Завгородній А.В., Горян Є.Р.

PEST та SWOT аналізи діючих машинобудівних підприємств України

Конкурентоспроможна машинобудівна галузь виступає основою формування ефективної економіки будь-якої держави. Глобалізація та інформатизація соціально-економічних процесів зумовлюють значущість вироблення оцінки завдань та можливостей піднесення конкурентного потенціалу з урахуванням міжнародного досвіду та специфічних вітчизняних умов. Можна стверджувати, що від рівня розвитку машинобудування залежить промисловий потенціал держави, її конкурентоспроможність на зовнішніх ринках, рівень соціального розвитку країни [1, с. 34].

Для розвитку машинобудування як однієї з найважливіших в економіці України галузей промисловості необхідна участь великих підприємств через затребуваність у залученні фінансових, інвестиційних ресурсів. Позитивною рисою вітчизняного машинобудування є наявність у галузі великих за розмірами підприємств, спроможних забезпечити підвищення якостей продукції для виходу на міжнародний ринок. Економіко-географічне становище України є вигідним через межування з одного боку з європейськими країнами, а з іншого – з країнами СНД. Цей факт, рівно як і розміщення основних підприємств машинобудування за територією країни, надає перспективи для розвитку галузі та виходу продукції на міжнародний ринок.

Для визначення стану розвитку діючих машинобудівних підприємств України проведено аналіз факторів зовнішнього середовища за допомогою PEST-аналізу (табл. 1), за результатами якого можна зробити ряд висновків.

PEST-аналіз — це інструмент, призначений для виявлення політичних (Policy), економічних (Economy), соціальних (Society) і технологічних (Technology) аспектів зовнішнього середовища, що можуть уплинути на стратегію розвитку машинобудування.

 

 

Таблиця 1

PEST-аналіз діючих машинобудівних підприємств України*

Політичні фактори

Економічні фактори

- понад 95% діючих підприємств машинобудування є приватизованими, що виключає можливість державного регулювання їх діяльності;

- необхідність додержання норм у законодавчій і діяльності щодо експорту-імпорту машинобудівної продукції;

- політизація суспільства;

- недовіра суспільства до влади та її органів;

- в зв’язку із політичним протистоянням

можливість введення економічних санкцій по відношенню до машинобудівних підприємств України.

- призупинення темпів зростання ВВП;

- збільшення фінансово неспроможних підприємств в галузі машинобудування;

- недостатня ефективність державного управління і регуляторного контролю;

- несприятливе бізнес-середовище;

- ускладнений режим сплати податків;

- недостатня енергоефективність та екологічність виробництва;

- низькі темпи формування капіталів;

- низький рівень розвитку кластерів;

- недостатній рівень конкуренції на внутрішньому ринку.

Соціальні фактори

Технологічні фактори

- скорочення чисельності фахівців і робітників на досліджуваних підприємствах;

- низька мотивація праці працівників;

- нестача кадрів інженерної спеціальності і, як наслідок, її низької престижності;

- ЗМІ не приділяють достатньої уваги проблемам машинобудування і сучасним прогресивним принципам діяльності підприємств;

- низька престижність праці у виробничій сфері;

- значний розрив між рівнем заробітної

плати і рівнем потреб працівника;

- відтік кваліфікованих кадрів закордон.

- Україна не є лідером у передових наукових напрямках машинобудування (за показником Глобального індексу інновацій у 2013 р. Україна посідає 71 місце серед 142 країн і з кожним наступним роком опускається на декілька сходинок нижче);

- продукція, що випускається, у більшості

випадків є новою не для ринків, а для підприємства (співвідношення зберігається на рівні 21:79);

- незначна частка машинобудівних підприємств, які створюють і використовують передові технології;

- значний термін упровадження нових технологій (60% передових технологій мають термін впровадження від 4 до 10 р. і більше);

- залежність від постачань вузлів, деталей та комплектуючих з інших країн.

*Розроблено автором на основі [2, с. 19; 3, с. 8]

З чинних політичних факторів випливає, що бюджетні засоби на реалізацію інноваційних і антикризових стратегій є обмеженими, можливості законодавчого, митного та іншого регулювання також обмежено рамками норм СОТ, існуюче протистояння між урядом України та Росії створює додаткові обмеження на формування сприятливого інвестиційного середовища.

