Психологія /10. Психологія праці

К.психол.н. Болотнікова І.В.

Інститут психології ім. Г.С.Костюка НАПН України

Психологічні особливості змісту професійної діяльності працівників профспілок

Враховуючи соціально-економічну та політичну ситуацію сьогодення, а також наявні питання ролі профспілкових організацій у будь-якій сфері професійної діяльності, актуальною проблемою є вдосконалення та підвищення ефективності праці профспілкових працівників. Необхідно активізувати розробку методичних основ психологічних досліджень, підготовку кадрів, створення технічної бази досліджень діяльності людей, а також звертати увагу на розробку проблеми зв'язку психологічної науки з практикою профспілкової роботи [2]. Все це дозволить краще представити механізм впливу колективу на особистість, її настрій, мотиви, вчинки, на її поведінку в це-лом, а також ефективніше організувати діяльність людей. Це, в свою чергу, допоможе профспілковим організаціям, господарським керівникам забезпечити створення такого морально-психологічного клімату в колективі, який сприяв би формуванню у людини свідомого, творчого ставлення до праці та пробуджував її ініціативу. Організовуючи діяльність та спілкування людей, профспілкові працівники повинні враховувати психологічні особливості регуляції поведінки людей, а також специфічні особливості якостей особистості [1]. Слід вивчати поведінку людини, включеної в широкий соціальний контекст суспільних зв'язків і відносин, в контекст впливу всієї системи макросоціальних факторів, культури, екології. Велике значення мають і безпосередні контакти людини, перш за все різноманітні форми спілкування і спільної діяльності людей, взаємини і взаємодії в малій групі і конкретній профспілкової організації [3].

За своєю природою діяльність як соціально-психологічне явище носить предметно-системний характер. Предметність профспілкової діяльності виявляється в різноманітних відносинах, що виникають при її формуванні та виконанні, наприклад, в психолого-педагогічній, спрямованих на вдосконалення методів профспілкового навчання і виховання; в соціально-психологічних (в умовах взаємодії соціального середовища і особистості, групових і міжособистісних відносин в профспілковій організації і т.ін.).
При системному розгляді профспілкова діяльність виступає як багатогранний процес, в ході якого встановлюється тісний діалектичний взаємозв'язок між членами профспілки. Різноманітність - поняття, що характеризує мінливий характер діяльності, існуючої в багатьох її практичних видах і формах. Для розуміння діяльності як соціально-психологічного явища можна усвідомити різноманіття взаємодії якостей як першого, так і другого порядку, що виявляються в цінностях, створюваних людиною [4].

Цінність виступає як інтегративна якість усієї різноманітної сукупності (системи) товарного виробництва. Саме вартість (узагальнена цінність) є інтегративною якістю, що зводить воєдино велику кількість індивідуальних і соціальних аспектів діяльності. Ключ до нероздільності, органічної єдності різноманіття якості першого і другого порядку в тому, що вони - породження або кристали загальної для них субстанції - людської праці, за допомогою якої створюються всі цінності і блага людства, Поняття «благо» тісно пов'язане з такими психологічними поняттями, як «потреби», «мотиви», «інтереси» людини, і, таким чином, психологічні явища вплетені як в споживчу вартість, так і в соціальні якості другого порядку. Отже, діяльність як соціально-психологічне явище в профспілковій організації - це безліч упорядкованих системоутворюючих якостей і характеристик, що володіють певними властивостями [5]. Ця множина характеризується єдністю, ієрархічністю, багатомірністю, цілісністю, що виражається в інтегративних властивостях і функціях множини, в об'єктивному відображенні багатьох процесів і взаємозв'язків між членами профспілкової організації. Спільна діяльність - це величезна область проблем, які поки що недостатньо розроблені науковцями. Суттєвим компонентом спільної діяльності є спілкування людей в профспілковій організації, в процесі якого здійснюється обмін знаннями, вміннями, навичками, мотивами, цілями, планами, а також формується суб'єкт (сукупний суб'єкт) цієї діяльності. Без аналізу спілкування неможливо розкрити її структуру і динаміку. Спілкування ніби пронизує спільну діяльність, відіграючи при цьому організуючу роль [1].

Спілкування - це процес, що відбувається не між ізольованими індивідами, а між людьми як членами суспільства і тому опосередкований тими чи іншими суспільними засобами. На початковому етапі розвитку людського суспільства спілкування, як і мислення, було безпосередньо вплетене в трудову діяльність людей, невіддільне від неї. З розвитком виробництва і подальшим ускладненням спілкування останнє набуває свої власні кошти, і перш за все мова, за допомогою якого здійснюється мовне спілкування. У структурі спілкування виділяють, як правило, наступні моменти: зв'язок, взаємодія, пізнання, взаємовідношення. Спілкування відбувається на всіх рівнях взаємодії людей, однак ступінь цієї взаємодії залежить від багатьох чинників; розвитку виробничих сил, суспільних відносин і т. ін..

Профспілкова діяльність належить до специфічної формі активності, в якій найбільш яскраво проявляються взаємодія людей, їх спілкування між собою. Врахування особливостей соціально-психологічних явищ у процесі організації та проведенні профспілкової роботи підвищить її ефективність і надасть велику допомогу профспілковому працівникові в підборі засобів і методів впливу на людей у трудовому колективі [1].

Література

1. Душков Б.А., Купов Д.И. Социально-психологические и педагогические основы профсоюзной работы в трудовом коллективе / Б.А.Душков, Д.И. Купов. – М.: Профиздат, 1990. – 224с.

2. Егоршин А.П. Управление персоналом. / А.П. Егоршин. – М., 2001. – 265 с.

3. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». – К.: «Профінформ» ФПУ, 2007. – 36с.

4. Зеер Э.Ф. Психология профессиональных деструкции / Э.Ф.Зеер. – М., 2005. – 240 с.

5. Идинов А. А. Самореализация личности в непроизводственной сфере общества (онтологический и гносеологический анализ) : дис .… канд. филос. наук : 09.00.01 / Идинов Анварбек Айыпович. – Фрунзе, 1990 – 171 с.