Глинчак М.В.

Глухівський національний педагогічний університет

імені Олександра Довженка, Україна

Підвищення мотивації студентів вищих навчальних закладів до занять фізичним вихованням і спортом

Анотація. В даній статті представлені основні мотиви до занять фізичною культурою і спортом під час навчання у вищому навчальному закладі, які формують у студентів потребу до здорового способу життя. Обґрунтовано доцільність занять з фізичного виховання у ВНЗ, яке позитивно відіграє важливу роль у збереженні та зміцненні здоров’я студентів, підвищенні фізичної працездатності, збільшенні тривалості життя, формуванні професійно важливих якостей особистості.

Фізичне виховання у ВНЗ – це складний психолого-педагогічний процес, метою якого є формування фізичної культури особистості майбутнього фахівця, здатного самостійно організувати й вести здоровий спосіб життя.

Статистичні дані про захворюваність серед молоді свідчать про швидкі темпи поширення різних за етіологією хвороб і знижену реактивність до них у цій соціальній групі населення. Останні наукові дослідження свідчать, що рівень здоров’я студентської молоді та випускників вищих навчальних закладів країни викликає тривогу. За даними медичних обстежень та опитувань, із 10 студентів дев’ять мають відхилення в стані здоров’я; на 100 студентів припадає близько 95 і більше захворювань різної етіології, а 34 % перебуває на диспансерному обліку. Майже половина складу студентів (47,6 %) не відповідає середньому рівню нормативу фізичної підготовленості, що гарантує стабільне здоров’я

Останнім часом за середньою тривалістю життя населення України посідає одне з останніх місць серед розвинутих країн світу та одне з перших за показниками, які негативно позначаються на стані здоров’я людини: за кількістю захворювань, за тривалістю лікування. Рівень стану здоровʼя населення, особливо молоді, є показником рівня цивілізованої країни.

Дослідження М. Булатової, О. Вацеби, М. Герцика, В. Несторова, В. Платонова показують, що система фізкультурно-спортивної роботи, яка існує в навчальних закладах, на жаль, не дає змоги в повному обсязі реалізувати величезний гуманістичний культурний потенціал фізкультурно-спортивної діяльності

Інтенсифікація навчального процесу у вищих навчальних закладах освіти, активізація самостійної творчої роботи, збільшення психічних навантажень гостро поставили питання про впровадження в повсякденне життя студентів заняття фізичної культури та спорту. Доведено, що систематичні заняття фізичними вправами підвищують нервову й психічну стійкість до емоційних стресів, підтримують розумову працездатність на оптимальному рівні, сприяють підвищенню успішності студентів. Крім того, фізичне виховання, будучи складовою частиною системи виховання майбутніх фахівців, відіграє важливу роль у збереженні та зміцненні здоров’я студентів, підвищенні фізичної працездатності, збільшенні тривалості життя, формуванні професійно важливих якостей особистості.

Для підвищення ефективності фізичного виховання у вищих навчальних закладах проводиться досить багато різноманітних досліджень. Зокрема, пропонується вдосконалити методи й форми проведення занять, покращити програмно-нормативне забезпечення, збільшити рухову активність студентів, формувати здоровий спосіб життя. Як свідчить низка досліджень останніх років, у зв’язку зі збільшенням нервово-емоційної напруги студентів вищих навчальних закладів, великого значення набувають засоби фізичного виховання. Розвиток цивілізації породжує такі зміни в способі життя, які підвищують ступінь ризику виникнення в молодих людей захворювань серцево-судинної системи, онкологічних захворювань, ожиріння. Щоб уплинути на поведінку молодої людини з майже вже сформованим світоглядом, переконаннями, необхідні зусилля як зі сторони самої людини, так і зі сторони навчального закладу.

Реформи в системі фізичного виховання має бути покращенням здоров’я людини з урахуванням її потреб, мотивів діяльності, інтересів. Тому для реалізації державних заходів необхідно з’ясувати фактори, які сприятимуть підвищенню мотивації у студентів до занять фізичною культурою і спортом під час навчання у вищому навчальному закладі.

Потреба в руховій активності студентів виражається в їх мотиваційних відносинах до фізичного виховання. «Ніщо так не виснажує і не руйнує організм людини, як довготривала фізична бездіяльність», вважав Аристотель [6, с. 68]. Фізичне виховання є найбільш економічно вигідним та ефективним засобом профілактики захворюваності [5]. Ефективність навчання фізичному вихованню визначається не лише кількістю засвоєних знань, а й ставленням студентів до рухової діяльності. Тому вивчення мотивації є основною проблемою фізичного виховання. В сучасному суспільстві поняттю мотивації з кожним роком приділяється все більше уваги. Мотивація розглядається як одне із стрижневих утворень особистості. Мотивацію людини, взаємозалежність зовнішніх і внутрішніх умов розвитку особистості та її мотиваційну сферу досліджували В. Леонтьєв, С. Рубінштейн, О. Ковальова, В. Мерліна та інші науковці. Із зарубіжних вчених цю проблему вивчали Ж. Нюттен, К. Левін, А. Маслоу, Г. Аткінсон та ін.

