Студентка Асадова Е.С.

Науковий керівник: Узунова О.В., к.ю.н., доцент

Запорізький національний університет, Україна

Склад злочину "Бандитизм" та його кваліфікація

Бандитизм, як кримінально каране діяння, знайшло своє законодавче закріплення в ст. 257 Кримінального кодексу України і визначається, як організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або вчинюваному нею нападі.

Кримінальна кваліфікація зазначеного діяння завжди викликала певні питання, тому бандитизм був предметом багатьох наукових досліджень. У останні роки вони висвітлювались у роботах Голіни В. В., Гуторової Н.О., Демидової Л. М., Дрьоміна В. М., Іваненко І. В., Марчука Є. К., Тихого В. П., Хавронюка М. І. та інших.

При здійсненні кваліфікації не тільки встановлюються фактичні дані про подію злочину, а й встановлюють логічний зв'язок між подією злочину та конкретним складом злочину. Коли буде встановлено, що ознаки вчиненого діяння повністю відповідають ознакам складу конкретного злочину, передбаченого КК України, то скоєне вважається злочином і тоді вирішується питання про притягнення особи, яка його вчинила, до кримінальної відповідальності.

Склад злочину складають такі елементи:

- об’єкт;

- об’єктивна сторона;

- суб’єкт;

- суб’єктивна сторона.

Розглянемо склад злочину «Бандитизм».

Так, банда — це група осіб, тобто об'єднання щонайменше двох осіб, кожна з яких згідно з законом може бути суб'єктом бандитизму. Відповідно до нового кримінального законодавства відповідальності за бандитизм підлягає особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14 років. Обов'язковою умовою притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинене суспільно-небезпечне діяння є осудність. Неосудні особи не можуть розглядатися як учасники банди, адже для участі в банді необхідна попередня спільна домовленість про вчинювані в майбутньому дії, адекватна їхня оцінка й усвідомлення того, що вони є суспільно небезпечними. Якщо ж для вчинення нападу керівник банди залучає неосудну особу, має місце опосередковане заподіяння шкоди і керівник повинен відповідати за ті конкретні дії, що були вчинені неосудними.

Суб'єктивна сторона бандитизму характеризується прямим умислом. Тобто свідомістю члена банди повинні охоплюватися всі об'єктивні ознаки банди.

Бандитизм завжди завдає шкоди нормальній діяльності держави у галузі забезпечення громадської безпеки. Тому безпосереднім об'єктом бандитизму громадська безпека, а додатковим об'єктом, як правило, є життя, здоров'я людей та власність. Найчастіше бандитські напади вчиняються з метою заволодіння майном.

Кваліфікація злочинів у кримінальному праві дозволяє надати точну кримінально-правову оцінку конкретної небезпечної дії в суспільстві. Вона полягає у встановленій відповідності між ознаками абсолютної небезпечно-суспільної дії і ознаками, передбаченого в нормах кримінального закону.

Розуміння бандитизму як одиничного злочину, тобто такого, що містить ознаки одного складу злочину і кваліфікується за однією статтею (частиною статті) Особливої частини КК України [1, с. 11; 9, с. 39], було протягом багатьох років покладене в основу кваліфікації цього діяння.

Будь-яка кваліфікація має за основу саме аналіз об’єктивної сторони, адже цей елемент складу злочину дозволяє визначити ті об’єктивні ознаки суспільно - небезпечного посягання, які певним чином характеризують даний злочин.

Об'єктивна сторона бандитизму згідно ст. 257 КК України характеризується вчиненням суспільно небезпечного діяння, яке може мати вираз у наступних формах:

1) організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб;

2) участь у такій банді;

3) участь у вчинюваному нею нападі.

Якщо досліджувати першу форму об’єктивної сторони, то увагу слід звернути на незамінну ознаку бандитизму – наявність озброєної банди.

Банда, згідно з Пленумом Верховного Суду України в п. 17 Постанови № 13 від 24 грудня 2005 р. «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» - озброєна організована група або злочинна організація, яка попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної довготривалої підготовки.

