Філологічні науки / 3. Теоретичні та методологічні

проблеми дослідження мови

Засоби вираження синтаксичної модальності у франкомовних науково-технічних текстах

К.п.н., доцент Бондар Л.В.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Поняття синтаксичної модальності є ієрархічно вищим за морфологічну, засобами вираження якої є спосіб дієслова [2; 3; 4]. Відтак, синтаксична модальність має ширше коло способів та форм вираження, включаючи морфологічну модальність (спосіб дієслова), модальні дієслова – pouvoir, devoir, falloir; прислівники – probablement, дієслова модусу: je pense que, vous croyez que, on affirme que......

Просодичні елементи, зокрема, інтонація також слугують засобом вираження синтаксичної модальності висловлення. Виділяють ряд додаткових засобів, притаманних цій комунікативній категорії речення, наприклад, порядок слів, певні прикметники, суфікси яких відображають оціночне судження – c'est valable; стан дієслова опосередковано несе зазначене навантаження, а саме, зворотня форма пасивного стану – cela ne se lit pas à haute voix [2].

З метою визначення частотності та характеру функціонування засобів синтаксичної модальності у текстах науково-технічної літератури було досліджено її форми вираження відповідно до таких груп, як відношення повідомлення до дійсності, відношення суб’єкта до дії та відношення продуцієнта до повідомлення [2].

Результати аналізу дозволили дійти висновку, що найчастотнішою групою засобів вираження синтаксичної модальності є повідомлення до дійсності, що становить близько 50 % проаналізованих прикладів. Головним чином, зазначена модальність реалізується за допомогою способу дієслова, зокрема дійсний спосіб слугує для передачі та вираження реальної дії, констатації факту:

Les disques optiques numériques enregistrables (DONE) sont lisibles.

A l’état solide, la structure d’un métal pur est représentée par un réseau cristallin constitué d’atomes.

Paracétamol réduit l'efficacité des diurétiques. La caféine réduit la concentration en lithium dans le sang.

Відтак, висока частотність функціонування засобів зазначеного виду модальності у текстах науково-технічної літератури пояснюється його прагматичними особливостями [1].

Менш частотним виявилося функціонування засобів вираження ставлення суб'єкта до дії, що становило 30 % прикладів. Умовно висловлення зазначеного типу можна поділити на такі групи:

- вираження дійсності без спеціальних засобів;

- вираження здатності мовця до дії, зумовлене зовнішніми обставинами чи внутрішніми, відповідно, дієслова pouvoir та savoir: Les éléments de cet appareil ne peuvent pas être déplacés; Ce jeune savant sait faire des calculs nécessaires;

- необхідність виконання дії, що може передаватися за допомогою дієслова devoir: Les appareils doivent fonctionner à tout moment. Le disque dur doit être réparé immédiatement; la solution doit être conservéе dans son emballage d’origine, à l’abri de la lumière et à température ambiante (15 - 25°C);

- вживання модальних дієслів з метою вираження погодження, відмови реалізації певної дії, спостерігається також вживання інфінітивних конструкцій та конструкцій з іменним присудком, вираженим прикметником: Cet appareil est facile à réparer. Cette décision est inacceptable.

Щодо частотності функціонування засобів вираження ставлення продуцієнта до повідомлення, слід зазначити, що було знайдено найменшу кількість прикладів (20%) цієї форми модальності, оскільки наявність експліцитно вираженого суб’єкта повідомлення не є типовою для текстів науково-технічної літератури.

Згаданий вище тип модальності відтворюється за допомогою дієслів модусу та модальних слів. Відповідно до характеру повідомлення, розрізняють такі види модальності, як декларативну: nous affirmons que c'est faux; та перформативну [2, с. 648]: Les spécialistes promettent que la loi entre en vigueur.....

Отже, результати аналізу основних та другорядних засобів вираження та функціонування синтаксичної модальності у текстах науково-технічної літератури дозволили дійти висновку щодо домінування певних форм, зокрема групи засобів вираження відношення повідомлення до дійсності, що пояснюється комунікативно-прагматичними особливостями текстів зазначеного стилю.

Література:

1. Бондар Л.В. Оволодіння риторичними засобами виразності студентами фізико-технічних факультетів у процесі навчання франкомовної дискусії /Л. В. Бондар, Т.І. Шумченко / Збірник наукових праць : "Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології", Суми: Сумський ДПУ, 2016. – № 1 (55). – С. 44–50.

2. Гак В. Г. Теоретическая грамматика французского языка / В. Г. Гак. – М. : Добросвет, 2000. – 832 с.

3. Зарицький М. С. Актуальні проблеми українського термінознавства : [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / Микола Степанович Зарицький. – К. : Політехніка, 2007. – 56 с.

4. Charaudeau P. Grammaire du sens et de l’expression / Patrick Charaudeau. – P. : Hachette Éducation, 2010. – 927 p.