К. філол. н. Герман Л.В.

Харківський аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, Україна,

К. філол. н. Шастало В.О.

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Україна

Уявлення про СКРОМНІСТЬ епохи пізнього середньовіччя в англомовній картині світу

Концепти етики – регулятиви, що зазнають історичного розвитку відповідно до своєї соціально-культурної природи. Історичні трансформації концепту СКРОМНІСТЬ, як і інших концептів етики, стосуються
як поняттєво-ціннісних, так і образних характеристик. За нашими даними [7], трансформації поняттєво-ціннісного та образного складників концепту СКРОМНІСТЬ зумовлені як розвитком мови, так і зрушеннями в уявленнях про моральні та утилітарні цінності її носіїв.

Кожний історичний період і пов'язаний з ним культурний устрій залишають істотний слід в національному менталітеті, що становить низку послідовних культурно-історичних пластів, які накладаються один на одного. Невід'ємною частиною менталітету є цінності. Для визначення змісту лінгвокультурних концептів певного періоду Г.Г. Слишкін вважає
за необхідне «розглянути не лише обставини цієї конкретної епохи,
а й попередню еволюцію цієї цінності в культурі народу» [6, c. 54.].
Це розкриває тип еволюційних змін, який визначається за вектором історичного розвитку. Провідний вектор трансформації концепту СКРОМНІСТЬ засвідчує суттєве розширення усіх його складників (XIV – XIX ст.) та їхне звуження у наш час, що відповідає розвитку за еволюційним / інволюційним типами. Еволюцію визначають як збільшення, а інволюцію – зменшення обсягу складників певного феномену протягом його історичного розвитку [9]. Зокрема, причини історичних трансформацій лінгвокультурних концептів узагальнені В.І. Карасиком: «Інволюція регулятивних концептів відображає зміну орієнтирів поведінки в суспільстві» [4, с. 187].

Культурні епохи постійно змінюють одна одну, ставлячи нові моральні орієнтири та визначаючи ступінь oбов’язковості їхнього додержання. Цінності протиставляють нецінностям і в кожну історичну добу утворюють певні ієрархії, так що поперемінно одні виявляються вищими, інші – нижчими і навпаки [1, с. 492]. Зокрема, етичний ідеал, як правило, високоморальний, залишається декларованою надцінністю, а на практиці його приносять в жертву більш низьким утилітарним цінностям сьогодення. У розумінні СКРОМНОСТІ, за нашими даними, історично незмінною залишається високооцінювана ознака моральної помірності, тоді як ознаки релігійної / світської досконалості і деонтичність цієї чесноти трансформуються з плином часу.

Найбільш яскраво ціннісні параметри менталітету носіїв мови закріплені в афоризмах і пареміях – особливих видах лінгвокультурних текстів, що відрізняються «змістовими, формальними і функціональними конститутивними ознаками, які мають універсальний характер <…> і дають адекватне уявлення про еволюцію цінностей, зокрема концептів етики» [3, с. 4].

Епоха пізнього середньовіччя (XIV – XV ст.) – остання, коли традиційна релігія зумовлює панування католицьких цінностей і фіксовану позитивну оцінку СКРОМНОСТІ, безумовну обов’язковість її дотримання. Як аргументує П.С. Гуревич, «ментальність середньовічної людини була незмінно релігійно забарвлена, її постійно мучили жахи та очікування. Середньовічна ментальність така, що людина обов'язково ототожнює себе
з будь-яким зразком, взятим з біблійних текстів. Парадокс такого типу ментальності, типу мислення полягає в тому, що самобутність особистості виражається прямо протилежно – шляхом заперечення власної унікальності. Представник середньовічної культури <…> неодмінно стане засуджувати себе за безмежну гордість і розглядати свої біди як справедливий гнів Божий, викликаний людськими гріхами» [2, с. 249]. Тим самим скромність, самоприниження у цю епоху має релігійне коріння:

All who humble themselves before the Lord shall be given every blessing and shall have wonderful peace. (Psalm 37:11)

