Экономические науки/2.Внешнеэкономическая деятельность.

Воронова О.С.

Харківський Національний Економічний Університет ім.С.Кузнеця

Чинники забезпечення міжнародної конкурентоспроможності підприємства

При дослідженні міжнародної конкурентоспроможності підприємств слід врахувати наявність великої кількості чинників, які сприяють ефективності функціонування організації чи послаблюють її. Науковці виділяють величезну кількість чинників, які впливають на процес формування конкурентоспроможності підприємства, що відрізняються за своєю природою, характером впливу. Дослідити всю сукупність чинників фактично не можливо, тому необхідно зосередити увагу на ті, які найбільш суттєво впливають на результативність організації.

Під чинниками слід розуміти внутрішні та зовнішні сили, інструменти, які обумовлюють об’єктивний та суб’єктивний вплив на формування конкурентного середовища. Чинники визначають і описують характеристики елементів, їх стан, що дозволяє найбільш об’єктивно і правильно формувати підхід до організаційного забезпечення управління конкурентоспроможністю підприємства. Слід зазначити, що визначені вище елементи повинні розглядатися в єдності та взаємозв’язку, а також можуть бути описані конкретними характеристиками. Саме це дозволить оцінити рівень і стан елемента [2].

Після аналізу чинників конкурентоспроможності підприємства різних авторів виявлено, що за економічним характером їх можна розділити на чинники мікро- і макросередовища (рис.1.2). При цьому слід зазначити, що не всі чинники мають прямий вплив на конкурентоспроможність підприємства і формують кінцевий результат, тому було визначено саме ті, що є пріоритетними [1].

За матеріалами проведеного в теоретичній частині дослідження можна запропонувати бачення існуючого на сьогодні механізму формування конкурентоспроможності підприємства. У новітній довідковій економічній літературі трактування терміна ,,механізм” двояке:

1) послідовність станів, процесів, що визначають яку-небудь дію, явище;

2) система, устрій, які визначають порядок якого-небудь виду діяльності.

Узагальнюючи наведені трактування, поняття механізм формування конкурентоспроможності підприємства можна визначити як ,,сукупність методів та засобів, завдяки яким здійснюється ув’язка та узгоджуються фактори і чинники зовнішнього середовища з внутрішніми потенційними можливостями та інтересами підприємства”.

Рис. 1.2. Чинники конкурентоспроможності підприємства [1]

Слід також відзначити, що механізм формування конкурентоспроможності підприємства виступає складовою його системи управління. Формування механізму конкурентоспроможності, систематизація методів та показників визначення конкурентоспроможності підприємства дає можливість опанувати ринкову ситуацію та її зміни, визначити пріоритети конкурентів, провести аналіз можливостей розширення ринку збуту та виступає в практичній діяльності підприємства основою для розробки заходів щодо забезпечення його конкурентоспроможності. Найочевиднішою причиною, яка виступає перешкодою для успішного функціонування й досягнення конкурентноздатності, є ,,висока інерційність” існуючих моделей управління, що виявляється в ігноруванні змін зовнішнього оточення” [6]. Крім того, існують такі негативні особливості системи управління підприємствами, як відсутність довгострокової стратегії; неузгодженість внутрішніх управлінських структур; невідповідність усіх підсистем, стилю і методів управління напрямам діяльності.

Фірми надають велике значення аналізу своїх сильних і слабких сторін для оцінювання реальних можливостей у конкурентній боротьбі й розробленні заходів і коштів, за рахунок яких фірма могла б підвищити конкурентоспроможність і забезпечити свій успіх. У процесі маркетингового дослідження для оцінювання конкурентоспроможності використовують кількісні показники, які свідчать про ступінь стабільності фірми, здатності випускати продукцію в оптимальному обсязі і яка користується попитом, а, крім того, що забезпечує фірмі одержання намічених і стабільних результатів.

Спектр даних показників повинен охоплювати: ефективність виробничо-збутової діяльності (на основі вивчення динаміки продаж у вартісному й кількісному вираженні, завантаження виробничих потужностей, портфеля замовлень, обсягу й напряму інвестицій); ефективність капітальних вкладень, резерви зниження витрат виробництва.

Крім того, важливе значення має аналіз витрат обігу (величини збутових витрат до прибутку) з метою виявлення непродуктивних витрат у всій системі руху товарів від продавця до покупця.

Якісна оцінка допускає використання таких параметрів [1]:

потреба в капітальних вкладеннях фактичних і на перспективу як у цілому, так і за окремими видами продукції;

асортимент продукції, його обсяги й вартість;

набір ринків та їхніх сегментів для кожного виду продукції;

потреба в коштах на формування попиту й стимулювання збуту продукції;

перелік заходів і прийомів, якими фірма може забезпечити перевагу на ринку;

інноваційна політика (відновлення продукції на основі власних розробок);

виконання зобов'язань за угодами відносно строків поставок.

