Кузьмук Б. І.,

студент НН ЮІ Національного авіаційного університету, м. Київ, Україна

Толкачова І. А.,

к.ю.н., доцент

Національний авіаційний університет, м. Київ, Україна

ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

На сучасному етапі становлення правової держави проблема розвитку громадянського суспільства є дуже актуальною, оскільки вона відіграє важливу роль у забезпечені правових засад життєдіяльності громадян України, формуванні розвинутої політичної системи.

На жаль, розвиток громадянського суспільства в Україні відбувається в неквапливому темпі. Причиною цього є те, що велика частина українських громадян не розуміє важливості демократичних перетворень, а до того ще, доволі вагома частина суспільства тяжіє до повернення радянського режиму. Негативною тенденцією розвитку сучасного суспільства України є його маргіналізація. Доказом цього є значний розрив між задекларованою та дійсною участю громадян у громадській діяльності. Так, за декілька останніх років значна частина громадян взяла участь у страйках, демонстраціях. Участь людей у вказаних акціях, насамперед, пов’язана з вирішенням соціальних проблем. Крім того, після Революції Гідності 2014 року значна частина українських громадян зневірилися у політиках, а тому якщо вони і беруть участь у акціях на підтримку того чи іншого політичного діяча то лише за певну винагороду. Дослідження показують, що членство в організаціях громадянського суспільства знаходиться на рівні 12%-15%, де найбільший відсоток участі належить профспілкам (19,6%), політичним угрупуванням (8,9%), спортивним та молодіжним асоціаціям. Членство в недержавних організаціях знаходиться на рівні 6.2% [1, c. 121].

Ще одним негативним моментом є розпорошеність громадських організацій. В Україні, на сьогодні, діє більше ніж 110 професійних спілок, хоча, багато з них копіюють функції один одного. Бездіяльність згаданих формувань підриває довіру українців до принципу професійної спілки як такої [2, c. 278].

Значні проблеми виникають і у зв’язку із домінуванням авторитарного принципу формування владних інституцій, який відображається і на створенні громадських організацій. Мабуть, всім відомі випадки добровільно-примусового вступу до профспілок або інших громадських утворень.

Країни Західної Європи, громадянське суспільство яких вже перебуває на значно вищому етапі розвитку, законодавчо врегулювали європейські стандарти громадянського суспільства. У зв’язку із цим, було прийнято Рекомендацію Комітету Міністрів держав-членів Ради Європи від 10.10.2007 р. «Про правовий статус неурядових організацій у Європі», у якій зазначається перелік невідповідностей європейським нормам у сфері законодавчого регулювання діяльності об’єднань громадян в Україні [3, c. 17].

Враховуючи вищезазначене, можна зробити висновки, що для успішного розвитку громадянського суспільства в Україні необхідні наступні заходи:

- розширення масової бази влади, підвищення політичної культури населення, створення нових можливостей участі громадян в управлінні державними і суспільними справами;

- активізація процесу роздержавлення усіх сфер суспільного життя, формування справжніх інститутів громадянського суспільства як ринкового так і неринкового характеру (благодійні фонди, споживчі товариства, клуби за інтересами, товариства, асоціації тощо);

- розширення сфери судового захисту прав і свобод людини, формування поваги до права та закону;

- зміцнення свободи інформації і гласності, відкритості суспільства на основі щонайширших зв’язків із зарубіжним світом;

- піднесення рівня суспільної свідомості, подолання явищ соціальної пасивності.

Враховуючи особливості перехідного часу, в якому знаходиться Україна, має бути приведена в життя така концепція співвідношення особи, суспільства і держави, яка дозволила б сприяти формуванню вільної особи з високою політичною, економічною і правовою культурою, яка усвідомлює свою цінність і гідність. Ця концепція передбачає, що епіцентром громадянського суспільства є людина, її права, свободи й інтереси, тому є необхідність створити умови для нормальної життєдіяльності людини, захисту її прав і свобод [4, c. 128].

Отже, iз всього вищезазначеного можна зробити висновок, що громадянське суспільство у країнах Західної Європи, в порівнянні з Україною, перебуває на значно вищому щаблі розвитку. Тому держава має здійснювати процес його створення шляхом поєднання українського та європейського досвіду. Для успішного розвитку громадянського суспільства перш за все необхідно підвищити правову культуру населення, створити реальний механізм реалізації прав та свобод, гласності та свободи слова, створити можливості для участі громадян в управлінні державою.

Література:

1. Кочетков О. П. Про формування громадянського суспільства / О. П. Кочетков // Соціально-політичні науки. – 1992. – № 1. – 196 с.

2. Кудряченко А. І. Політична система і громадянське суспільство: європейські і українські реалії: Монографія / А. І. Кудряченко. – К.: НІСД, 2007. – 396 с.

3. Кравченко Л. О. Розбудова українського громадянського суспільства: крізь призму бачення окремих проблем / Л. О. Кравченко, М. В. Цимбалюк // Право України. – 2003. – № 10. – С. 17–21.

4. Михайловська О. В. Інститути громадянського суспільства і формування ідеології модернізації в Україні / О. В. Михайловська // Політичний менеджмент. – 2006. – № 3. – 176 с.