З виділених економічних факторів випливає, що для розвитку внутрішнього ринку необхідно поліпшити умови бізнес-середовища шляхом підвищення ефективності державного управління і регуляторного контролю та створення умов для підвищення інвестиційної привабливості галузі.

З визначених технологічних факторів випливає, що потрібно активізувати інноваційні процеси на підприємствах, підвищити рівень створення та використання нових технологій, оцінити інноваційні можливості машинобудівних підприємств та розробити на цій основі заходи з підвищення їх інноваційної активності.

З чинних соціальних факторів випливає, що потрібно підняти статус діючих машинобудівних підприємств, підвищити рівень заробітної плати і тим самим сформувати умови для забезпечення інноваційного машинобудування висококваліфікованими кадрами.

SWOT-аналіз потенціалу розвитку машинобудування України є зручним інструментом структурного опису стратегічних характеристик ринкового середовища і галузі машинобудування. Оцінка сильних і слабких властивостей галузі стосовно можливостей і погроз зовнішнього ринкового середовища дає можливість визначити стратегічні перспективи галузі та можливі шляхи їх реалізації  (табл. 2).

Таблиця 2

SWOT-аналіз підприємств машинобудівної галузі України*

Сильні сторони

Можливості в зовнішньому ринковому середовищі

1

2

1. Існування підприємств, які випускають унікальну продукцію, що користується попитом.

2. Висока частка експорту інноваційної продукції.

3. Високий науково-дослідний потенціал.

1. Зростання попиту на інноваційну продукцію в країнах імпорту.

2. Можливість пожвавлення внутрішнього ринку України.

3. Поступове відкриття нових ринків, таких як Індія, Китай, ЄС, країни Латинської Америки.

4. Існування глибоких традицій та значний

досвід роботи на ринку.

5. Наявність налагоджених взаємозв’язків у

сфері технологічного співробітництва.

6. Наявність вітчизняних запасів сировини.

7. Дешева робоча сила.

8. Близькість до ємних ринків Європи.

9. Більш дешева, але якісна продукція.

4. Збільшення доходів у країнах, що розвиваються.

5. Використання потенціалу машинобудівних підприємств щодо створення та використання передових технологій.

6. Зростання транспортних потоків.

 

Продовж. табл. 2

1

2

 

Слабкі сторони

Загрози зовнішнього ринкового середовища

1. Низький рівень концентрації виробництва,

перш за все, у наукоємних галузях великих

організаційних структур.

2. Недостатня реалізація потенціалу спільного виробництва товарів з іноземними партнерами.

3. Нерозвиненість великих комплексних центрів машинобудування з повним циклом

робіт: НДіДКР, випробувальних, виробничих робіт, супроводження машин, їхнього ремонту тощо.

4. Наявність кадрових проблем.

5. Неефективне виконання окремих цільових

програм розвитку машинобудування, недостатні обсяги їхнього фінансування з держбюджету.

6. Відсутність платоспроможного попиту на

інноваційну продукцію машинобудування.

1. Зростання світової фінансової кризи.

2. Зростання конкуренції на ринках СНД не на користь України, активна діяльність ключових конкурентів: Європа, Китай, Індія, Японія, Південно-Східна Азія.

3. Відсутність або недостатність державних заходів для розвитку машинобудівних підприємств.

4. Відсутність стабільного фінансування урядових програм.

5. Нестабільність курсів світових валют.

6. Зростання цін на продукти і послуги природних монополій.

7. Випереджальний інноваційний розвиток високорозвинених країн інноваційних економік.

*Розроблено автором на основі [2, с. 82; 3, с. 35-37]

 

З результатів проведених аналізів випливає, що галузь машинобудування в Україні перебуває в умовах фінансової кризи, для виходу з якої необхідна низка ефективних заходів з боку держави.

 

Використана література:

1.  Космарова Н.А. Роль машинобудування в формуванні конкурентоспроможності країни / Н.А. Космарова, В.П. Мілько // Экономика Крыма, 2012. – № 2. – C. 34–36.

2.  Ілляшенко С.М., Управління інноваційним розвитком промислових підприємств: монографія / С.М. Ілляшенко, О.А. Біловодська. – Суми: Університетська книга, 2010. – 281 с.

3.  Собкевич О.В. Інноваційний розвиток промисловості як складова структурної трансформації економіки України: аналіт. доп. / О.В. Собкевич, А.І. Сухоруков, А.В. Шевченко [та ін.]; за ред. Я. А. Жаліла. – К.: НІСД, 2014. – 152 с.