого не допомогло, а коли улюбленець Джека так і не став на ноги, винуватець його загибелі так розлютився, що з усієї сили вдарив ногою бідолашну тварину в бік.

При читанні цього вірша привертає до себе увагу повторення анафоричного сполучника And при переліку великої кількості різноманітних харчів, які призвели до страждань та загибелі тварини. Так, як сполучник And є омонімічним іменнику Еnd, зазначений сполучник ніби віщує та передбачає неминучий кінець раніше описаного переїдання.

Мораль: у сильного завжди безсильний винен.

А ось приклад зовсім іншого вірша Tom and his pony, Jack

Tom had a little pony, Jack:

He vaulted lightly on his back

And galloped of for miles and miles,

A-leaping hedges, gates and stiles…

He rode like this for several days,

Until the pony, feeling tired, Collapsed,

looked heavenward and expired.

У Тома був маленький поні Джек, і

сидячи верхи на його спині,

Том скакав миля за милею, миля за милею,

перелітаючи через частоколи, ворота, сходи

Він так гасав декілька днів, поки поні не стало зле,

і той звалився з ніг, глянув у напрямку неба і здох.

У цьому, і попередньому віршах у заголовках помінялись місцями імена хлопчиків і їх улюбленців, поні: Jack and his Pony, Tom; Tom and his pony, Jack, при цьому суть залишилась одна: і Джек, і Том довели до загибелі своїх тваринок: Джек – перегодовуючи, Том – від перевтоми та стрибків.

Вірші Х. Беллока представляють собою застереження і поради не лише для дітей, але й для їх батьків, які часто не реагують на негідну поведінку дітей, не знаходять часу до спілкування з ними, часто неадекватно реагують у різних ситуаціях, обмежуючись постійними заборонами. Вступ до віршів являє собою звертання до дітей з проханням і порадами, основна частина базується на певних ситуаціях і поведінці персонажів; по закінченні віршів робиться певний висновок – мораль вірша.

Література:

1. Topsy Turvy World. English Humour in Verse. М., Прогрес, 1979. - 329 с.

2. Демурова Н.М. Эдвард Лир и английская поэзия нонсенса. – В кн.: Topsy-Turvy World. English Humour in Verse. М., Прогресс, 1978, с.17-18.