Право/5.Кримінальне право та кримінологія

 

К.ю.н., доцент Лень В.В.

ДВНЗ «Національний гірничий університет», Україна

Окремі питання запобігання різних видів злочинів

 

   Одною з основних причин зростання (збільшення) рівня, динаміки та погіршення інших показників злочинності є відсутність у новому Кримінальному процесуальному кодексі України (далі – КПК) норми (норм) щодо необхідності виявлення причин і умов, що сприяли виявленню злочину.

     Про підвищення рівня злочинності, а також погіршення багатьох інших показників злочинності, фактично з часів незалежності України, свідчать відомі українські кримінологи: О.Бандурка, В.Голіна, В.Давиденко, А.Закалюк, О.Литвинов та інш.

    Причому у їх наукових працях глибоко аналізуються детермінанти, пропонуються заходи протидії і запобігання та обґрунтовано наголошується, що злочинність зростає за усі роки після виходу з СРСР й зберігається  тенденція до  її  постійного  підвищення.

    Криміногенна ситуація  в Україні за роки її незалежності характеризується стабільною тенденцією зростання кількості зареєстрованих злочинів у порівнянні з 1991р. [1,с.7].

    Негативні зміни кримінологічної ситуації, особливо після 1996р., з потурання влади старанно вуалювалися за допомогою офіційних статистичних показників скорочення злочинності, у зв’язку  з чим останні не відображають її реального стану [2,с.5]. Слід зазначити, що хронічно незадовільний стан боротьби зі злочинністю у країні в окремих випадках визнавався і на офіційному рівні [2,с.6].

    Кримінальна ситуація в нашій країні протягом останнього десятиліття продовжує неухильно загострюватися, що супроводжується збільшенням кількості вчинених  тяжких злочинів, а також зростанням їх суспільної небезпеки. Коефіцієнт злочинності на 100 тис. населення України за останній рік у два з половиною рази перевищив аналогічний показник 1990р. [3,с.5].

     І це при тому, що на 2017р. населення в державі скоротилось майже на 5 мільйонів у порівнянні з періодом до незалежності (радянський період), тобто смертність перевищує народжуваність. Багато мільйонів співвітчизників виїхали на постійне місце проживання за кордон.  Мільйони українських громадян тимчасово працюють за кордоном. І, на жаль, ці тенденції зберігаються.

Статистичні дані  та результати кримінологічних досліджень  свідчать, про те, що динаміка злочинності в Україні невпинно зростає. Наприклад,  у 1995р. зареєстровано найбільша кількість злочинів – 641860, 2011р. – 515893, 2013р. – 563560, 2014р. – 529139, 2015р. – 565182, 2016р. (станом на червень) – 369644. Наприклад, темп приросту злочинності у період 1990-1995рр. становив 12,2%. Найвищий приріст зареєстрованих злочинів спостерігався у 1992р. (18.5%). З 1996р. по 2009р. спостерігався певний спад злочинності, за винятком 2003р. [1, с.72]. Повторюємось, що в цілому злочинність лише  зростає не зважаючи на певні її спади або певні види злочинів у окремі роки. І це зростання (збільшення) не йде, ні у яке порівняння з рівнем злочинності в Україні до періоду незалежності, відповідно у порівнянні на 10 тис. населення, 100 тис. населення, за видами тяжких та особливо тяжких злочинів тощо. Навіть з врахуванням зменшення населення, причини якого  вказані вище. При усіх негараздах минулих часів (звітність, виявлення, розкриття тощо). Наразі усі негаразди фактично залишились. За роки незалежності вони нікуди не зникли. Більше того, вони добавились та заглибились, а саме у суспільстві, зокрема у його правоохоронних органах і судах  настали часи майже непоправного непрофесіоналізму, байдужості, вседозволеності, безпринципності. Знизилась моральність, вмотивованість та ідейність. Змінились ціннісні орієнтири, світогляд тощо. Настала пора зубожіння більшої частини населення та зневіри у справедливість. На жаль, сьогодні з’явилось  багато перспектив, обставин, причин та умов для зайняття злочинною діяльністю. Вони об’єктивні  та суб’єктивні, але ми розглядаємо лише одну з них.

Між тим, підкреслимо зростання злочинності в цілому характерно для більшості  і  розвинутих країн. Це підкреслюють відомі кримінологи.

Майже для всіх сучасних розвинутих зарубіжних країн характерні негативні кількісно-якісні зміни рівня, структури й динаміки злочинності [4,с.112].

