Черкаска Валерій Володимирович

к.держ.упр., докторант Міжрегіональної академії управління персоналом

ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА АГРАРНОГО СЕКТОРА

Сукупний потенціал пропонованих заходів в процесі переходу до сталого розвитку може бути повністю реалізований тільки за умови паралельного вдосконалення інституційно-правової системи, яка регулює функціонування продовольчого ринку.

Даний напрямок передбачає, з одного боку, стимулювання платоспроможного попиту на аграрну продукцію і підтримання доходів населення, з іншого - розвиток трансакційних (посередницьких) структур, а також формування відповідної інфраструктури.

Удосконалення державної системи підтримки споживачів передбачає, перш за все, поглиблення диференційованого підходу до споживача, більш ретельне вивчення попиту різних дохідних груп, диверсифікацію пропозиції продовольства і сільськогосподарської сировини, рішення методичних і організаційних проблем, пов'язаних з індексацією доходів, визначенням величини прожиткового мінімуму і наданням соціальної допомоги [1, C. 89].

При цьому важливе завдання - створення на базі функціонуючих в Україні інформаційно-консультаційних центрів, маркетингових структур, здатних здійснювати безперервний моніторинг і доводити до відома учасників продовольчих ринків своєчасну і точну інформацію про їх кон'юнктурі. Ефективною, на наш погляд, буде централізація ринкових досліджень і маркетингової інформації, організована за принципом «місцевого утворення - регіон» із застосуванням комп'ютерних мереж в режимі «on-line» [2, C. 213].

Розвиток трансакційних структур слід здійснювати в напрямку створення ефективного інституту посередників. Актуальність даної проблеми обумовлена тим, що значна частина трансакційних витрат сільгоспвиробників обумовлена високими торгово-посередницькими націнками. Крім того, про нерозвиненості ринкових інститутів і низьку економічну культуру суб'єктів продовольчого ринку свідчить надмірне число посередників.

У даній ситуації видається доцільним розвиток таких великих посередницьких структур як оптові продовольчі ринки, біржі. Укрупнення організацій-посередників дає значну економію витрат (торгових, транспортних, складських, пошуку інформації та ін.), розширює можливості автоматизації, створює додаткові робочі місця, дає змогу вдосконалювати процеси оформлення угод. Формування центрів оптової торгівлі передбачається здійснювати на конкурсних засадах за наявності контролю з боку владних структур [3, C. 33].

Зарубіжний досвід підтверджує важливість системи оптових продовольчих ринків. Більш ніж в тридцяти країнах світу вони займають ключові позиції в забезпеченні населення продовольством, як точки концентрації продукції, де існує конкуренція, яка обумовлює оновлення асортименту, підвищення якості реалізованих товарів.

У процесі формування інституціонального середовища аграрного сектора особлива увага повинна бути приділена проблемі пошуку нових, оптимальних в нинішній економічній обстановці організаційно-правових форм консолідації сільськогосподарських, промислових та інших підприємств, розвиток нових механізмів взаємовідносин між господарюючими суб'єктами на продовольчому ринку. До таких форм можна віднести створення фінансово-промислових груп, агрохолдингів та інших інтегрованих структур в АПК.

Збалансована і розвинена агропродовольча система характеризується інтенсивними раціональними міжгалузевими зв'язками, оптимальною структурою, в основі якої лежить принцип еквівалентного міжгалузевого обміну.

Сформоване за роки ринкових реформ недосконалість міжгалузевих взаємовідносин в АПК спричинило за собою зростання виробничих витрат, збільшення частки трансакційних витрат в структурі ціни, негативно відбилося на кон'юнктурі продовольчого ринку.

У багатьох регіонах ЛПГ стали найбільш прийнятною формою ведення сільськогосподарського виробництва, взяли на себе основне навантаження щодо забезпечення населення продовольством. Разом з тим, на наш погляд, потенціал господарств населення до теперішнього часу практично вичерпаний. Основним стимулом їх розвитку в 90-і рр. стала боротьба сільського населення за фізичне виживання в умовах катастрофічного падіння виробництва, що супроводжується гіперінфляцією. З підйомом економіки і зростанням реальних наявних доходів населення обсяг продукції ЛПГ стане скорочуватися. Зазначений факт вже знаходить своє підтвердження в Україні, де зростання реальних доходів населення в останні роки супроводжується тенденцією до скорочення частки підсобних господарств в загальному обсязі виробництва за всіма основними видами сільгосппродукції.

Література:

1. Гайдуцький Г.І. Госпрозрахунковий механізм міжгалузевих зв’язків в АПК / Г.І. Гайдуцький.– К.: Урожай, 1999.– 179 с.

2. Дацій Н.В. Інвестиційна безпека інноваційного розвитку економіки // Інноваційно-інвестиційна і технологічна безпека трансформації регіональних економічних систем: монографія ; за науков ред. М.А. Хвесика. – Київ, Наукова думка НАН України, 2013. – С.177-236.

3. Oлeкceнкo Р.I. Тeoрeтичнi пoгляди нa кoнкурeнцiю, її рoль в aргрaрнoму ceктoрi eкoнoмiки / Р.I. Oлeкceнкo // AгрoCвiт. – 2008. – №7. – C. 30-35.