З проблемою мотиву людина постійно зіштовхується в повсякденному житті, хоча не завжди усвідомлює це. Формування особистості людини відбувається впродовж усього її життя. У ВНЗ закладаються основні особисті якості фахівця: наполегливість, відповідальність, потреба у постійному збагаченні своїх знань. Однією з найважливіших умов результативності рухової активності студентів є їх ставлення до занять фізичного виховання [3, с. 5]. Мотив не тільки визначає її поведінку, але великою мірою обумовлює кінцевий результат діяльності. Розвиток мотивації студентів до рухової активності – невід’ємна складова виховання особистості студента, тому дослідження мотиваційної сфери особистості як фактора підвищення навчальної діяльності є одним з найбільш актуальних наукових завдань.

Мотив є одним зі складових мотиваційної сфери студентів, це спрямованість активності на предмет, внутрішній психічний стан прямо зв’язаний з об’єктивними характеристиками предмета, на який спрямована активність. Коли мова йде про спеціально організовану рухову активність, необхідно з’ясувати зміст, особисту значимість цієї діяльності. Ціль, це спрямованість активності на проміжний результат, що представляє етап досягнення потреби.

Щоб студенти усвідомлювали мету своїх дій і співвідносили їх з мотивами фізичного самовдосконалення, ціль рухової активності може залишатися однією і тією ж, а зміст повинен змінюватися. Результати дослідження вікової динаміки мотивів занять фізичним вихованням і спортом показали, що перше місце як у юнаків, так і у дівчат, займає мотив удосконалення форми тіла, однак розвиток цього мотиву має свої особливості. А відбувається чіткий поділ мотивів, мотив удосконалення форми тіла домінує, а спортивний мотив знижується. Досить стабільний в усі вікові періоди мотив зміцнення здоров’я. Пріоритетними мотивами заняття фізичним вихованням і спортом студентів є зміцнення здоров’я, удосконалення форми тіла, досягнення високого спортивного результату, спілкування з друзями та активний відпочинок. Одним із пріоритетних завдань підвищення інтересу до виховання тілесної культури є включення студента в простір фізичного виховання не тільки як користувача, але й як суб’єкта, здібного творити в цій сфері діяльності. Аналіз теоретичних аспектів фізичного виховання дозволяє визначити основні шляхи формування потреб, цілей, мотивів сучасної молоді у виборі нею різних видів фізичної культури.

[1, с. 2-4] становить положення, що фізичне виховання – один з найважливіших видів загальної культури людини. Її основні компоненти: неспеціальна фізкультурна освіта, спорт, фізична рекреація й рухова реабілітація. Вони задовольняють потреби у фізкультурній діяльності кожної молодої людини. На думку М. Виленського [2, с. 2-5] головним у структурі фізичного виховання студента є мотиваційний компонент. Потреба у фізичному вихованні головна спонукальна, спрямовуюча й регулююча сила поведінки особистості, що має широкий спектр: потреба в рухах і фізичних навантаженнях, у спілкуванні, іграх, розвагах, відпочинку, емоційній розрядці, самоствердженні, зміцненні позицій свого «Я», у пізнанні, в поліпшенні якості фізкультурно-спортивних занять. Задоволення потреб супроводжується позитивними емоціями.

Належне місце у фізичному вихованні студентської молоді потрібно надати викладачеві. Багатство професійної культури викладача та його педагогічної майстерності має забезпечувати такі способи і прийоми педагогічного впливу, які збагачують емоційний фон студентів, розвивають їх уяву, підвищують інтерес, формують у них особистісне ставлення до практики фізичного виховання. [4, с. 47].

Фізичне виховання покликане формувати у студентів бережливе ставлення до свого здоров’я. Важливо, щоб не лише викладач і студент, а й вищий навчальний заклад загалом були зацікавлені у підвищенні фізичного розвитку як основного компонента здоров’я студентської молоді.

Висновки. Підвищення мотивованого прагнення розвивати свої фізичні та духовні сили і можливості є важливим завданням фізичного виховання вищих навчальних закладів:

– правильне розуміння мотивів, достатньо високий рівень активності на заняттях, успіх в оволодінні окремими видами вправ, формують активний пізнавальний інтерес студентів до різних видів спортивної діяльності, що виступає як діючий мотив;

–прагнення студента до здорового способу життя слід розглядати як складову загальної культури особистості;

– правильна методична постановка навчальної і виховної роботи як на заняттях фізичним вихованням, так і в спортивних секціях, сприяє виникненню активного пізнавального інтересу до спортивної діяльності та її результатів, формує позитивні особистісні мотиви.

Література:

1. Видрін В. М. Неспеціальне фізкультурне утворення / В. М. Видрін // Теор. і практ. фіз. культ. – К. : 1989. – № 23. – 2-4 с.

2. Віленський М. Я. Студент як суб’єкт фізичної культури / М. Я. Віленський // Теор. і практ. фіз. культ. – К. : 1999. – № 2 (10). – 2-5 с.

3. Міхеєва Л. В. Формування мотивації вивчення педагогічних дисциплін майбутніми вчителями праці і професійного навчання: автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.04 / Л. В. Міхеєва. – Вінниця, 2005. – 19 c.

4. Плачинда Т. С. Педагогічні умови стимулювання активності студентської вищих педагогічних навчальних закладів до фізкультурної діяльності: автореф. дис. канд. пед.наук : 13.00.04 / Т. С. Плачинда. – К. : 2008. – 19 с.

5. Фізична культура і спорт [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.vyshnya. lviv.ua/materials/

6. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. / Б. М. Шиян – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. – 272 с.