Результати дослідження з наведених показників можна використовувати при розробленні економічної стратегії фірми, її технічної, асортиментної політики. При цьому основними умовами забезпечення конкурентоспроможності є:

застосування наукових підходів до стратегічного менеджменту;

забезпечення єдності розвитку техніки, технології, економіки, управління;

застосування сучасних методів дослідження й розробок (ФСА, програмно-цільове планування, теорія прийняття рішень і т.д.);

розгляд взаємозв'язків функцій управління будь-яким процесом на всіх стадіях життєвого циклу об'єкта;

формування системи заходів із забезпечення конкурентоспроможності різних об'єктів.

До організаційних заходів, що підвищують рівень конкурентоспроможності підприємства, відносять [7]:

забезпечення пріоритетності продукції;

зміну якості виробу і його технічних параметрів з метою обліку вимог споживача та його конкретних запитів;

виявлення переваг товару порівняно із замінниками;

виявлення недоліків товарів-аналогів, які випускають конкуренти;

вивчення заходів конкурентів з удосконалення аналогічних товарів;

виявлення й використання цінових факторів підвищення конкурентоспроможності продукції;

нові пріоритетні сфери використання продукції;

диференціація продукції, що забезпечує відносно стійкі переваги споживачів, які віддаються певним видам взаємозамінних товарів;

вплив безпосередньо на споживача, шляхом штучного обмеження надходження на ринок нових товарів, проведення реклами, надання грошового або товарного кредиту.

Враховуючи, що критерієм адаптації підприємства до ринкових умов господарювання є рівень конкурентоспроможності, можна відстежити взаємозв’язок між конкурентоспроможністю країни в цілому, підприємств, товарів, а вже потім визначати ті фактори, які впливають на кожен з них. Так, про конкурентоспроможність національної економіки свідчить наявність конкурентоспроможних галузей, яка, в свою чергу, реалізується тільки через виробничо-господарську діяльність підприємств, що в ній працюють. Тоді як, конкурентоспроможність продукції є лише окремою частиною в комплексі цілей підприємства поряд з його можливостями і ринковою активністю.

Конкурентоспроможність підприємства характеризується дією цілої системи факторів зовнішнього та внутрішнього середовища його функціонування (рис. 1.3) [4].

На формування конкурентоспроможності підприємства суттєвий вплив мають зміни зовнішнього середовища та здатність підприємства вчасно та адекватно відреагувати на ці зміни. Таким чином, до факторів зовнішнього середовища відносять:

− рівень державного регулювання та розвитку економіки країни (система оподаткування, кредитно-фінансова та банківська система, система зовнішньоекономічних зв’язків країни);

− система комунікацій;

− фактори, які визначають споживання продукції (ємність ринку, вимоги споживачів до якості продукції та ін.).

Фактори внутрішнього середовища підприємства характеризують наступні внутрішньовиробничі показники:

− технічний рівень виробництва;

− технологія;

− організація виробництва та управління;

− система формування та стимулювання попиту та ін..

Як видно з рисунку 1.3, фактори зовнішнього середовища поділяються на чинники прямої дії, тобто ті, які безпосередньо впливають на діяльність організації та залежать від цієї діяльності; та фактори непрямої дії - впливають не безпосередньо, а через певні механізми й взаємовідносини. До факторів прямого впливу відносяться державні, конкурентні, ринкові фактори. До факторів непрямого впливу належать стан економіки, соціальні, міжнародні та політичні фактории, а також відносять постачальників, споживачів, конкурентів. Постачальники забезпечують організацію необхідними вхідними елементами, тобто ресурсами. При цьому несвоєчасні поставки, підвищення цін на ресурси, недотримання вимог постачальниками знижує ефективність діяльності організації. Конкуренти заохочують організацію постійно вдосконалювати свою виробничо-господарську діяльність з метою досягнення необхідного рівня конкурентоспроможності. Враховуючи даний фактор, підприємству необхідно визначити стратегічну зону господарювання та дослідити хто є конкурентами, скільки є конкурентів, яка доля ринку, які основні методи конкуренції використовуються.

Таким чином, можна зробити висновок, що для ефективного функціонування підприємства, підвищення його конкурентоспроможності на ринку, дуже важливим є врахування впливу факторів зовнішнього середовища, а також вміння раціонально використовувати його позитивні аспекти та своєчасно реагувати на негативні тенденції його розвитку.

Рис. 1.3. Система факторів конкурентоспроможності підприємства [4]

У внутрішньому середовищі рівень конкурентоспроможності підприємства визначається ключовими факторами – виробничий потенціал (організаційно-технічні, фінансово-економічні чинники та маркетинг) та інвестиційний потенціал (розмір власних джерел інвестування та можливість залучення додаткових фінансових ресурсів) [2].

