Костяна І. Ю.,

студентка НН ЮІ Національного авіаційного університету, м. Київ, Україна

Толкачова І. А.,

к.ю.н., доцент

Національний авіаційний університет, м. Київ, Україна

ОСНОВНІ ГАРАНТІЇ ДЕПУТАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Статтею 80 Конституції України проголошено, що народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність. Депутатська недоторканність є не суб’єктивним правом, привілеєм окремого індивіда, а складовою статусу народного депутата України [1]. Як у теорії так і у практиці конституціоналізму розрізняють певні складові депутатської недоторканості. Їх називають депутатський індемнітет та імунітет.

Принцип депутатського індемнітету (від лат. indemnitas – беззбитковість) полягає в тому, що народний обранець не несе юридичної відповідальності за свої діяння в якості парламентарія. Це означає, що юридична відповідальність не наступить внаслідок голосування та висловлювань народного депутата у Верховній Раді України та ін. Тобто індемнітет означає звільнення від відповідальності за висловлення власної думки та волі. Депутатський індемнітет має своє вираження у ч. 2 ст. 80 Конституції України. Так, народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп [2]. Зі змісту статті випливає, що в нашій державі індемнітет має певні обмеження, а саме у випадках, коли має місце некоректна поведінка по відношенню до інших членів парламенту. Варто сказати, що серед країн Європи такі обмеження є поширеною практикою.

Імунітет (від лат. immunitas – звільнення, свобода) означає юридичну недоторканність депутата. В Конституції України є пряма вказівка на те, що народні депутати не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані. Основне призначення цього привілею полягає в убезпеченні депутата від необґрунтованого тиску, переслідувань правоохоронних органів виконавчої влади, а також у забезпеченні незалежності суджень народних обранців. Але обмежень на відміну від індемнітету, імунітет не має, фактично, його можна назвати абсолютним. В Україні депутата не можна без згоди Верховної Ради України затримати навіть у тому випадку, якщо його застали на місці скоєння особливо тяжкого злочину. Такого абсолютного імунітету не існує в жодній іншій демократичній країні.

На сьогодні, в Україні точаться постійні суперечки пов’язані зі скасуванням депутатської недоторканості. Незважаючи на те, що недоторканість виступає однією з основних гарантій прав опозиції, факт того, що депутатський імунітет не має жодних обмежень, є першопричиною зловживання народними обранцями своїми повноваженнями.

На шляху до скасування привілею депутатського імунітету стоїть ряд проблем. Першочерговим і найголовнішим є те, що саме скасування має відбутися в порядку внесення змін до Конституції України, а це складний процес. До того ж, депутатські привілеї нерідко стають основною ціллю для корумпованого народного обранця, а повинні бути лише допоміжним засобом, гарантом незалежності депутата, його винагородою за доброчесну працю. Також, процедура зняття з конкретного депутата недоторканості є достатньо довгою і складною, що дає йому достатньо часу втекти з країни, якщо йому загрожує арешт.

Висловлюються точки зору з приводу того, що імунітет вже можна вважати анахронізмом так як в сучасному світі цей інститут абсолютно непотрібний у правових системах. Основним аргументом цієї тези виступає невідповідність депутатських привілеїв основним принципам конституційного права та засадами рівності громадян.

Тим не менше, можна зробити висновок про те, що частіше за все політики та експерти у сфері конституційного права не мають достатньо вагомих аргументів проти скасування депутатської недоторканості.

Отже, підсумовуючи вищезазначене, можна сказати що, на даному етапі конституційного розвитку України малоймовірним є факт скасування депутатська недоторканості і, на нашу думку, цього робити не можна, адже, народні депутати є представниками українського народу. Щоб захищати його вони повинні мати певні гарантії захисту. Тим не менше, необхідно запровадити обмеження депутатського імунітету у разі вчинення народними депутатами тяжких або особливо тяжких злочинів на прикладі зарубіжних країн.

Література:

1. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 17, частини другої статті 27 Закону України «Про статус народного депутата України» (справа про гарантії діяльності народного депутата України): Конституційний Суд; Рішення від 10.04.2003 № 7-рп/2003.

2. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

3. Проект Закону України «Про внесення змін до Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України та суддів» № 1776 від 16 січня 2015 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=53602.