Постнікова В.С.

Національний університет харчових технологі й, Київ

Особливості бухгалтерського обліку власного капіталу

Одним із основних з завдань бухгалтерського обліку є достовірне та повне відображення в ньому та розкриття в фінансовій звітності права власності підприємця. Величина власного капіталу є особливо важливою економічною категорією, оскільки вказує на ліквідність та платоспроможність підприємства на ринку.

Проблемам обліку власного капіталу присвячені праці таких провідних українськиї вчених, як Ф. Ф. Бутинець, О. О. Терещенко, Т. В. Гладких, Г. А. Ямборко, В. В. Сопко, О. Й. Вівчар та ін. Незважаючи на значну кількість досліджень у цьому напрямі, й нині існує потреба вдосконалення методології бухгалтерського обліку власного капіталу.

Мобілізований засновниками підприємства з різних джерел капітал, на який вони мають право власності і яким вони наділяють підприємство стає власним капіталом суб’єкта господарювання.

Особливістю цієї категорії власного капіталу є його ефемерність з точки зору місцезнаходження на підприємстві. Тому питання бухгалтерського обліку та відображення власного капіталу є дуже актуальними і має потребу в подальшому вивченні та вдосконаленні .

За формами власний капітал поділяється на дві категорії:

– інвестований (вкладений або сплачений капітал);

– нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал – це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (оголошеною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

Облік власного капіталу на підприємствах повинен вестися згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Відповідно до законодавчих актів підприємство самостійно визначає облікову політику, яка трактується як сукупність принципів, методів і процедур, які підприємство використовує для складання та подання фінансової звітності.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) і припиняється в день виключення підприємства з реєстру в результаті завершення діяльності (у випадку реорганізації, ліквідації). При цьому джерелами формування статутного капіталу, серед іншого, можуть бути основні засоби, нематеріальні активи, запаси та грошові кошти.

На сьогоднішній день Планом рахунків, з метою узагальнення даних про стан та рух об’єктів обліку, що відносяться до пасивів передбачено три класи рахунків серед яких з метою узагальнення даних про стан та рух власного капіталу підприємства передбачено рахунки класу 4 «Власний капітал та забезпечення зобов’язань».

Для вдосконалення обліку капіталу наказом МФУ від 27.06.2013 р. № 627 внесено зміни до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкції про його застосування, затверджені наказом від 30.11.1999 р. № 291:

- назву рахунку 40 змінено зі «Статутний капітал» на «Зареєстрований (пайовий капітал)». Відповідно до змін, на цьому рахунку тепер обліковується та узагальнюється інформація про стан і рух статутного й іншого зареєстрованого капіталу, пайового капіталу підприємства, а також внесків до оголошеного, але ще не зареєстрованого статутного капіталу. Разом із цим рахунок 40 доповнено відповідними субрахунками: 401 «Статутний капітал», 402 «Пайовий капітал», 403 «Інший зареєстрований капітал» та 404 «Внески до незареєстрованого статутного капіталу»;

- назва рахунку 41 згідно змін звучить як «Капітал у дооцінках» (у минулій редакції він мав назву «Пайовий капітал»). Цей рахунок призначено для обліку й узагальнення інформації про дооцінки (уцінки) необоротних активів і фінансових інструментів, які відповідно до НП(С)БО відображаються в складі власного капіталу та розкриваються у звіті про фінансові результати (звіт про сукупний дохід). Водночас рахунок доповнено відповідними субрахунками: 411 «Дооцінка (уцінка) основних засобів», 412 «Дооцінка (уцінка) нематеріальних активів», 413 «Дооцінка (уцінка) фінансових інструментів» та 414 «Інший капітал у дооцінках». Вхідний залишок на субрахунках рахунку 41 формується шляхом перенесення відповідної інформації з рахунку 42 «Додатковий капітал».

Отже, завдяки таким змінам та удосконаленням плану рахунків 4 класу

«Власний капітал та забезпечення зобов’язань» було досягнуто вдосконалення структури капіталу підприємств усіх форм власності. Завдяки вищенаведеним змінам з удосконалення методики обліку власного капіталу бухгалтерський облік змін в капіталі та фінансова звітність стають більш компактними та зрозумілими, а також підвищують якість ведення бухгалтерського обліку.

Література:

1. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік : підруч. / за ред. Ф. Ф. Бутинця. – 8-ме вид., доп. і перероб. – Житомир : Рута, 2009. – 912 c.

2. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: Підручник. – К.: Алерта, 2013. – 982 с.

3. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Мінфін України; Наказ, План від 09.12.2011 № 1591. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1557-11

4. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Мінфін України; Інструкція від 30.11.1999 № 291. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0893-99/page9