Також варто зазначити, що рівень конкурентоспроможності залежить від взаємодії п’яти конкурентних сил, якими виступають: постачальники сировини, потенційні нові конкуренти, товари - субститути, покупці продукції та специфіка галузі (рис. 1.4) [3]. Вище зазначені фактори визначають граничний потенціал прибутковості галузі. Відповідно до даної моделі, компанія повинна знайти та зайняти таку позицію в галузі, де вона буде найбільш захищена від впливу цих сил, або зможе сама впливати на них.

Рис. 1.4. П’ятифакторна модель конкурентних сил за М. Портером [3]

П’ятифакторна модель конкурентних сил дає можливість виявити сильні та слабкі сторони підприємства, проаналізувати, в яких областях стратегічні зміни матимуть максимальний позитивний ефект та виявити області, в яких галузеві тенденції здійснюють найбільший вплив на потенційні можливості компанії або загрози. Розуміння цих базових факторів дозволяє визначити можливі напрямки диверсифікації.

Конкурентоспроможність підприємства є одним із основних критеріїв оцінки ефективності його діяльності. Це його здатність забезпечувати вищу ефективність виробництва у порівнянні з конкурентами в довгостроковій перспективі. Очевидно, що конкурентоспроможність є результатом діяльності усіх підрозділів підприємства в усіх напрямах виробництва та його обслуговування.

Необхідно підкреслити, що для забезпечення стійких конкурентних позицій на світовому ринку, підприємству, перш за все, необхідно володіти конкурентними перевагами на національному ринку, вправно використовувати всі свої ресурси та можливості [2].

Таким чином, конкурентна перевага – це відносна категорія, якій притаманна здатність адаптації до умов, що змінюються, певний рівень стійкості та ефективності, що в сукупності визначає можливості успішного функціонування підприємства в конкурентному середовищі. Інакше кажучи, це висока компетентність підприємства, що надає йому найкращі можливості залучати й зберігати клієнтів.

Конкурентні переваги як стратегічні фактори успіху повинні відповідати наступним вимогам:

1) базуватись на можливостях підприємства, які зобов’язані бути оригінальнішими у порівнянні з конкурентами, і які неможливо скопіювати;

2) забезпечувати унікальність торгової марки у порівнянні з конкурентами у довгостроковій перспективі;

3) задовольняти специфічні потреби клієнтів [14].

Доцільно виділити критерії оцінки та аналізу конкурентних переваг підприємства (рис. 1.5) [4].

Рис. 1.5. Критерії оцінки конкурентних переваг підприємства [4]

Між конкурентними перевагами та конкурентоспроможністю підприємства існує тісний взаємозв’язок (рис. 1.6). Конкурентні переваги та потенціал є факторними ознаками, а конкурентоспроможність та конкурентна позиція – результатом впливу системи ключових чинників, які залежно від конкурентного середовища створюють різні конкурентні переваги [5].

На рисунку 1.6 можна прослідкувати прямий зв'язок між факторними та результуючими поняттями.

Рис. 1.6. Основні поняття, що характеризують ринкову позицію підприємства стосовно конкурентів [5]

Отже, міжнародна конкурентоспроможність підприємства – це здатність використовувати свої сильні сторони та сконцентрувати свої зусилля в тій сфері виробництва товарів та послуг, де вона зможе зайняти лідируючі позиції на внутрішньому та зовнішньому ринках. В останньому випадку мова йде про міжнародну конкурентоспроможність [7].

Таким чином, на основі вищенаведеного можна зробити висновок, що для досягнення бажаного рівня конкурентоспроможності необхідним є формування та реалізація конкурентної стратегії підприємства.

Література:

1. Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика [Текст]: Кн.3 / Г.Л.Азоев; Библиотека хозяйственного человека. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. – 208 с. – ISBN: 5-85873-009-4.

2. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації [Текст] / Л.Л. Антонюк / Монографія. – К. : КНЕУ, 2004, – 273 с.

3. Барабась Д.О. Конкурентні стратегії підприємства [Текст] / Д.О. Барабась // Стратегія економічного розвитку України: Науковий збірник. – Вип. 2-3. – К.: КНЕУ, 2000. – С. 201-208

4. Безтелесна Л.Н. Механізм забезпечення сталої конкурентоспроможності великого промислового підприємства [Текст] / Л. Безтелесна, Н. Чигир // Економіст. – 2004. – N 12. – C. 40-44.

5. Белоусов В.Л. Анализ конкурентоспособности фирмы [Текст] / В. Л. Белоусов // Маркетинг в России и за рубежом. – 2001. – N 5. – C. 63-72.

6. Богданова Л.С. Финансово-экономический анализ в авиастроении [Текст] / Л. С. Богданова, Е.Ф. Ляшко, В. П. Махитько. – Ульяновск: УлГТУ, 2006. – 188 с. – ISBN5-89146-822-0.

7. Борисенко З.М. Умови економічної конкуренції в Україні [Текст] / З.М. Борисенко // Економіка України. – 2002. – N 10. – C. 4-11.