Педагогічні науки /2

Проблеми підготовки спеціалістів

Д.пед. н. Товканець Г.В.

Мукачівський державний університет, м. Мукачево, Україна

ПЕДАГОГІЧНА КУЛЬТУРА

ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ СПОСОБІВ ВЗАЄМОДІЇ

І ЗМІСТУ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Вивчення освіти як соціальної системи та педагогічної діяльності в сучасному суспільстві дозволяє виділити два види педагогічної культури: соціальної та індивідуальної. Соціальна педагогічна культура відображає стан культури педагогічної діяльності в суспільстві. Індивідуальна педагогічна культура завжди похідна від досвіду суб’єкта і визначається його специфікою. Кожен індивідуальний носій освітнього досвіду здатний стати творцем інноваційних культурних форм, що відображають ступінь розвитку його внутрішнього світу.

Особливістю педагогічної діяльності є те, що її результат – людська особистість, а безпосередньо педагогічній діяльності передує етап проектування особистості, який виражається у педагогічних і філософських ідеях, теоріях, в змісті виховних традицій, цінностей, норм моралі, стилів поведінки. Зіставляючи педагогічну діяльність з іншими видами діяльності, відзначаємо, що в будь-якій діяльності людина виступає активною стороною – суб’єктом, а навколишній світ – пасивною стороною – об’єктом. У педагогічній діяльності суб’єктивна і об’єктивна оцінка дій особистості показує, що вона є і об’єктом, і суб’єктом, оскільки особистість «сама розробляє моделі виховання, впроваджує їх, модифікує, змінюючи й удосконалюючи свою природу» [1, с. 11]. Подібне «проектування-творення самого себе», розробка і впровадження моделей в педагогічну практику є педагогічною діяльністю, а зміст цієї діяльності (форми, методи, прийоми, засоби, цінності, норми, стилі поведінки «Я – особистості») – педагогічна культура.

Педагогічна діяльність вибудовується з урахуванням її змістовної (стратегічної) і технологічної (тактичної) сторін. Звідси випливає, що педагогічна культура, яка формується в професійної діяльності, відображає зміст, способи взаємодії і педагогічні тактики, що застосовуються в педагогічній діяльності. Крім того, педагогу нерідко доводиться міркувати над самою сутністю виховного впливу і постійно коригувати методи і прийоми роботи в інтересах розвитку особистості учня. У педагогічній роботі необхідно не стільки «привносити» (пояснювати, вчити, інформувати), скільки стимулювати до творчого самовираження. У цьому важливу роль відіграють спадковість педагогічних традицій і креативні механізми, що сприяють оволодінню педагогом досвіду культуротворчої діяльності.

Оскільки педагогічна культура виступає частиною загальної культури, вона виконує певні функції: особистісно формуючу, ціннісно-оцінну (аксіологічну), креативну. Головною функцією педагогічної культури є особистісно формуюча функція, або функція «культуротворча». Реалізуючи цю функцію, педагогічна культура виступає ретранслятором соціального досвіду. Суть аксіологічної, або ціннісно-оцінної функції, полягає в тому, що будь-який педагогічний вплив, щоб бути стабільним, потребує врахування системи цінностей. Варто зазначити, що педагогічні цінності вторинні по відношенню до цінностей, домінуючим в суспільстві, але педагогічна культура не здатна вирішувати завдання розвитку підростаючого покоління без прищеплення останньому певної, суспільно необхідної системи цінностей. Ще однією функцією слід назвати функцію креативну, або творчу. Прояв цієї функції виражається в двох напрямках: розвиток власних творчих і культурних здібностей у тих, з ким працює педагог, і визначає культуротворчу спрямованість роботи самого педагога. Творчість супроводжує педагога протягом усього його професійного житті, так як сприяє вирішенню протиріч між старим накопиченим досвідом, зміненими умовами професійної діяльності, завданнями оновленої школи і неможливістю вирішення останніх за допомогою традиційних методів. Що стосується креативної функції педагога, то безумовно, її реалізація пов’язана зі значними труднощами, оскільки основну частину своєї роботи вчитель реалізує не як підказує йому досвід, конкретна ситуація, можливості учнів, його совість, нарешті, а як «підказано» зверху. Навчальний матеріал розписаний по поличках, кількість годин визначено за темами, жорстко регламентований кожен урок. У педагогічній діяльності постійно виникають різні ситуації, які вимагають творчого рішення. Будь-яка педагогічна ситуація не знає алгоритмізованих рішень. Учасники ситуацій взаємодіють у швидкозмінних умовах і установках. При цьому в даних ситуаціях встановлюються певні норми можливих відносин педагога і вихованця, що характеризує педагогічну культуру як нормативний регулятор.

Педагогічна культура відображає професійну культуру вчителя, виступаючи елементом загальної культури як суспільства в цілому, так і окремої особистості, оскільки в тій чи іншій мірі вона притаманна практично кожній людині. Однак педагогічна культура як професійна створюється людьми, зайнятими в певній сфері трудової діяльності та, як правило, які пройшли спеціальну професійну підготовку.

Література

1.Видт И.Е. Введение в педагогическую культурологію / И.Е. Видт/ - Тюмень: Изд. Тюмен. гос. ун-та, 1999. – 100 c.

2.Розвиток педагогічної майстерності викладача вищого навчального закладу непедагогічного профілю в умовах інформаційно-технологічного суспільства: монографія / І.А. Зязюн, О.А. Лавріненко, М.М. Солдатенко та ін. ; Нац. акад. пед. наук України, Ін-т пед. освіти і освіти дорослих. – Київ: Педагогічна думка, 2012. – 390 с.

3.Товканець О. Методологічні аспекти професійної діяльності педагога вищої школи / Оксана Товканець // Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія «Педагогіка. Соціальна робота». – № 36. – 2015 - С. 175 – 177.