Право/2. Административное и финансовое право

Фур І.П.

Національний авіаційний університет, Україна

Підготовка авіаційного персоналу: адміністративно-правовий аспект

Для створення умов соціально-економічного розвитку України, покращення конкурентоздатності державної економіки та безпеки транспорту урядом була ухвалена «Транспортна стратегія України на період до 2020 року», яка спрямована на підтримку раціонального та ефективного функціонування транспортної галузі. В зазначеному акті одним із пріоритетних напрямків авіаційної галузі є розроблення вимог щодо рівня кваліфікації та професійної підготовки авіаційного персоналу з питань авіаційної безпеки[1].

Тому, найважливішим завданням кадрової політики авіаційної галузі є забезпечення людськими ресурсами - персоналом нової формації і високої кваліфікації, фахівцями, здатними не тільки налагодити виробництво з високою економічною ефективністю, а й підтримувати високий рівень безпеки польотів та авіаційної безпеки. Залучення льотного або інженерного персоналу, який не відповідає вимогам рівня кваліфікації призводить до жахливих результатів за якими слідують авіаційні події (інциденти, аварії, катастрофи).

Відповідно до Повітряного кодексу України [2], до авіаційного персоналу належать особи, які пройшли спеціальну фахову підготовку, мають відповідне свідоцтво і здійснюють льотну експлуатацію, технічне обслуговування повітряних суден, організацію повітряного руху, технічну експлуатацію наземних засобів зв'язку, навігації, спостереження.

До того ж законодавець до осіб авіаційного персоналу України визначив наступні вимоги (ст. 49 ПК України) [2]: по-перше, особа авіаційного персоналу, має відповідати кваліфікаційним вимогам за професійною ознакою, станом здоров'я та мати належним чином оформлене свідоцтво відповідно до авіаційних правил України; по-друге, свідоцтво видається окремо на кожну спеціальність осіб авіаційного персоналу. У свідоцтво можуть вноситися відмітки про право виконання деяких функцій, передбачених іншими спеціальностями; по-третє, особа авіаційного персоналу зобов'язана мати при собі свідоцтво під час здійснення професійної діяльності та здійснювати таку діяльність відповідно до умов і обмежень, передбаченими свідоцтвом.

 При цьому наявність свідоцтва є необхідним для таких спеціальностей осіб авіаційного персоналу: пілот повітряного судна; диспетчер управління повітряним рухом (диспетчер служби руху); персонал з технічного обслуговування повітряних суден; члени випробувального екіпажу; член екіпажу пасажирського салону (бортпровідник); диспетчер із забезпечення польотів.

Професійний відбір авіаційного персоналу може зпрогнозувати їх поведінку в певній ситуації. Процедура професійного відбору кандидатів на авіаційні посади складається з чотирьох базових елементів: оцінка характерологічних особливостей (сфера поведінки); оцінка вищих психічних функцій (когнітивна сфера); оцінка психофізіологічних процесів (емоційна сфера); оцінка командної взаємодії (сфера поведінки).

Основні критерії підбору авіаційних фахівців в Україні, визначені в Повітряному кодексі України та в Програмі підготовки авіаційного персоналу в галузі авіаційної безпеки [3], яка розроблена з метою впровадження вимог щодо підготовки авіаційного персоналу служб авіаційної безпеки, а також авіаційного персоналу, що має відношення до авіаційної безпеки, у відповідності до стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації(IКАО) та Європейської конференції цивільної авіації(ЕКЦ).

Професійна підготовка авіаційного персоналу – система організаційних, дидактичних і технічних заходів, спрямованих на реалізацію змісту професійної освіти певного кваліфікаційного рівня (рейтингу) відповідно до міжнародних та державних стандартів і вимог виробництва.

Цивільна авіація має широко розвинену систему підготовки льотних кадрів, що включає в себе льотні училища (вищі та середні навчальні заклади), а також мережу навчально-тренувальних центрів (НТЦ). Вимоги до навчальних закладів з підготовки персоналу аеронавігаційного обслуговування визначаються Правилами сертифікації навчальних закладів цивільної авіації України з підготовки спеціалістів з організації повітряного руху (Наказ Міністерства транспорту України від 02.04.2004 № 275).

Система підготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу цивільної авіації України сьогодні залишається недосконалою і не відповідає вимогам ІКАО та ЄС. Тому, удосконалення порядку підготовки авіаційного персоналу пропонуємо здійснювати шляхом: впровадження міжнародних стандартів у навчальних закладах України щодо отримання авіаційним персоналом теоретичних та практичних знань в галузі цивільної авіації, відпрацювання технологічних та експлуатаційних процедур на тренажерах; забезпечення стажування студентів авіаційних закладів в авіакомпаніях, у провайдерів з аеронавігаційного обслуговування та на інших підприємствах цивільної авіації; удосконалення нормативно-правової бази та процедур сертифікації авіаційного персоналу України; впровадження навчальних планів та програм початкової, спеціальної підготовки та стажування на робочих місцях за стандартизованою методологією IКAO, Євроконтролю.

Література:

1. Pозпоpядження Пpо схвaлення Тpaнспоpтної стpaтегiї Укpaїни нa пеpiод до 2020 pоку [Eлeктpoнний pecуpc]. – Peжим дocтупу: http://zakon2 .rada. gov.ua/laws/show/z0393-07

2. Пoвiтряний кoдeкc Укрaїни [Eлeктрoнний рecурc]. – Рeжим дocтупу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/

3. Наказ Міністерства транспорту та зв’язку «Про затвердження Програми підготовки персоналу з авіаційної безпеки» України від 18.06.07 № 508, //Офіційний вісник України від 20.07.2007 2007 р., № 50, / N 57, 2007, стор.95)