Ковальчук В.Ю., Білецька Л.С., Стасів Н.І.,  Силюга Л.П.

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка,

Львівська область, Україна

 

Роль проблемного навчання математики

в активізації  інноваційної діяльності майбутніх учителів початкової школи


           На сучасному етапі розвитку українського суспільства особливу роль відіграє інноваційний потенціал нації, що потребує формування особистостей, здатних системно й конструктивно мислити, швидко знаходити потрібну інформацію, приймати нестандартні рішення, створювати принципово нові ідеї в різних галузях знань, що формує соціальне замовлення на нові підходи в системі освіти, нове педагогічне мислення, нове ставлення педагога до своєї діяльності, результатом якої має бути формування майбутнього вчителя з інноваційним стилем діяльності. Для цього в освітній сфері має панувати атмосфера творчості, постійного пошуку, які є живильним середовищем для нових ідей та досягнень [2].

Математичні виклики ХХІ століття зумовили потребу у визначенні стратегії реформування освіти, пошуку інноваційних шляхів становлення 12-річної середньої школи, яка б створювала сприятливі умови для розвитку й саморозвитку особистості як творця й проектувальника свого життя, ос­во­єн­ня учнями життєвої, соціальної компетентності, “Закон України “Про загаль­ну середню освіту”, “Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа)”.

Вплинути на традиційний процес навчання, підвищити його ефектив­ність, спрямувати його на розвиток особистості учня, на наш погляд, може підготовка майбутніх учителів до використання інтерактивних технологій у навчанні молодших школярів. Впроваджувати новітні педагогічні технології у практику початкової школи під час вивчення математики необхідно за інтерак­тив­ною моделлю, використовуючи ділові та рольові ігри, дискусії, фронтальне опитування, круглий стіл, дебати, а в іншому – за пасивною та активною моделями (лекція-монолог, пояснення нового матеріалу вчителем, демонстра­ція, бесіда, дискусія, фронтальне опитування).

При використанні пасивної моделі навчання можна подати великий за обсягом матеріал за короткий час учням, усі  слухачі одночасно сприймають матеріал і витрачається мало часу на розповідь або пояснення. Проте учні пасивні, не спілкуються ні між собою, ні з учителем, не виконують ніяких завдань і вчителю важко зрозуміти якісь засвоєння поданого матеріалу, також відсутній контроль за завданнями.

При використанні активних форм подання матеріалу  спостерігається високий рівень засвоєння інформації (проблемний метод), збільшення кількості учнів, які одночасно можуть сприймати інформацію, зростає відсоток засвоєння матеріалу, велику роль відіграє майстерність педагога відіграє в організації такого навчання, в даному випадку учитель може проконтролювати надані учням знання.

Проблемність у навчанні, як переконують педагогічний досвід і спе­ціальні дослідження, – важливий засіб розвитку самостійності і активності учнів, їх твор­чого ставлення до оволодіння суспільно­­–історичним досвідом в процесі навчання і виховання. Проблемність – важливий структурний елемент розвива­льного навчання. Її головна функція – розвиток творчих можливостей особис­тості. Слід також мати на увазі, що сам процес проблемного навчання може здійснюватися на різних рівнях. У сучасній педагогіці виділяють такі рівні [1]:

1) проблемний виклад навчального матеріалу вчителем;

2) частково-пошуковий рівень проблемного навчання, коли учні залучаються вчителем до розв’язування проблем тільки на окремих його етапах, а саму проблемну ситуацію створює вчитель;

3) проблемну ситуацію створює теж вчитель, а розв’язують її учні в процесі самостійної діяльності;

4) учні самі бачать і формують проблему, самі розв’язують її.

Кожний із зазначених рівнів проблемного навчання відрізняється від наступного вищою мірою пізнавальної активності і самостійності учнів.

Важливо, щоб способи розв’язання навчальних проблем поставали перед учнями і засвоювалися  ними у вигляді такої системи дій, яка, формую­чись на конкретному матеріалі, була б застосовною в різноманітних за характером і змістом ситуаціях. Зрозуміло, що досягти цього не можна на основі кількох уроків. Потрібна тривала робота, спрямована на узагальнення способів розв’язування подібних за змістом навчальних проблем у межах кожного розділу програми.

Проблемний підхід до навчання насамперед передбачає проведення на заняттях спеціальної підготовчої роботи, спрямованої на активізацію інноваційної дія­ль­ності майбутнього вчителя. Підготовчі завдання пропо­нуються перед вив­чен­ням нового ма­те­ріалу і на уроці, і як домашні. Наприклад, використання підготовчих завдань, які активізують увагу студента, служать базою для створення проблемної ситуації і самостійного розв’язання навчальної проблеми. Наприклад, усні вправи, зокрема, усна лічба, є ефек­тивним засобом створення  проблемної ситуації і вироблення в майбутнього вчителя пошу­кових умінь.

Отже, з метою забезпечення ефективності підготовки вчителя почат­кової школи, визначені такі педагогічні умови, які сприяли б формуванню інноваційного стилю діяльності: стимулювання учителів до досягнення успіху в професійно-педагогічній діяльності; націлення на використання інновацій у професійній діяльності; діагностики і корекції сформованості інноваційного стилю професійної діяльності вчителя в процесі навчання; орієнтування форм, методів, прийомів і засобів навчання організації навчального процесу на особистість учня.

1.       Коваленко В.Г., Тесленко І.Ф. Проблемний підхід до навчання математики – К.: Освіта, – 2005. –156с.

2.       Мокрогуз О.П. Інноваційні технології на уроках математики – Х.: Основа, 2005. – 192 с.