Олар О.І., Федів В.І., Микитюк О.Ю.

Вищий державний навчальний заклад України
«Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна

Ера звукозапису в історичному аспекті

Вченим Томасом Алвою Едісоном у 1877 році в лабораторії американського містечка Менло Парк був створений фонограф – прилад, що записував і відтворював звук. Про це було оголошено 21 листопада 1877 року, а перша демонстрація фонографа відбулася 29 листопада цього ж року. Цей винахід був зареєстрований у Бюро винаходів у Лондоні, а пізніше у США (патент США на фонограф № 200521 виданий 19 лютого 1878 року).

Перші експерименти з фонографом розпочалися в липні 1877 року.

Перший прилад сконструював один із співробітників Едісона, механік Джон Крузі, який працював за завданням і кресленнями Едісона. А першим записом людського голосу був голос самого Едісона, який крикнув "Hello" у приймач свого дітища. Знаменитим Едісона зробив запис пісні «Mary had a little lamb» на фонографі в тому ж році. Машина, що говорить, дивувала всіх. Цей перший фонограф зберігається в Лондонському Музеї політехнічних знань.

Професор Джейкін продемонстрував фонограф Едісона в Британському Королівському товаристві в Единбурзі і став застосовувати його з науково-дослідною метою.

У березні 1878 року Едісон на запрошення французького фізика Теодора дю Монсель продемонстрував фонограф у Французькій Академії наук у Парижі. Демонстрацію провів співробітник Едісона угорський інженер Тивадар Пушкаш, який також відомій тим, що розробив першу в світі телефонну станцію.

В Америці, на батьківщині Едісона, публічна демонстрація приладу відбулася в травні 1878 року, а роком пізніше фонограф з’явився в Росії.

Ідея фонографа – приладу, що записує, тривалий час зберігає і потім відтворює музику, мову людини, на той час була зовсім новою, а принцип дії пристрою був зрозумілим і дуже простим. То у чому ж сутність фонографа?

Перший фонограф складався з металевого циліндра, який обертали за допомогою рукоятки на провідному валику з гвинтовою різьбою в осьовому напрямку. Циліндр був обгорнутий олов'яною фольгою, до якої торкалася голка із сталі, з’єднана з пергаментною мембраною. До мембрани прикріпили металевий конусний рупор. Голка прикріплена до мембрани, під час запису продряпувала на звукозаписуючому шарі сліди звукових коливань. У відсутності звуку голка створювала на фользі спіральне заглиблення постійних розмірів. Якщо відбувалося коливання мембрани внаслідок дії звуку, голка втискалася в олово і створювала канал змінної глибини пропорційно до гучності звуку. При відтворенні звуку спостерігався зворотний процес – при проходженні голки по каналу відбувалося передавання механічних коливань мембрані, яка викликала коливання навколишнього повітря. Так винайшли спосіб "глибинного запису" і саме так вперше була записана пісня «Mary had a little lamb», яку проспівав сам Едісон.

Пізніше розробили багато різноманітних конструкцій фонографів. Внаслідок низької гучності фонограм користувалися слуховими трубками, що подібні до медичного фонендоскопа. Фонографи того часу викликали зацікавлення широкої публіки на технічних виставках у Європі та США, де вони демонструвалися. Відвідувачі очікували багато годин у черзі, щоб прослухати запис.

Фонографи почали завойовувати Європу. Едісон хотів налагодити масове виробництво фонографів. Перші фонографи для продажу виготовила у Нью-Йорку фірма Зигмунда Бергмана. Незабаром Бергман також заснував електротехнічну фірму в Берліні. Першу партію фонографів розіслали в подарунок світовим знаменитостям.

Винахідник фонографа запропонував області використання свого дітища. Проте запис музичних творів не займав чільного місця. Едісон бачив практичне застосування фонографа у різних галузях, зокрема написання звукових листів; створення книг для незрячих, які самі будуть розказувати написані тексти; запис виступів вчених, політичних діячів; використання з освітньою метою для вивчення іноземних мов; для під’єднання до телефонних апаратів.

Проте історично склалося інакше: масовий споживач, у першу чергу, хотів у будь-який час насолоджуватися музикою не чекаючи концерту улюбленого виконавця. Незважаючи на порівняно невисоку якість звукозапису фонограф набуває поширення як пристрій, що відтворює опери та музичні концерти. Це спонукає розпочати широкомасштабне виробництво фонографів. Виникає прибуткова галузь промисловості. Платівки фонографів з промовами знаменитостей починають зберігати у спеціальних установах – Гарвардському університеті, Бібліотеці конгресу у Вашингтоні. Фонографи під назвою «едіфонів» і «диктофонів» використовуються як автоматичні стенографістки.

Проте фонограф того часу мав суттєвий недолік - записи існували тільки в одному екземплярі. Тому Едісон продовжував працювати над удосконаленням фонографа впродовж багатьох років, щоб мінімізувати його недоліки. Едісону до 1893 року було видано 65 патентів на фонограф, а до 1910 року - більше ста патентів. На межі ХІХ і ХХ століть фонограф і його різновиди отримали широке визнання і передбачення Едісона, зроблені за двадцять п'ять років до цього, почали втілюватися у життя.

Фонограф надалі був видозмінений і набув великого розвитку як грамофон завдяки розробці німецького інженера Еміля Берлінера, що створив апарат, який записував звук на диски, а не на валики. Диски легко штампувалися, це призвело до масового виробництва грамплатівок. Назву "грамофон" запропонував Берлінер. З того часу аудіозаписи стали тиражувати, виникла потужна звукозаписуюча індустрія.

Винахід звукознімача створив потужний поштовх для розвитку і вдосконалень механічного звукозапису. Одним з основних методів відтворення звуку до 80-х років ХХ століття залишалися електричні програвачі та вінілові платівки.

Конструкція «носій інформації - пристрій, що зчитує», яку запропонував Едісон стосовно запису та відтворення звуку, ускладнюючись у своєму історичному розвитку сприяла інформаційній революції другої половини XX століття.