Экология/4.Промышленная экология и медицина труда

Вакула Ю.В.

Національний університет харчових технологій

Шкода довкіллю при видобуванні сланцевого газу

Сланцевий газ, газ ущільнених пісковиків – це молекули метану, які на відміну від газу традиційних джерел, не мігрували через шари породи в природні резервуари, а залишились замкненими у низько пористих породах змішаної літології, які є одночасно і нафтогазоматеринською породою і резервуаром.

Процес розриву у великій мірі залежить від фізичних властивостей рідини і, зокрема від її в'язкості. Щоб тиск розриву був найменшим, потрібно, щоб вона фільтрувалась. Підвищення в'язкості так само, як і зменшення фільтрованості рідин, застосовуваних при розриві пластів, здійснюється введенням в них відповідних добавок. Такими загусниками для вуглеводневих рідин, які застосовуються при розриві пластів, є солі органічних кислот, високомолекулярні і колоїдні сполуки нафти (наприклад, нафтовий гудрон та інші відходи нафтопереробки). Значною в'язкістю володіють деякі нафти, керосино-кислотні та нафто-кислотні емульсії, що застосовуються при розриві карбонатних колекторів, і водо-нафтові емульсії. Застосування рідин розриву і рідин-пісконосіїв на вуглеводневій основі для розриву пластів у водозбірних свердловинах може призвести до погіршення проникності порід для води внаслідок утворення сумішей води з вуглеводнями. Для загущення застосовують сульфід-спиртову барду (ССБ) та інші похідні целюлози, добре розчинні у воді. Як правило рідини використовувані при ГРП канцерогенні. Особливу небезпеку являє собою можливість потрапляння хімічних реагентів, що використовуються при гідравлічному розриві, в пласти, які містять артезіанську воду, що використовується для пиття [1].

Газодобувні компанії добувають газ із щільної породи на глибині декількох кілометрів. Для цього використовують технології горизонтального буріння та гідророзриву пластів: у свердловину закачують значні кількості розчину води, піску і хімічних сполук, які створюють великий тиск і дроблять породу. Газ вивільняється і його можна добути. Однак відкачати розчин води і реактивів не вдається. Зазвичай половина цієї високотоксичної рідини залишається в свердловині. Тому в районі видобутку сланцевого газу артезіанська вода може стати смертельною небезпекою. Ця технологія отримала назву «фрекінг». Фактично, таку діяльність можна вважати екологічним злочином, а якщо вона передбачає охоплення великих густонаселених територій, то це – геноцид. Як показує практика, від забрудненої води частішають випадки онкозахворювань у людей, гинуть сільськогосподарські та дикі тварини. Після потрапляння отруєної води з-під землі в поверхневі води все живе в річках вимирає. Загроза стосується усього водозабору річки, в якому почали розроблення газового родовища. Тобто не обов'язково жити безпосередньо поруч зі свердловиною, щоб смертельно захворіти [2].

В Україні відсутні українські екологічні нормативи для більшості хімічних реагентів, що застосовуються водночас і у процесі буріння, випробування, і експлуатації свердловин. Українське законодавство забороняє використовувати речовини без затверджених екологічних нормативів. Водночас і горизонтальне буріння, і експлуатація свердловин для сланцевого газу вимагають токсичних хімічних реагентів.

Інфраструктура, необхідна для видобутку сланцевого газу методом фрекінгу, передбачає спорудження колосальної кількості свердловин, басейнів для фрекінгової рідини, ліній електропередач, доріг, тощо. Свердловини розміщуються на відстані 150-200 метрів одна від одної. При цьому знищується величезна доля природних територій. Ця проблема торкається і долі перлин природно-заповідного фонду Карпат.

Проблемою є питання сейсміки, геологічної стабільності (стійкості) та екосистемної рівноваги регіонів. Зокрема, на територіях, що характеризуються підвищеною сейсмічністю та значною тектонічною порушеністю застосування фрекінгу може мати непередбачувані наслідки, що принаймні може проявлятися у порушенні стабільності численних зсувних ділянок, впливом на стан інженерних споруд, в першу чергу магістральних нафто- та газопроводів. Застосування фрекінгу в зазначених умовах тектонічної порушеності, може призвести до втрати екрануючих властивостей водотривких товщ та неконтрольованого поширення фрекінгових рідин та газів у геологічному середовищі.

Екологічні ризики від видобування сланцевого газу є значними в короткотерміновій та довгостроковій перспективі. В першу чергу, це – загрози для існування природних ландшафтів, родючих ґрунтів; вилучення великих об’ємів води (якої в Україні і зараз вже не вистачає, навіть для питних потреб), велика ймовірність порушення геологічного середовища і, внаслідок цього, загроза забруднення водоносних горизонтів підземних вод. Існують технологічні проблеми зберігання і очистки тисяч тон, забруднених відпрацьованих вод небезпечними для довкілля реагентами.

Сумнівними є економічні вигоди для держави Україна від видобування сланцевих газів. Значно більший потенціал для енергетичної незалежності України зосереджений в енергозбереженні та підвищенні енергоефективності економіки, у стимулюванні відновлювальної енергетики» [3].

Література

1. Григоренко К. С. Технология добычи сланцевого газа / К. С. Григоренко, Г. Г. Пятышкин // Металлургия XXI столетия глазами молодых : всеукр. науч.-практ. конф. студентов : сб. докл. / ГВУЗ "ДонНТУ", Физ.-металлург. ф-т ; редкол.: С. М. Сафьянц (пред.) [и др.]. – Донецк : ДонНТУ, 2012. – С. 138.

2. Кауфман Л. Л. Добыча сланцевого газа : обзор зарубеж. опыта : [монография] / Л. Л. Кауфман, Н. И. Кулдыркаев, Б. А. Лысиков ; под. общ. ред. Л. Л. Кауфмана. – Донецк : Донбасс, 2011. – 262 с. : рис. – Бібліогр.: с. 253-262.

3. Кустовська А. Д. Альтернативні палива : навч.-метод. посіб. / А. Д. Кустовська, С. В. Іванов, О. І. Косенко ; Нац. авіац. ун-т. – К., 2007. – 268 с. – Бібліогр.: c. 263.