    У попередньому КПК України було дві норми –  ст.23 (Виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину) в якій передбачалось, що при провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи орган дізнання, слідчий, прокурор зобов’язані   виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочину, а у ст.23-1 (Подання органу дізнання, слідчого, прокурора в кримінальній справі) де зазначалось, що орган  дізнання, слідчий, прокурор встановивши причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вжиття заходів для усунення цих причин і умов  та інше [5, с.16-17].

    На сьогодні у новому КПК України це не передбачено [6]. Такий стан неможливо коментувати. Не зрозуміло чим керувались законодавці, будуючи абсолютно нову концепцію закону без цих норм. Можливо ці норми не вписуються у концепцію реформування КПК або навіть усього законодавства, або/і усієї правоохоронної системи та судів, або це байдужість, або некомпетентність, або це сліпе копіювання когось, а можливо так зроблено навмисно, щоб державу накрила неймовірна руйнівна хвиля злочинності.

    Розглядувана норма у попередньому КПК була  серйозною запорукою протидії  та запобігання злочинності в цілому й окремих її видів зокрема. Втім, справедливо підкреслимо, що далеко не завжди досягався необхідний позитивний результат. З різних причин, в першу чергу з байдужості окремих посадовців та великої завантаженості слідчих тощо.

    Однак  законодавець, вітчизняні вчені-правники приділяли велику увагу цій важливій та  вкрай актуальній й  сьогодні  проблемі. Перш за все, намагаючись постійно удосконалювати, щоб мати максимально позитивний результат, а це відповідно більш ефективно сприяло б зменшенню злочинності.

    Так, наприклад, у 1967р. Ф.Лопушанський захистив кандидатську дисертацію «Участь громадськості у роботі слідчого по попередженню злочинів (на матеріалах УРСР). У 1979р. він захистив докторську дисертацію «Теоретичні проблеми профілактики правопорушень, які здійснюються органами попереднього слідства».

    У 1969р. В.Зеленецький захистив кандидатську дисертацію «Подання слідчого про усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину». Підготував дві монографії: «Подання слідчого про усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину» (1969р.), «Попередження злочинів слідчим» (1975р.).

    У 2010р. професор О.Кальман з колективом вчених підготував підручник «Проблеми протидії злочинності» в V розділі якого розглядаються і питання щодо виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину та їх усунення [7, с.31-32].

    І у цих працях є відповіді, як позбутися формалізму, удосконалити ефективність механізму виявлення і усунення причин та умов, які сприяли вчиненню  злочину. У них пропонуються  профілактичні заходи серед населення, його правове виховання, виховання колективом (вплив колективу) тих, хто порушив закон або/і здатний до цього, залучення громадян до цієї справи тощо [8,с.54].

     Це ілюстрація того, що ця  проблема протидії і запобігання злочинності є і завжди буде актуальною. Необхідно спрацьовувати на випередження, зокрема і на стадії досудового розслідування. Це є важлива складова запобіжної діяльності.  

Література:

1.       Сметаніна Н.В. Наукові підходи до теорії злочинності у сучасній  українській кримінології: монографія / Н.В.Сметаніна; за  заг. ред. В.В.Голіни. – Харків: Право, 2016. – 192с.

2.       Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007.

Кн. 1: Теоритичні засади та історія української кримінологічної науки. – 424с.

3.       Бандурка О.М. Стратегія і тактика протидії злочинності: монографія / О.М.Бандурка, О.М.Литвинов. – Х.: Ніка Нова, 2012. – 318с.

4.       Голіна В.В. Запобігання злочинності (теорія і прктика): навч. посіб. / В.В.Голіна. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2011. – 120с.

5.       Кримінально-процесуальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 20 верес. 2009р. – К.: Паливода А.В., 2009. – 200с.

6.       Кримінальний процесуальний кодекс України. – Х.: Одіссей, 2012. – 360с.

7.       Лень В.В. Окремі проблемні аспекти щодо виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину / В.В.Лень // Вісник ЛДУВС імені Є.О.Дідоренка. – 2012. – №4. – С.28 – 32.

8.       Лень В.В. Виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину: актуальність питання / В.В.Лень // Materialy VIII Miedzynarodowej naukowi-praktycznej ronferencji « Europejska nauka XXI powieka – 2012».  07 – 15 maja 2012 roku Volume 14 / Prawo. Przemysl / Nauka i studia. – С. 52 – 55.