Ватченко Ю.А, Пігур Д.О.,
Студентки 4курсу напряму підготовки «Правознавство»

Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля

Проблеми притягнення медичних працівників до адміністративної відповідальності

Кожна людина має природне невід’ємне і непорушне право на охорону здоров’я, що передбачено ст.49 Конституції України.

На сучасному етапі розвитку суспільства актуальності набуває саме проблема урегулювання правовідносин у сфері охорони здоров’я за допомогою механізмів захисту прав людини. Одним із основних аспектів реалізації права людини на охорону здоров’я є застосування адміністративної відповідальності у випадку здійснення правопорушень з боку медичних працівників.

Відповідальність медичних працівників за результатами їх професійної діяльності зараз у центрі уваги фахівців різноманітних галузей знань: медиків, біологів, юристів, і навіть політичних і суспільних діячів.

Як свідчить практика Міністерства Юстиції України та Міністерства Охорони здоров’я України, переважна більшість медичних працівників та навіть керівників закладів охорони здоров’я мають поверхове уявлення про адміністративну відповідальність, яка встановлена чинним законодавством за правопорушення в сфері охорони здоров’я, як наслідком є те, що за останні декілька років збільшилась кількість позовних заяв громадян щодо неналежного надання медичної допомоги.

При цьому знання про підстави, види і наслідки адміністративної відповідальності, з одного боку, дисциплінують медичних працівників, а з іншого боку, зменшують ймовірність безпідставного притягнення їх до відповідальності. [1]

Для розуміння ролі та значення такого виду відповідальності медичних працівників, наведемо ознаки адміністративної відповідальності. До них належать: 1) Адміністративна відповідальність настає не за будь-яке правопорушення, скоєне у галузі державного управління. Перелік сфер застосування самих правопорушень наведений у Кодексі України про адміністративні правопорушення. Для медичних працівників найбільше значення мають адміністративні правопорушення у галузі охорони здоров’я населення (глава 5 КУпАП).

2) Адміністративна відповідальність поширюється як на фізичних, так і на юридичних осіб, які діють у сфері, що регулюється правилами, незалежно від форми власності, підвідомчості.

3) Заходи адміністративної відповідальності застосовуються спеціальними суб’єктами, уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення.

4) Заходи адміністративної відповідальності застосовуються згідно з особливим процесуальним порядком – провадженням у справах про адміністративні правопорушення.

5)Адміністративна відповідальність безпосередньо виражається у застосуванні до осіб, які вчиняють правопорушення, адміністративних стягнень.

КУпАП не містить чітких норм, які безпосередньо стосуються відповідальності медичних працівників за заподіяння шкоди здоров’ю пацієнта, але опосередковано до таких норм належать: порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізація і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів (45-1 КУпАП); [2] порушення встановлених законодавством вимог щодо заняття народною медициною (цілительством) (ст.46-2 КУПАП); порушення законодавства про захист прав споживачів (156-1 КУпАП).

Також до споріднених правопорушень можна віднести: виконання робіт, надання послуг, що не відповідають вимогам стандартів, норм і правил (168-виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації (188-9 КУпАП). У КУпАП відсутні норми, які б стосувалися відповідальності медиків за невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків, зокрема: за несвоєчасний або неправильний діагноз захворювання, залишення хворого без належного медичного лікування, недостатній контроль за медичною технікою тощо.

Адміністративна відповідальність за ці діяння потребує закріплення через потребу розмежування адміністративно-правових норм за порушення прав пацієнта з подібними нормами, закріпленими у КК України.

Розглядаючи потребу розмежування адміністративної і кримінальної відповідальності за наведені правопорушення, відмітимо, що ці діяння доцільно розмежовувати за такими основними критеріями: відсутність ознак суспільної небезпечності діяння;скоєння діяння вперше; передбачення штрафних санкцій; відсутність тяжких наслідків, а саме: таких наслідків, що не спричинили смерть пацієнта, його самогубство чи тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження тощо.

Слід зазначити, що даний підхід слугуватиме меті індивідуальної профілактики, тобто більшому усвідомленню медичним працівникам наслідків своєї поведінки та недопущенню скоєння кримінального злочину.

Оскільки КУпАП не містить норм, які б стосувалися відповідальності медиків за невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків, тому ми вважаємо, що це повинно бути закріплено в зазначеному Кодексі, а саме у розділі «Адміністративні правопорушення в галузі охорони праці і здоров’я населення», з урахуванням розмежування, як вже зазначалось, адміністративно-правових норм за порушення прав пацієнта із схожими нормами, закріпленими у Кримінальному кодексі України.

Науковий керівник: Іванова Таїсія Михайлівна, старший викладач кафедри права Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1.Хохлов В.В., Хозяинов Ю.А. Ответственность: медицинские правонарушения. - Смоленск, 2000. - С. 11- 41.

2.Акопов В.И., Маслов Е.Н. Право в медицине. - М.: Книга- сервис, 2002. -С. 136-200

3.Медицина і право, 2007. - С. 272-279.