Водночас «менталітет середньовічної культури вже характеризувався наростанням особистісної самосвідомості, <…> до кінця середньовіччя він був уже не лише безособовий штрих культури, а спосіб самовираження людини, її самореалізації та саморозуміння» [2,с.249], а пізніше це привело до раціоналізації менталітету. Тож проголошувані цінності-ідеали свідчать про високе поціновування СКРОМНОСТІ як комплексу ознак: відсутності гордовитості, скупості, зарозумілості, багатослівності, розпусти. Так, «гордість виправдана, лише якщо вона не перебільшена». У такому випадку її називають «démeusure», що відповідає гомеровському «hybris» (довньогрецьке) – зарозумілість, і якщо вона заходить занадто вже далеко, то її суворо карають [5, с. 81]. У біблійному афоризмі читаємо:

When pride cometh, then cometh shame: but with the lowly is wisdom (Bible)

Безумовною чеснотою вважають відсутність користолюбства:
від заможної людини очікувались, що вона без вагань повинна дарувати будь-кому те, що він просив. «Краще розоритися, ніж набути слави скупаря. Перше – лише тимчасове, адже прийняття дару зобов'язує віддати за нього сторицею. Скупість же веде до втрати звання, становища, до виключення
із суспільства» [5, с. 81–107]. Такий імператив сходить до античної мудрості:

Be moderate in prosperity, prudent in adversity (Periander)

Вимоги до стосунків статей були не менш жорсткими: проголошували ідеали безумовної вірності одній особі, з одного боку, та цнотливості,
що розповсюджували не лише на жінок, але й на чоловіків (особливо лицарів):

For I am jealous over you with godly jealousy: for I have espoused you to one husband, that I may present you as a chaste virgin to Christ (Bible)

Вимоги скромного одягу як прояву духовної покірливості Богу були закорінені у практиці чернецтва і загально розповсюджені:

Purity requires modesty, an integral part of temperance. Modesty protects the intimate center of the person. (Catechism of the Catholic Church )

За даними Й. Хейзінга, окремі випадки (додержання обітниць, скарги тощо) навіть вимагали покарання тих (особливо жінок), хто порушував імператив скромного вбрання [8]. Зовнішня скромність алегорично осмислена в афоризмі:

Purity in body and heart
May please some – as for me, I make no boast. (G. Chaucer)

Отже, когнітивні ознаки СКРОМНОСТІ у картині світу середньовіччя – помірність; співвіднесеність з релігійною досконалістю як метою наближення до Бога; протистояння пороку (царині диявола); жорстка обов’язковість дотримання.

Література:

1. Гартман Н. Этика / Н. Гартман. – СПб. : Владимир Даль, 2002. – 708 с.

2. Гуревич П.С. Культурология : учебник / П.С. Гуревич. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Гардарики, 2001. – 280 с.

3. Дмитриева О.А. Культурно-языковые характеристики пословиц
и афоризмов (на материале французского и русского языков) : автореф. дис. канд. филол. наук: спец. 10.02.20 / Дмитриева Ольга Александровна. – Волгоград, 1997. – 20 с.

4. Карасик В.И. Языковые ключи / В.И. Карасик. – Волгоград: Парадигма, 2007. – 520 с.

5. Оссовская М. Рыцарь и буржуа: Исследования по истории морали: [ пер. с польск.] / М. Оссовская; общ. ред. А.А. Гусейнова; вступ. ст. А.А. Гусейнова, К.А. Шварцмана. — М.: Прогресс, 1987. — 528 с.

6. Слышкин Г.Г. Концепт чести в американской и русской культурах
(на материале толковых словарей) / Г.Г. Слышкин // Языковая личность: культурные концепты : сб. науч. тр. ВГПУ, ПМПУ. – Волгоград – Архангельск: Перемена, 1996. – С. 54–60.

7. Турченко (Шастало) В.О. Когнітивно-комунікативні характеристики концепту СКРОМНІСТЬ в англомовному дискурсі XIV–XXІ ст.: дис. канд. філол. наук: спец. 10.02.04 «Германські мови». Харків, 2014.– 241 с.

8. Хейзинга Й. Осень средневековья ; [пер. с нидерл.] / Й. Хейзинга. – М. : Наука, 1988. — 540 с.

9. Философия: Энциклопедический словарь / [под ред. А.А. Ивина]. – М. : Гардарики, 2004. – 1072 с.