ІСТОРІЯ ВИНЕКНЕННЯ СИНХРОННОГО ПЛАВАННЯ ЯК ОЛІМПІЙСЬКОГО ВИДУ СПОРТУ.

Синхронне плавання - водний вид спорту, пов'язаний з виконанням у воді різних фігур під музику. Синхронне плавання - один з найбільш витончених і елегантних серед усіх видів спорту. Однак, не дивлячись на легкість, він є досить вимогливим - крім того, що спортсменки переносять серйозні фізичні навантаження, їм потрібно володіти не тільки витривалістю, але і гнучкістю, витонченістю, відточеною майстерністю і винятковим контролем дихання.

Спочатку відоме як водний балет, синхронне плавання з'явилося в Канаді в 1920-і роки. У наступному десятилітті воно поширилося і в США. Показові виступи в синхронному плаванні з'явилися на Олімпійських іграх ще в 1948 році і залишалися на них в цій якості цілих двадцять років. Лише в 1984 році на іграх в Лос-Анджелесі вони отримали статус повноправного олімпійського виду спорту: тоді були представлені одиночні і парні змагання.

Змагання складаються з технічної і довгої (додаткової) програм. У першому випадку спортсменки виконують певні фігури. У довгій програмі ніяких обмежень на музичну або хореографічну композицію немає. Суддівські оцінки в синхронному плаванні схожі з оцінками в фігурному катанні. Журі, що оцінює дії спортсменок, складається з двох груп суддів по п'ять чоловік у кожній: одна група оцінює техніку виконання програми, а інша - артистичність. Судді сидять по обидва боки басейну. Мінімальна оцінка - 0,1 бал. Максимальна оцінка, яку може виставити кожен з членів журі, дорівнює десяти балам. Вимоги дуже жорсткі, визначаються кожні чотири роки. Спортсменки під музику виконують елементи в строгому порядку. На кожну дію командам дається п`ятдесят секунд, дуетів - двадцять секунд. Для довільної програми створюють єдину композицію і включають складні елементи. Синхронне плавання охоплює весь басейн. Можна змінювати темп, включати несподівані малюнки і рухи. Довільна програма триває чотири хвилини для дуетів, для команд - п`ять хвилин. Оцінюють синхронність, правильність виконання, складність. Спортсменки повинні рухатися чітко і впевнено, злагоджено. До уваги береться артистизм, чуттєвість виконання, а також відповідність музики виконуваних вправ. Водний простір має бути розміром не менше 20 * 30 метрів, при цьому триметрова глибина необхідна на площі 12 * 12 метрів. Оптимальна температура води - 26 градусів. Басейн повинен бути прозорий до дна - цим забезпечується видимість для оцінки елементів.

З точки зору рухової практики синхронне плавання - багатофункціональний вид спорту. Спортсменки вищих спортивних розрядів, крім навичок швидкісного плавання, мають підготовку в багатьох інших областях водних видів спорту: в підводному плаванні, водному поло, стрибках у воду; в різних областях рухової пластики: хореографії, художньої гімнастики, акробатики.

Власна рухова специфіка, притаманна тільки синхронному плаванню, включає вміння спортсменок працювати в воді в «прямій» і «зворотній» вертикалі, демонструвати строго статичні пози в поєднанні з одночасним виконанням різнохарактерних рухів: специфічних гребків руками, поперемінного згинання та розгинання корпусу, пронесення ніг над водою, гвинтів, обертань, ходьби у воді на ногах, вистрибування, виштовхування з води і ін.

Практика синхронного плавання полягає в тому, щоб оволодіти широким арсеналом засобів освоєння водного простору - вміннями виконувати різноманітні види горизонтальних пересувань в воді вперед головою або стопами (на грудях, на спині, на боці), вертикальні переміщення в прямій і зворотній вертикалях, з'єднувати різні види пересувань і переміщень в рухову мелодію.

У синхронному плаванні, як і в балеті, художньої гімнастики, фігурному катанні на ковзанах, від вибору музики багато в чому залежить успішність виконання композиції. Якщо музика є просто акомпанементом, своєрідним тлом для виступу, то найчастіше використовують популярні мелодії, пісні, джазові композиції.

Нерідко в якості музичного супроводу використовують серйозні музичні форми - для того, щоб засобами хореографії на воді розкрити тему, образи, порушені в музиці. Це можуть бути самостійні музичні твори, музика до балету, фрагменти з оперних творів і т. д. Слід мати на увазі, що таким шляхом можуть йти вже досить досвідчені фігуристки або колективи, здатні зрозуміти і правильно інтерпретувати ці твори. Однак у всіх випадках музика повинна бути ритмічної, з чітко вираженими музичними акцентами.

До Олімпійських ігор у Барселоні 1992 року, програма змагань із синхронного плавання складалася з одиночного розряду (соло) і парного розряду. А, ось на Іграх у Атланті 1996 року програма олімпійських змагань з синхронного плавання зазнала змін: з неї були виключено змагання в одиночному і парного розрядах і включено групові вправи. Таким чином, у цьому виді спорту на Іграх Олімпіади в Атланті боротьба велася тільки за один комплект нагород. У склад кожної команди, що бере участь у цих змаганнях, входило по п'ять спортсменок. Золоті медалі завоювала збірна США, срібні — канадки, бронзові — команда Японії. Починаючи із Олімпійських ігор 2000 року розігруються два комплекти нагород — серед дуетів та у командних змаганнях.

Література

1. Теория и методика синхронного плавания. Учебник. Максимова М.Н., Советский спорт, 2012. – 304 с.

2. Синхронное плавание. Парфенов В. А., Кононенко Ю. А., Киев, «Здоров'я», 1979. - 104 с.

3. Водные виды спорта: Учебник для студ. высш. учеб. заведений / Н.Ж. Булгакова, М.Н. Максимова, М.Н. Маринич и др.; Под ред. Н.Ж.Булгаковой. — М.: Издательский центр «Академия», 2003. — 320 с.