Озброєність банди означає наявність хоча б у одного з її учасників будь-якої вогнепальної, у тому числі гладкоствольної мисливської чи холодної зброї за умови, що інші члени групи знають про неї та розуміють, що вона може бути застосована під час нападів.

Інша, передбачена ст. 257 КК України, об’єктивна ознака бандитизму полягає в тому, що озброєна банда має бути організована з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб.

Під нападом при бандитизмі наука кримінального права та судова практика розуміють дії, спрямовані на досягнення злочинного результату за допомогою насильства над потерпілим або створення реальної загрози його застосування.

Таке розуміння нападу було розроблено радянською наукою кримінального права [2, c. 230-241], а в подальшому сприйнято як вітчизняними [3, с. 32-36], так і російськими науковцями [4, с. 63-68; 5, с. 28-32].

Викладене дає підстави визнати бандитизм складеним злочином, тобто таким, що складається із двох чи більше злочинних діянь, кожне з яких, якщо розглядати їх окремо (ізольовано), представляє собою самостійний злочин, що охоплюється ознаками однієї статті (частини статті) КК України [1, c. 21].

Має місце певна думка окремих науковців, які не визнають бандитизм складеним злочином, оскільки в ст. 257 КК України відсутня пряма вказівка закону на ті діяння, з яких вони складаються. Але далі зазначається, що за ст. 257 КК України необхідно кваліфікувати лише ті випадки, коли має місце організація банди або участь у ній [9, с. 145-147].

Невизнання бандитизму складеним злочином і категорична вимога кваліфікувати кожний кожен випадок його вчинення за сукупністю злочинів призвело до вкрай негативних наслідків.

Як наслідок, при кваліфікації бандитизму суттєве посилення кримінальної відповідальності за бандитизм відбулося не через зміну кримінального законодавства, а лише шляхом штучного введення обов’язкової сукупності злочинів при кваліфікації бандитизму.

Література:

1. Бажанов М. И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины / М. И. Бажанов. – Х. : Право, 2000. – 128 с.

2. Курс советского уголовного права / [Беляев Н. А., Прохоров В. С., Шаргородский М. Д. и др.]. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1973. – Т.3. – 836 с.

3. Голіна В. В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом: соціально-правове і кримінологічне дослідження / В. В Голіна. – Х. : Регіон-інорм, 2004. – 212 с.

4. Корецкий Д. А., Пособина Т. А. Современный бандитизм: Криминологическая характеристика и меры предупреждения / Д. А. Корецкий, Т. А. Пособина. – СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. – 241 с. – с. 63-68

5. Устинова Т. Д. Уголовная ответственность за бандитизм (по новому УК РФ) / Т. Д Устинова. – М. : ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез».- 1997. – 189 с.

6. Основания уголовно-правового запрета. Криминализация и декриминализация / [Дагель П. С., Злобин Г. А., Келина С. Г. и др.]. – М. : Наука, 1982. – 304 с.

7. Иванов Н. Г. Некоторые вопросы пробельности уголовного законодательства России / Н. Г. Иванов // Пять лет действия УК РФ: итоги и перспективы. – М. : ЛексЭст, 2003. – С. 27

8. Лопашенко Н. А. Уголовная политика / Н. А. Лопашенко. – М. : Волтерс Клувер, 2009. – 608 с.

9. Зінченко І. О., Тютюгін В. І. Одиничні злочини: поняття, види, кваліфікація/ І. О. Зінченко, В. І. Тютюгін. – Х. : Вид-во «ФІНН», 2010. – 256 с.

10. Навроцький В. О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації / В. О. Навроцький. – К. : Атіка, – 1999 – 464 с.

11. Радіонов І. І. Кримінальна відповідальність за бандитизм / І. І. Радіонов. – Сімферополь: Вид-во «Издательский Дом «Фирма Голан», 2008, 212 с .