ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ТА СПОРТ В КУРИКУЛУМІ УНІВЕРСИТЕТІВ ПОЛЬЩІ ТА УКРАЇНИ

Необхідність реформування освітнього законодавства України не викликає сумнівів навіть у найбільш консервативних представників академічної спільноти, оскільки в епоху розбудови суспільства знань негнучка авторитарна система вищої освіти неспроможна підготувати конкурентоздатних на глобальному ринку праці фахівців, бути рушійною силою науково-технічного розвитку держави, оперативно трансформуватися, відповідаючи на виклики світу, що блискавично змінюється.

Відразу після приєднання Польщі до ЄС (1. 05. 2004 р.) кінцевим рішенням I-го Сейму академічної фізичної культури (2223.10. 2004р.), який відбувся у Варшаві стосовно сфери фізичного виховання студентів було зазначено, що вищі школи, з уваги на те, що займають дуже істотне місце в системі освіти, можуть відігравати значну роль у формуванні поглядів та свідомості молодого покоління та бути місцем для розповсюдження і популяризації спорту та рекреації, а також створення моди на здоровий спосіб життя.

Аналіз польської літератури, що висвітлює всебічні наукові дослідження проблематики фізичної культури у вищих школах Польщі свідчить про те, що наприкінці XX століття заняття з фізичного виховання не вирізнялись належною популярністю серед студентів. Дослідження польського науковця А. Новаковського свідчать, також, про пасивне або навіть неохоче ставлення до занять та часті випадки медичних звільнень від виконання фізичних вправ.

Причинами такого ставлення до занять були виокремленні дослідником:

• непривабливий рівень проведення занять, поєднаний з надто формальним відношенням до студентів з боку викладачів (надмірна дисципліна, занадто суворі команди та вимоги до спортивної форми та ін.);

• незручний час проведення занять (їх близькість в розкладі з дидактичними заняттями) пов'язаний з переходом, або переїздом до спортивних об'єктів;

• незручності комунікацій, що перешкоджали пунктуальному прибуттю до місць проведення занять;

• незадоволення з огляду належної техніки безпеки та гігієнічно-санітарного стану об'єктів де поводились заняття (нерівне покриття, низька температура взимку, несправність обладнання та ін.).

Досвідчені викладачі польських вишів зазначають, що однією з причин невеликої популярності фізичного виховання серед студентів був занадто бідній зміст програми, який не містив індивідуальних інтересів молоді. Найчастіше види, призначених для студентів занять були нав'язаними згори, не мали в принципі можливості вибору улюблених форм спортивної активності, або активності рекреаційного характеру. У деяких вишах можливість такого характеру існувала, але діапазон пропозицій працівників SWFІS був скудним, малопривабливим і мало творчим.

Необхідним складником програми з фізичного виховання є мета навчання. Головною метою фізичного виховання є загальний розвиток особистості, зокрема, фізичний розвиток і формування обізнаності студентів про роль фізичного здоров'я в житті людини. Серед інших (всебічних) цілей, що охоплюють конкретні знання, вміння, навички, підготовку і відношення студентів можна вирізнити:

1) навчання дбайливого ставлення до свого здоров'я;

2) виховання сформованої, гармонійно розвиненої особистості;

3) розвиток позитивного ставлення до власного життя, здоров'я та фізичної культури;

4) досягнення високої фізичної підготовки та необхідних прикладних навичок для повсякденного життя;

5) розвиток потреби активної участі в більш широкому розумінні фізичної культури за допомогою використання спеціальних знань рухових навичок, обізнаності спортивно-рекреаційного і туристичного характеру;

6) використання знань про культуру здоров'я для власного розвитку;

7) підготовка до активної участі у суспільному та сімейному житті, а також в охороні навколишнього середовища;

8) розвиток таких рис особистості, як: гідність, ввічливість, сумлінність, працьовитість, почуття справедливості, відповідальність та вміння співпрацювати з колективом.

Розроблені програми з фізичного виховання повинні містити в собі виховний досвід, враховувати можливості та інтереси студентів на підставі запропонованих у програмі занять, надавати можливість студентам обирати серед них ті, що найбільше подобаються і в яких вони хотіли би брати участь. На думку польських авторів програм з фізичного виховання, більшість занять можуть бути організовані в умовах змішаних статевих груп і в ідеалі повинні надавати студентам більш широкий спектр рухової активності ніж звичайні заняття, а також бути більш демократичними.

Варто зазначити, що широкий спектр видів фізкультурної діяльності, представлений польськими авторами, дозволяє брати участь у заняттях кожному студенту, незалежно від його фізичної справності. Більш того, після впровадження таких програм, була повністю вирішена проблема заліку предмету для студентів, які мають медичне звільнення за станом здоров'я.

