Матвійчук Я. Ю.,

студентка НН ЮІ Національного авіаційного університету, м. Київ, Україна

Толкачова І. А.,

к.ю.н., доцент

Національний авіаційний університет, м. Київ, Україна

ОСОБЛИВОСТІ РЕФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ

ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ

В процесі розбудови демократичної, правової, суверенної держави, реформування правоохоронних органів, в тому числі і Національної поліції, є одним з першочергових кроків.

Реформа Національної поліції, яка проводиться на сучасному етапі, покликана змінити репресивну модель правоохоронних органів на демократичну, яка повинна бути направлена на захист прав, свобод і законних інтересів громадян України, забезпечення публічної безпеки і порядку, надання послуг в правоохоронній сфері.

Так, 7 листопада 2015 року набув чинності Закон України «Про Національну поліцію», що стало новою сторінкою в історії діяльності правоохоронних органів. У зв’язку з тим, що Закон чинний вже більше року, вже можна окреслити низку виявлених питань.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про Національну поліцію» Національна поліція – є центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству, шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку [1].

Першим недоліком названого Закону є те, що занадто багато робочого часу витрачається на внутрішню організацію діяльності поліції, не пов’язаної з безпосереднім виконанням покладених на поліцейських обов’язків, захист прав, свобод та законних інтересів громадян. Безсумнівно, що без кадрової та іншої внутрішньо-організаційної роботи орган не буде працювати. Ця робота повинна бути оптимізована і кожна дія має бути спрямована на підвищення ефективності виконання основних завдань, покладених на поліцію, направленої на протидію адміністративним та кримінальним правопорушенням, а також надання поліцейських послуг в інших сферах відповідно до покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 11 Закону «Про Національну поліцію» рівень довіри населення до поліції є найголовнішим критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції. Оцінка рівня довіри населення до поліції проводиться незалежними соціологічними службами в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України [1].

Проте, відповідна Постанова Кабінету Міністрів про оцінку рівня довіри населення до поліції до сьогодні не ухвалена, тому досі не запущений процес визначення ефективності роботи поліції за новими критеріями, які базуються на якісних, а не кількісних показниках. Отже, продовжує діяти ще радянська система показників кількості оцінки роботи поліцейських, яка відносно легко піддається викривленню та містить інформацію, яку суспільство не може перевірити ніяким чином. Важливим моментом є те, що відсутність зазначеного порядку блокує дію і іншої не менш важливої норми, якою є стаття 87 Закону. Вона місить положення про те, що обласні, міські та районні ради уповноважені висловлювати недовіру керівникам територіальних підрозділів поліції лише за результатами оцінки діяльності органу поліції. 

До цього всього чимало «робочих моментів» в Законі залишаються невизначеними. Наприклад, Законом визначені основні повноваження та завдання поліції. Посилаючись на п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», варто зазначити, що поліція, згідно покладених на неї завдань, доставляє у певних випадках затриманих осіб, або ж підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення [2]. Проте, стаття не містить вказівок куди саме працівник поліції повинен доставити затриманих чи підозрюваних осіб: в суд, до поліції, до слідчого? Тобто існують деякі прогалини в законодавстві, що і призводить до проблем діяльності поліції.

Наступним недоліком є те, що в Законі збереглася стара практика присвоєння спеціальних звань. Однак сучасний європейський досвід, на який орієнтуються автори законопроектів, демонструє прив’язку звання до посади. Тобто, із підвищенням у посаді має підвищуватися і звання, повинна діяти система заслуг та знищена практика призначення на посади за партійними ознаками, кумівство.

Не варто повністю критикувати Закон України «Про Національну поліцію», оскільки він є першим важливим кроком на шляху до вдосконалення правоохоронної системи нашої країни та приведення у відповідність чинного українського законодавства до європейських стандартів.

Література:

1. Про Національну поліцію : Закон України від 02.07.2015 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2015. – № 40-41. – Ст. 379.

2. Банчук О. А. Останній ривок: чи стане закон про Національну поліцію стартом реформи? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/columns/2015/06/16/7071398/.