Мельничук І. С.,

студентка НН ЮІ Національного авіаційного університету, м. Київ, Україна

Толкачова І. А.,

к.ю.н., доцент

Національний авіаційний університет, м. Київ, Україна

РЕФОРМА АДВОКАТУРИ В УКРАЇНІ

На сьогодні, велика кількість справ (цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських та інших) вирішується шляхом подання позовів до судів. Обидві сторони мають свого представника чи захисника під час вирішення справи. Відповідно до законодавства України кожен має право на захист своїх інтересів в суді, а також на правову допомогу під час вирішення таких справ. Саме з такою метою і діють адвокати.

Адвокатура є добровільним професійним громадським об’єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб. Адвокати в Україні здійснюють свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму й конфіденційності [1, c.113].

Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування, склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю [2].

Кожна людина може самостійно обирати свого захисника, проте в деяких випадках, передбачених законодавством, така правова допомога надається безоплатно, адже не всі спроможні сплатити певну суму коштів для захисту своїх прав та інтересів.

До цього часу захисниками в суді могли виступати не тільки адвокати, а й кваліфіковані юристи. Проте, відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI представлення інтересів фізичних та юридичних осіб в судах усіх юрисдикцій буде здійснюватися тільки адвокатами. Тобто встановлюється монополія адвокатів на представлення інтересів в судах. При цьому істотно ускладнюється процедура допуску до адвокатської діяльності.

До прийняття даного Закону монополія адвокатів поширювалась тільки на кримінальний процес. У цивільному, господарському процесах представником могла бути будь-яка людина, що має довіреність. Тобто юрист, що володіє знаннями в тій чи іншій сфері, окрім кримінальної, міг спокійно працювати, не стаючи адвокатом. Тому переважна більшість юристів працювала без отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Необхідність введення адвокатської монополії пояснюється бажанням підвищити кваліфікаційний рівень представників у судах. Перевагою монополії адвокатури на представництво в суді є і наявність відповідальності для несумлінних адвокатів, що є запорукою реалізації права саме на професійну правничу допомогу, оскільки загроза накладення дисциплінарного стягнення є підставою для недопущення зловживань процесуальними правами, чого не варто очікувати від інших фахівців у сфері права.

Також, не менш важливим є те, що збільшення кількості адвокатського корпусу повинно знизити вартість адвокатських послуг через підвищення рівня конкуренції. Більш того, введення адвокатської монополії позитивно вплине на державний бюджет, оскільки для адвокатів не передбачені спрощені системи оподаткування, на відміну від компаній, які здійснюють діяльність з надання правової допомоги у вигляді юридичних чи фізичних осіб – підприємців.

Беззаперечно, для введення адвокатської монополії необхідно підвищити вимоги доступу до професії. Позитивним в даному випадку прикладом є Сполучені Штати Америки. В США для здійснення адвокатської діяльності необхідно одержати ліцензію на «практику права» від спеціальної профорганізації (суду чи бару – спільноти правників певної юрисдикції, які уповноважені приймати в адвокати). Для того, щоб стати адвокатом необхідно пройти певні етапи, а саме: отримати вищу освіту, навчаючись в акредитованій юридичній школі, та власне отримати ліцензію, яка необхідна для здійснення практичної діяльності, зокрема, представництва в суді. Незважаючи на таку процедуру доступу до професії, на сьогоднішній день 70% юристів США є практикуючими адвокатами [3, с. 203].

Реформа адвокатури є досягненням правової системи України, оскільки повинна дати можливість перейняти досвід високорозвинутих країн світу та вивести судовий процес на новий рівень. Але, не факт, що монополія адвокатів забезпечить надання якісної правової допомоги і кожен громадянин нашої держави зможе бути впевнений в тому, що його права будуть захищати досвідчені адвокати.

Література:

1. Зейкан Я. П. Адвокат: навички професії : практ. посіб. / Я. П. Зейкан. – 2-ге вид., стер. – К. : КНТ : Вид. Ліпкан О. С., 2011. – 788 с.

2. Про адвокатуру та адвокатську діяльність : Закон України від 5 липня 2012 року № 5076-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 27. – Ст. 282.

3. Організація судових та правоохоронних органів : підручник / Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого ; за ред.: І. Є. Марочкін. – Х. : Право, 2013. – 448 с.