1 жовтня 2011 р. набула чинності Нова редакція Закону Республіки Польщі «Про вищу освіту». Серед основних здобутків законотворців цього проекту чільне місце займає зміцнення автономії вищих навчальних закладів, розширення прав університетів на самостійне створення програм та напрямів навчання, що не потребують затвердження у профільному міністерстві.

Натомість, рекомендації базової програми з фізичного виховання для ВНЗ України, згідно із «Державними вимогами до навчальних програм з фізичного виховання в системі освіти», мають законодавчий характер і визначають загальну стратегію формування високого рівня особистісної ФК студента, з обов'язковим складанням державних тестів оцінки фізичної підготовленості населення України. Нормативна база навчальних програм з фізичного виховання українських вишів підпорядковується саме цим тестам. ВНЗ на основі навчального плану і базової навчальної програми ФВ розробляють робочі навчальні програми з ФВ. Вони «конкретизують і доповнюють зміст базової фізкультурної освіти враховуючи регіональні, етнографічні, економічні та екологічні особливості, ... вимоги стандартів вищої освіти, у відповідності із освітньо-кваліфікаційними характеристиками підготовки фахівців певного рівня».

Варто зауважити, що діючі нормативні вимоги з предмету не достатньо враховують індивідуальні здібності студентів і вказують на те, що потрібен диференційований, індивідуальний підхід до кожного. Важливо також подолати педагогічний авторитаризм, надати можливість вільного вибору, що є вагомим стимулом залучення академічої молоді до занять.

Отже, сьогодні існує необхідність модернізації університетської освіти, зокрема фізичного виховання та студентського спорту, переорієнтації на особистість, формування у студентів стійкого інтересу до занять з врахуванням власних потреб та здібностей.

Аналіз навчальних програм з фізичного виховання університетів Польщі, дозволяє констатувати про те, що більшість польських ВНЗ ґрунтують свою діяльність на основі останніх досліджень в галузі фізичного виховання студентів, так щоб дидактичні заняття були сучасні, адаптовані до очікувань та інтересів студентів. З метою підвищення привабливості занять викладачі структурних підрозділів університетів, що відповідають за фізичне виховання та спорт студентської молоді, вважають за необхідне постійно їх удосконалювати та наповнювати різним змістом, завдяки активному впровадженню авторських програм.

Сучасні навчальні програми з фізичного виховання повинні сприяти зацікавленості студентів у заняттях спортом та їх результатах, забезпечувати свідомий вибір та індивідуальність занять, диференціацію фізичних навантажень з урахуванням індивідуальних особливостей організму людини.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Долгова Н. О. Інноваційні технології як засіб організації процесу фізичного виховання в університетах Польщі / Н. О. Долгова // Витоки педагогічної майстерності. - Полтава : ПНПУ ім. В. Г. Короленка, 2011. - № 8(1). - 346с. - С. 114 - 118.

2. Державні вимоги до навчальних програм з фізичного виховання в системі освіти Наказ Міністерства освіти України 25.05.98 N 188 ( z 0500 - 98 )

3. Соколович-Алтуніна Ю. О. Нормативно-правове забезпечення вищої освіти республіки Польща (2005-2011рр.) / Ю. О. Соколович-Алтуніна // Вища освіта України - К : «Гнозис», 2011. - Т. I (28) -С. 348 - 355.

4. Bielecki T. Profilowane zajexia wychowania fizycznego w opinii studentow UMCS w Lublinie / T. Bielecki, K. Krawczyk // Akademicka kultura fizyczna na przelomie stuleci, T. 2. / pod red. Zadarko E.- Krosno : PWSZ, 2009. - S. 231 - 242.

5. Nowakowski A. Akademickie wychowanie fizyczne i sport we wspomnieniach absolwentow szkol wyzszych Poludniowej Polski / Andrzej Nowakowski // Akademicka kultura fizyczna wczoraj i dzis. -Rzeszow : PTKF, 2004. - S. 123-135.

6. Panczyk W. W kregu teorii metodyki i praktyki wspolczesnego wychowania fizycznego / W. Panczyk, K. Warchol. - Rzeszow: Wydawnictwo UR, 2008. - 392s.

7. Zoltek-Daszykowski A. Autorski program wychowania fizycznego w szkolach wyzszych /Andrzej Zoltek-Daszykowski // Akademicka kultura fizyczna na przelomie stuleci. Tom 2. - Krosno : AZS,2009. - S. 265 -