Вилгін Євген Аркадійович,
к.держ.упр., доцент
кафедри публічного адміністрування
Міжрегіональна
академія управління персоналом
ФУНКЦІОНУВАННЯ БУДІВЕЛЬНОГО
КОМПЛЕКСУ В УМОВАХ ПРОЦЕСУ РИНКОВОГО РЕФОРМУВАННЯ
З огляду на предметно-об'єктну
область дослідження, емпіричні передумови і особливості розвитку сучасного
житлового будівництва, динаміка якого визначається станом і параметрами
функціонування будівельного комплексу країни, позначимо основні особливості
структурно-функціональної побудови будівельного комплексу, його стан, проблеми
та основні тенденції довгострокового розвитку.
Необхідно відзначити, що стан
будівельного комплексу на регіональному рівні в значній мірі визначає
потенційні можливості реалізації довгострокових стратегічних програм розвитку регіонів,
в тому числі і національних проектів. Управління розвитком регіонального
будівельного комплексу являє собою діяльність, що вимагає стратегічних рішень
на вищому рівні управління регіону і значних організаційних ресурсів».
Проблемний аспект сучасного
функціонування будівельного комплексу країни в значній мірі обумовлений
глибиною і радикальністю процесу ринкового реформування і роздержавлення
власності в країні, які призвели до порушення сформованих галузевих зв'язків
між формують будівельну галузь великими організаціями трестівського типу,
результатом чого стала практично повна дезорганізація будівельного комплексу України.
Сьогодні будівництво як
галузевої і частково міжгалузевий комплекс на державному рівні в колишньому
своєму якості не існує. На регіональному рівні будівельний комплекс слабо
структурований. В сучасних умовах регіонального будівельного комплексу належить
особливе місце в стабілізації та поліпшення соціально-економічного становища,
оскільки він реалізує інвестиційно-будівельні програми і проекти з урахуванням
загальнодержавних і регіональних інтересів.
З позиції логістики, таке
трактування сучасної функціональної ніші будівельного комплексу в галузевому
господарстві країни дозволяє розглядати його як важливий фактор реінтеграції
господарських зв'язків в інвестиційній сфері.
Однак, незважаючи на високу
оцінку ролі будівельного комплексу у вітчизняній економіці, його стан не можна
визнати задовільним і таким, що відповідає глибині і складності тих завдань,
які він покликаний вирішити в національному масштабі.
В якості базової
апостеріорного твердження в рамках такої діагностики, можна вказати той факт,
що сучасний будівельний комплекс все ще залишається стримуючим фактором
розвитку суспільного виробництва і соціальної сфери, перманентно
характеризується нездатністю забезпечити як потреба реального сектора економіки
у введенні в дію необхідної кількості виробничих потужностей, так і
задовольнити попит населення в доступному житлі.
На наш погляд, дана емпірична
оцінка імпліцитно фіксує необхідність подолання такого становища в будівельному
комплексі, нова якість якого дозволить знизити рівень його лімітує впливу на
розвитку галузевого комплексу України і повністю задовольнити потребу
вітчизняної економіки в будівельній продукції.
Така трансформація,
ймовірно, буде являти собою комплексний процес, в рамках якого підвищення
якості будівельної продукції і зниження термінів її виробництва до 1-1,5 року
при одночасному скороченні матеріалоємності будівельних процесів потребують
зміцнення власної матеріально-технічної бази будівельного комплексу. Формування
такої бази в значній мірі стимулювало об'єктивно назріваючої потребою в
інноваційній реконструкції виробничого апарату країни, а також розвитком нових
регіонів і територіальним розширенням вже існуючих агломерацій.
Саме незаповнені ніші
житлового ринку формують масштабний запит на нову динаміку житлового будівництва,
зокрема економічного і комфортного житла, а також інтенсивного
інфраструктурного розвитку територій.
Важливість поставлених завдань
вимагає детального і глибокого дослідження сучасних негативних тенденцій
розвитку будівельної сфери, які можуть бути визначені в контексті
науково-практичного аналізу сучасного стану інвестиційно-будівельної комплексу вітчизняної
економіки, специфіки її розвитку з урахуванням структурних особливостей самого
будівельного комплексу, його виробничого потенціалу.