Право/2. Административное и финансовое право

Лазоренко Я. В.

Національний авіаційний університет, Україна

Методи публічного адміністрування

в сфері цивільної авіації

Більшість сучасних вітчизняних вчених–адміністративістів віддають перевагу терміну «публічна адміністрація», який акумулює у собі дві складові – «публічна» (спільна, доступна для всіх, яка служить всім, поєднує у собі державну (національну) та самоврядну (територіальну)) та «адміністрація» (відтворює реальний зміст і сутність виконавчої організуючо–сервісної діяльності публічної влади). Термін «публічна адміністрація» – складний і включає дві складові – організаційну (інституційну) як вказівку на суб’єктний склад і процедурну - «діяльність публічної адміністрації» (точка зору В.П. Тимощука, А.М. Школика), або ж «публічне адміністрування» (точка зору В.К. Колпакова). Публічне адміністрування (діяльність публічної адміністрації) – це сукупність організаційних дій, діяльності та заходів, які виконуються різними суб’єктами та інституціями на основі закону та у межах, визначених законами для досягнення публічного інтересу (М. Кулєша, А.М. Школик)[1, с.104].

Зазвичай під методом розуміється спосіб пізнавального пошуку або сукупність прийомів якої-небудь діяльності. Видається необхідним виокремлення методів як самостійного елемента механізму публічного адміністрування у сфері цивільної авіації. До того ж під методами галузевого публічного адміністрування слід розуміти способи владно-впорядковуючого впливу на суспільні відносини у сфері цивільної авіації, що покликані забезпечити виникнення, перетворення або припинення таких відносин.

На думку І.Д. Пастух, форма є первинною щодо методу. Вона показує, що конкретні дії публічної адміністрації здійснюються шляхом оформлення їх, наприклад, у правовий акт, що тягне за собою юридичні наслідки. Метод, у свою чергу, дає можливість побачити характер взаємовідносин між суб’єктом та об’єктом впливу. Він обов’язково знаходить своє вираження у формі публічного адміністрування [2, с. 226].

Інтегративною ознакою в діяльності цивільної авіації є «безпека». Так, в п.1 ст. 5 Повітряного кодексу України (ПКУ)[3] зустрічаємо, що Державна авіаційна служба України як уповноважений орган з питань цивільної авіації реалізує державну політику і стратегію розвитку авіації та здійснює державне регулювання діяльності за одним із таких напрямків – здійснення комплексних заходів щодо забезпечення безпеки польотів, авіаційної, екологічної, економічної та інформаційної безпеки. Крім того, уточненням поняття безпеки авіації як складної системи слугує норма в статті 10 ПК України, в якій закріплено, що безпека авіації (ціле) складається з (частин) безпеки польотів, авіаційної безпеки, екологічної безпеки, економічної та інформаційної безпеки. Поняття «безпека польотів» законодавець визначив як стан, за якого ризик шкоди чи ушкодження обмежений до прийнятного рівня (п. 21ст.1 ПКУ).

На думку А.В.Філіппова, до методів адміністративно-правового забезпечення безпеки польотів слід віднести методи субординації і реординації та метод координації. Останнім часом важливого значення для адміністративно-правового забезпечення безпеки польотів в Україні та за її межами, набуває метод адміністративного договору, коли ряд повноважень державних органів делегуються недержавним суб’єктам. Особливе місце відіграють методи переконання, заохочення та примусу і адміністративно-правовому забезпеченні безпеки польотів. Метод переконання застосовується переважно у формі пропаганди, навчання: ознайомлення з технікою безпеки, правилами, інструкціями, технічними нормами. «Метод заохочення в сфері забезпечення безпеки польотів виступає до цих двох скоріше як допоміжний, оскільки не може застосовуватись самостійно» [4, с. 22]. Він може виявлятися у формі вручення державних нагород, преміювання, забезпечення житлом.

Суб’єкти забезпечення безпеки польотів у авіаційному транспорті, на думку Р.А.Калюжного [5, c.38], використовують певний «набір» методів, як правило, двох: переконання та примусу. Особливе місце посідає метод переконання, який дуже тісно пов’язаний із профілактикою та адміністративним примусом (ці заходи не можна відокремлювати й розглядати один від одного, оскільки між ними існує діалектична єдність). Переконання являє собою систему заходів виховного, роз’яснювального, заохочувального характеру, спрямованих на формування у суб’єктів правовідносин, що складаються на авіаційному транспорті, розуміння необхідності чіткого виконання вимог законів та інших правових актів.

Водночас, як свідчить практика, найбільш ефективним способом впливу на поводження й діяльність осіб, які перешкоджають здійсненню функцій, покладених на систему забезпечення безпеки польотів, є метод адміністративного примусу. Цей метод, на думку більшості вчених-правників, складається із заходів адміністративного попередження, заходів адміністративного припинення та адміністративної відповідальності.

Література:

1. Публічне адміністрування в Україні в умовах реформування (адміністративно-правовий аспект): навчальний посібник для студентів юридичних факультетів / Т.О. Коломоєць, П.С. Лютіков. – Запоріжжя: ЗНУ, 2013. – 300 с.

2. Курс адміністративного права України : підручник / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух та ін. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 872 с.

3. Повітряний кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.

4. Філіппов А. В. Безпека цивільної авіації як комплексне поняття / А. В Філліпов // Наукові праці Національного авіаційного університету. Повітряне і космічне право: Юридичний вісник. – К. : Вид-во Нац. авіац. ун-ту «НАУ-друк», 2007. – № 3. – С. 21–25.

5. Калюжний Р. А. Форми та методи адміністративно-правового забезпечення безпеки авіаційних перевезень / Р. А. Калюжний // Наше право. – 2012. – № 1. – Ч. 1. – С. 36–42