Педагогические науки/ 5.Современные методы преподавания.

Д. пед. н. Ковальчук В.Ю.

К.ф.-м.н. Силюга Л.П., к.ф.-м.н. Стасів Н.І., к.ф.-м.н. Білецька Л.С.

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Реалізація технології розвивального навчання

Д.Б.Ельконіна - В.В.Давидова у процесі вивчення математики на факультеті початкової та мистецької освіти

Нині в освітньому просторі України представлена велика різноманітність програм, методів, технологій навчання. Більшість з них може бути віднесена до одного з двох принципових підходів у освіті: традиційного та розвивального. Традиційний підхід є спадщиною попередніх історичних епох. Розвивальний підхід базується на теорії навчальної діяльності Д.Б.Ельконіна-В.В.Давидова і практично втілює ідеї про роль випереджаючого навчання у розвитку психіки і про залежність результатів розвитку від змісту й способу організації навчальної діяльності.

Система розвивального навчання за технологією Д.Б.Ельконіна – В.В.Давидова передбачає викладання передусім математики на факультеті початкової та мистецької освіти таким чином, що студентам пропонується засвоїти спершу загальні наукові поняття, а згодом - часткові. Це дає їм змогу від самого початку навчання шляхом самостійного і групового дослідження явищ за допомогою викладача робити науково обґрунтовані висновки, зорієнтуватися у навчальному матеріалі. Таким чином відбувається усвідомлене засвоєння студентами навчального матеріалу з математики.

Основним положенням даної концепції є наступне: змістом навчальної діяльності повинно бути теоретичне знання. Д.Б.Ельконін і В.В.Давидов вважають, що студенти повинні засвоювати перш за все теоретичні знання – це знання, що відображають об’єкт з боку його внутрішніх зв’язків і закономірностей (наукові факти, поняття, закономірності, теорії). Засвоєння теоретичних знань, на думку вчених, сприяє формуванню у студентів теоретичного мислення, а не емпіричного, як це відбувається при навчанні за традиційною системою. Д.Б.Ельконіним і В.В.Давидовим розроблений теоретичний спосіб засвоєння навчального матеріалу. Інакше цей спосіб самі вчені назвали способом переходу від абстрактного до конкретного. Для теоретичного способу засвоєння навчального матеріалу характерні три етапи:

1-ий етап – виявлення істотних властивостей, зв’язків, внутрішніх закономірностей і визначення на основі цього змісту поняття;

2-ий етап – фіксація виділеного змісту поняття в моделях.

На цих двох етапах відбувається первинне ознайомлення студентів зі змістом математичного поняття.

3-ій етап – студенти дізнаються про конкретні випадки прояву поняття. Відбувається засвоєння змісту поняття в цілому.

Теоретичному способу засвоєння студентами навчального матеріалу відповідає адекватний спосіб управління з боку педагога, суть якого полягає у тому, що викладач навчає студентів виконувати кожну дію, яка входить у структуру узагальненого способу розв’язання навчального завдання. При цьому він направляє діяльність студентів так, що вони самостійно виконують навчальні дії.

Засвоєння студентами теоретичних знань здійснюється в ході розв’язання навчальних завдань за допомогою виконання особливих дій. В рамках даної концепції навчальне завдання – це мета виконання не одного завдання, а цілої системи завдань. У результаті розв’язання певної системи завдань у студентів формується узагальнений спосіб дії, тобто спосіб розв’язання всіх конкретних завдань певного класу. Обґрунтовуючи це поняття, В.Давидов і Д.Ельконін тлумачили його як мету, що постає перед студентом у формі проблемного завдання, яке створює навчальну (проблемну) ситуацію. Під час її розв’язання студенти засвоюють загальний спосіб роботи з матеріалом, поширюючи його на розв’язання інших завдань. Оволодіння цим способом, його застосування є головною метою навчальної діяльності.

Поставивши перед студентами навчальне завдання, викладач організовує його розв’язання, тобто власне пошукову діяльність. Для цього він повинен бути реальним учасником спільного пошуку, а не його керівником.

Узагальнений спосіб вирішення навчального завдання складається з наступних навчальних дій:

1. Здійснення аналізу умови завдання з метою виділення основної властивості об’єкта, що досліджується.

2. Побудова моделі об’єкта, що досліджується. Модель – замінник об’єкта, що досліджується, вивчення якого дає нову інформацію про самий об’єкт дослідження. Моделі можуть бути: знакові – різні формули; графічні – малюнки, креслення, схеми; предметні – макети, моделі механізмів.

3. Отримання нової інформації про об’єкт дослідження на основі вивчення його моделі.

4. Побудова системи завдань, що розв’язуються загальним способом.

5. Контроль за виконанням дій (здійснення самоконтролю).

6. Оцінка засвоєння загального способу дій як результату розв’язання поставленого навчального завдання.

Переконавшись, що навчальне завдання розв’язане, тобто встановлено і зафіксовано вихідний спосіб дії, викладач організовує оцінювання розв’язку.

Здійснюючи розвивальне навчання, метою якого є засвоєння системи наукових понять, викладач повинен організувати адекватну цьому завданню навчальну активність студентів. Навчання, спрямоване на засвоєння способів розв’язання типових завдань, базується на навчальній активності репродуктивного (відтворювального) типу. Викладач має продемонструвати і пояснити зразок для засвоєння способу розв’язання, забезпечити надійний контроль за правильністю його застосування при розв’язанні тренувальних завдань. Демонстрація, пояснення і контроль визначають суть методів, на яких ґрунтується традиційне навчання. Однак ці дії можна реалізувати по-різному. Наприклад, обмежитися демонстрацією готового зразка чи сконструювати його спільно зі студентами; побудувати своє пояснення у формі коментаря до зразка чи створити відповідну проблемну ситуацію; запропонувати вправу, виконання якої не припускає ніяких відхилень від заданого зразка, чи систему завдань «на розуміння». Від цього залежить ефективність методів навчання, але суть їх незмінна: всі вони є варіантами ілюстративно-пояснювального методу, розрахованого на організацію навчальної активності відтворювального типу.

У даній системі головну роль виконують проблемно-пошукові методи навчання: евристичні бесіди, навчальні дискусії, дослідницькі роботи. Часто використовується також метод свідомої педагогічної помилки. Важлива роль у системі Д.Б.Ельконіна – В.В.Давидова відводиться такому методу навчання, як навчальна дискусія, в ході реалізації якої від студента вимагається вибір власної точки зору і її обґрунтування. В основі проведення дискусій лежать такі дії студентів, які допомагають їм сформулювати свою точку зору, зіставити її з точкою зору інших студентів і виробити загальну точку зору. Для організацій на практичному занятті з математики дискусій розроблені провокаційні питання і завдання – пастки. Пастками є такі завдання, питання, які в підсумку не мають розв’язання. Особливість методів навчання, які використовуються в даній системі при вивченні нового матеріалу з математики, полягає у тому, що методи направлені на організацію і розгортання такої діяльності студентів, яка відтворює основні моменти наукового пізнання. Вивчення певного розділу повинно починатися з ознайомлення студентів із загальними, абстрактними його основами, а потім поступово збагачуватися конкретними фактами та знаннями. Тобто ми бачимо, що концепція розвивального навчання Д.Б.Ельконіна-В.В.Давидова спрямована, передусім, на розвиток творчості як основи особистості.